Категорія №14
Іменем України
10 травня 2011 року Справа № 2а-3197/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.,
при секретарі - Кір'ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -
11 квітня 2011 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача УПФ України в м. Лисичанську, в якому послався, що він займається підприємницькою діяльністю, у 2010 році знаходився на єдиному податку та сплачував збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування у складі єдиного податку на підставі норм Указу Президента України № 727 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності», між тим в порушення ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем нараховано йому недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в загальній сумі 1490,40 грн. Вважаючи дії відповідача неправомірними просив:
- визнати дії відповідача щодо нарахування йому заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік протиправними,
- зобов'язати відповідача утриматись від нарахування йому заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік,
- стягнути з відповідача судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заперечення у яких просив справу розглядати за відсутності представника Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області та в яких проти позову заперечував, зазначивши, зокрема, що нарахування позивачу страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік зроблені відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 17 липня 2010 року. Облік платежів, які надходять від фізичних осіб - підприємців, ведеться в базі автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків (далі - АРМ ОССВ), програмне забезпечення надається централізовано Пенсійним фондом України. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал, тому страхові внески він повинен був сплатити не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Оскільки страхові внески позивачем у липні-грудні 2010 року були сплачені у фіксованому розмірі, тобто у меншому, ніж встановлено законодавством, тому їх розмір приведено у відповідність до вимог законодавства, у зв'язку з чим органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески. Просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261 "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство праці та соціальної політики.
Відповідно до п.п.1, 2 Постанови правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з управліннями утворюють систему Пенсійного фонду України.
Згідно п.12 розділу ХV Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та положення про Пенсійний фонд України.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст.1 Закону № 1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Частиною 1 статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ч.2 ст.5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та платники страхових внесків, їх права та обов'язки.
Частиною 3 статті 18 Закону № 1058 передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції:
«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року - 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306,10 грн.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем , який обрав особливий спосіб оподаткування, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області.
Позивач за липень - грудень 2010 року замість мінімального страхового внеску який підлягав сплаті: за липень - вересень 2010 року - в сумі по 294,82 грн. щомісяця, за жовтень-листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця, за грудень 2010 року - 306,10 грн., страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі в сумі по 50,40 грн. щомісяця.
Внаслідок наведеного за період з липня по грудень 2010 року виникла недоїмка у загальній сумі 1490,40 грн.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
До введення в дію Закону України від 08.07.2010 р. № 2461 "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов"язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058.
З урахуванням внесених змін, які набрали чинності, згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно ч.1 ст.15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Отже, Законом України від 08.07.2010 р. № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
У зв'язку з наведеним органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, а тому суд вважає, що суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.
Доводи позивача не спростовують висновків відповідача, вони фактично містять у собі його суб'єктивне тлумачення зазначених вище та інших нормативних актів.
Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову - відсутні.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - відмовити за необґрунтованістю в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено у повному обсязі 10 травня 2011 року.
Суддя О.П. Островська