Категорія №8.2.1
Іменем України
04 травня 2011 року Справа № 2а-2756/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 132 від 04.11.2010,
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 8/9/10 від 04.01.2011,
ОСОБА_3, дов. № 5391/9/10 від 13.04.2011
прокурор: Ружа А.Ю., посвідчення № 491 від 12.05.2008,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарник» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000982300 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5486375,00 грн., -
31 березня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000982300 від 21.03.2011 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 5486375,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року - 543063,00 грн., травень 2010 року - 158385,00 грн., червень 2010 року - 671067,00 грн., липень 2010 року - 516089,00 грн., серпень 2010 року - 742154,00 грн., вересень 2010 року - 466767,00 грн., жовтень 2010 року - 872100,00 грн., листопад 2010 року - 1080496,00 грн., грудень 2010 року - 436254,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акту перевірки від 21.03.2011 № 124/2300/31444637, у якому висновок про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість зроблено виходячи з того, що до бюджету не надійшли суми ПДВ від постачальників позивача за всім ланцюгом постачання. З такою позицією відповідача позивач незгоден, з огляду на те, що визначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні період раніше перевірявся податковим органом, за результатами перевірок складались довідки про підтвердження достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за перевірений період, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача. Позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність з несплату ПДВ своїми контрагентами.
На підставі викладеного позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000982300 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5486375,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідача та прокурор позовні вимоги не визнали, зазначили, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Перевірка деяких контрагентів позивача до теперішнього час не завершена, тобто не встановлено факту надходження ПДВ до бюджету, а тому у позивача відсутнє право на відшкодування ПДВ у перевірений період, що є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5486375,00 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарник» (далі - ТОВ «Ливарник») є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 25 квітня 2001 року за № 13821200000002966, включене до ЄДРПОУ за номером 31444637, є платником податку на додану вартість з 02.02.2001 на підставі свідоцтва № 17038483, виданого ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, індивідуальний податковий номер 314446312333.
Як вбачається з матеріалів справи у період часу з 10 по 21 березня 2011 року Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ливарник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудень 2010 року, результати якої викладено в акті перевірки № 124/2300/31444637 від 21.03.2011, у якому зазначено, що основним постачальником у перевіряємому періоді позивача був ПАТ «ЛЛМЗ», яким сформовано кредит від «ризикових контрагентів», які мають негативну податкову поведінку. Вищезазначене свідчить про штучне утворення бюджетного відшкодування за рахунок придбання товарів від ПАТ «ЛЛМЗ», який сформував податковий кредит та податкові зобов'язання за допомогою сумнівних контрагентів. У зв'язку з вищенаведеним ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську не отримано належних доказів надмірної сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 5486375 грн. для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених платником у податкових деклараціях. Таким чином, заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити у зв'язку з непідтвердженням даних по ланцюгам постачання, що призвело до порушення ТОВ «Ливарник» абз. а п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за 2010 рік на 5486375 грн.. у тому числі за квітень 2010р. - 543063 грн., травень 2010 року - 158385 грн., червень 2010 року - 671067 грн., липень 2010р. - 516089 грн., серпень 2010 року - 742154 грн., вересень 2010 року - 466767 грн., жовтень 2010 року - 872100 грн., листопад 2010 року - 1080496 грн., грудень 2010 року - 436254 грн. (Т. І а.с. 5-39)
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000982300 від 21 березня 2011 року, яким ТОВ «Ливарник» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5486375 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2010р. - 543063 грн., травень 2010 року - 158385 грн., червень 2010 року - 671067 грн., липень 2010р. - 516089 грн., серпень 2010 року - 742154 грн., вересень 2010 року - 466767 грн., жовтень 2010 року - 872100 грн., листопад 2010 року - 1080496 грн., грудень 2010 року - 436254 грн. (Т. І а.с. 4)
Під час розгляду справи судом встановлено, що як платник податку на додану вартість ТОВ «Ливарник» 17 травня 2010 року направлено електронним зв'язком до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 543063,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 45-51), 16 червня 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 158385,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 38-44), 16 липня 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 671067,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 31-37), 18 серпня 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, згідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 516089,00 грн. (код рядка 25), (Т. ІІ а.с. 24-30), 16 вересня 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 742154,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 17-23), 15 жовтня 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 466767,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 10-16), 18 листопада 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 872100,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 2-9), 15 грудня 2010 року подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 1080496,00 грн. (код рядка 25) (Т. ІІ а.с. 52-58), 18 січня 2011 року до податкового органу надіслано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, згідно до якої сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 436254,00 грн. (Т. ІІ а.с. 59-64)
Достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображених у вищезазначених податкових деклараціях, перевірено ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, результати перевірок відображено у довідках ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про результати позапланових виїзних перевірок ТОВ «Ливарник» з питань достовірності нарахуванні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 405/23-20/31444637 від 21.07.2010 (за квітень та травень 2010 року), від 30.08.2010 № 453/23-20/31444637 (за червень 2010 року), № 545/23-20/31444637 від 30.09.2010 (за липень 2010 року), від 01.11.2010 № 602/23-20/31444637 (за серпень 2010 року), від 17.11.2010 № 618/23-20/31444637 (за вересень 2010 року), № 9/23-20/31444637 від 17.01.2011 (за жовтень та листопад 2010 року) та від 28.02.2011 № 76/23-20/31444637 (за грудень 2010 року). (Т. ІІ а.с. 65-111)
Перевірками не встановлено порушень у формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань, підтверджено достовірність нарахування ТОВ «Ливарник» сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню за перевірений період.
Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинний на час декларування позивачем спірних сум податку на додану вартість, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1 пнкту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за спірні періоди ТОВ «Ливарник» надано суду копії податкових накладних та вантажних митних декларацій, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, суми у яких співпадають з сумами, відображеними у відповідних податкових деклараціях за спірний період, що підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні. (Т. ІІ а.с. 112-232, Т. ІІІ а.с. 1- 179)
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначались у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
За результатами перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідні періоди передбачені наведеною нормою Закону податкові повідомлення податковим органом не приймались.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.
Як вбачається з пояснень представника відповідача підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування є неотримання результатів зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачальників до кінцевого виробника, а також .
Однак, зазначені твердження відповідача суд оцінює критично. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що ПАТ «ЛЛМЗ» сформував податковий кредит та податкові зобов'язання за допомогою сумнівних контрагентів, а саме: ТОВ "ТА "СІКВЕЛ", ПП "ІНТЄРДАН", ТОВ "СТАР ЛАЙТС", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МАК ТРЕЙД", ТОВ "СХІД-ТЕПЛО", ПП «Донбас-бізнес», ТОВ "УКРЕСТ", ПП «Металкомплект-2001». У зазначених контрагентів основні фонди відсутні, кількість працівників - 1 особа (крім ПП «Донбас-бізнес» - 4 особи, ТОВ «Укрест» - 7 осіб, ПП «Металкомплект-2001» - 5 осіб), відсутні будь-які матеріальні, трудові ресурси, складські та інші приміщення для здійснення господарської діяльності.
Разом з тим, дослідженням податкових накладних, отриманих ТОВ «Ливарник» за спірний період, встановлено, що вищевказані юридичні особи не є безпосередніми постачальниками позивача, а є лише постачальниками ІІ ланки.
Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Товарність операцій з поставки позивачу товару відповідачем не оспорюється, надані позивачем під час проведення ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена наданими суду належним чином оформленими податковими накладними та вантажними митними деклараціями та сплачена, що відображено у відповідних довідках про результати перевірок ТОВ «Ливарник» та не спростовано в акті № 124/2300/31444637 від 21.03.2011, більш того у вказаному акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 не встановлено їх заниження або завищення. Отже, позивачем правомірно визначено у податкових деклараціях з ПДВ за спірний період суму бюджетного відшкодування податку на додану у відповідності до пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Суд вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Такі висновки суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000982300 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5486375,00 грн. підлягає скасуванню.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 4 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарник» задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000982300 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5486375,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарник» витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено 10 травня 2011 року.
СуддяТ.В. Смішлива