Категорія №8.2.1
Іменем України
28 квітня 2011 року Справа № 2а-2681/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі Фенічевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року,-
31 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ним до відповідача були подані податкові декларації по податку на додану вартість за період серпень 2007р., березень 2008р., січень 2009р., які відповідно були зареєстровані у відповідача. Відповідно до рядку 25.1. вказаних податкових декларацій та розрахунків сум бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі на загальну суму 155661 грн. Зазначені суми бюджетного відшкодування вже були перевірені відповідачем, про що відповідно були складені податкові акти перевірок.
21.03.2011 року позивачем в одному поштовому конверті було отримано податкове повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року та Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за серпень 2007 року, січень 2009 року, березень 2008 року» за № 88/23-32449950 від 18.03.2011 року. Відповідно до висновків визначеного Акту перевірки № 88 відповідач дійшов до висновку про наявність порушень п.п. 7.7.1. п. 7.7., п.п. 7.4.1. п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р., а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з серпня 2007 року по січень 2009 року на суму 155 661 грн. та за наслідками цього Акту перевірки № 88 відповідачем відповідно і було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за податковими деклараціями за серпень 2007 року на суму 177 грн.; за березень 2008 року на суму 118 107 грн.; за січень 2009 року на суму 37 377 грн., а всього на загальну суму 155 661 грн.
Позивач наголошує на тому, що вказане податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011р. - є незаконним та підлягає скасуванню, а висновки Акту перевірки № 88 від 18.03.2011 року - є надуманими та такими, що протиречать матеріальним нормам діючого податкового законодавства України, з підстав відсутності у відповідача чітко визначених правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Позивача, передбачених статтями 77 та 78 Податкового Кодексу України.
Також позивач зазначає, що відповідачем вже були перевірені суми, що задекларовані позивачем у вищенаведених податкових деклараціях та відповідно були складені податкові акти перевірок, згідно яких відповідач дійшов висновку про підтвердження відображення ТОВ «Донбасвугілляінвест» бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями за жовтень 2006р., грудень 2007р., березень 2008р. та січень 2009р.
Крім того, позивач стверджує, що відповідачем порушені норми матеріального податкового права, які діяли на час формування податкового кредиту по податку на додану вартість, що визначені у нормах статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на викладене, позивач просить суд скасувати прийняте Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області податкове повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест», за податковими деклараціями за серпень 2007 року на суму 177 грн.; за березень 2008 року на суму 118 107 грн.; за січень 2009 року у сумі 37 377 грн., на загальну суму 155661 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, підтримав доводи, викладені в адміністративному позові, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, де зазначено, що Стахановською ОДПІ Луганської області правомірно проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за серпень 2007 року, січень 2009 року, березень 2008 року та визначено порушення норм чинного податкового законодавства України.
Відповідач послався на те, що вказану податкову перевірку проведено на виконання п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст.. 79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238, на підставі наказу Стаханівської ОДПІ Луганської області від 15.03.2011 року № 323 керівником відповідача і було видано наказ на проведення перевірки позивача за обставинами, що стали підставою для проведення вказаної перевірки, а саме такими, що визначені у п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, тобто, за результатами отриманої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства (п. 14.1.171 ст. 14 ПК України визначено поняття «податкова інформація», як «інформацію» в розуміння Закону України від 02.10.92 № 2657 «Про інформацію» стаття 1, якого передбачає, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі). Так, за результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Донбасвугілляінвест», що потребує більш детального відпрацювання та аналізу з боку податкового органу, власне, ця інформація і стала підставою, що спонукала до проведення перевірки.
Представник відповідача вважає неспроможними доводи позивача, щодо неправомірності застосування податковим органом положень п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238 оскільки перевірку проведено в період, коли чинними є норми Податкового кодексу України та вищезазначеної постанови КМ України, то однією з підстав для проведення перевірки стало існування у ТОВ «Донбасвугілляінвест» розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів (послуг), та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів (послуг).
Крім того, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірок, за результатами яких складено довідки, податковим органом досліджено лише правильність формування податкового кредиту з «арифметичної» точки зору (іншими словами правильність заповнення декларацій та відповідність даних, внесених до декларацій, даним, що містяться у первинній бухгалтерській документації). Всі вказані довідки особисто підписано та отримано повноважними представниками ТОВ «Донбасвугілляінвест», окрім того, їх попереджено про можливість проведення додаткових позапланових невиїзних перевірок, в разі отримання податковим органом матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання (про що свідчить особистий підпис представників позивача на кожній з довідок). Саме цим правом скористався податковий орган при проведенні перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
За результатами перевірки посадовими особами відповідача і було складено акт № 88/23-32449950 від 18.03.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7., п.п. 7.4.1. п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р. (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого ТОВ «Донбасвугілляінвест» завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з серпня 2007 року по січень 2009 року на суму - 155 661 грн., тобто в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Донбасвугілляінвест» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій). Право на відшкодування ПДВ з бюджету, на думку відповідача, передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування ПДВ.
Фахівцями Стаханівської ОДПІ Луганської області встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючи той факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Стаханівською ОДПІ Луганської області винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави.
З огляду на визначені обставини, Стаханівська ОДПІ Луганської області вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивача по деклараціям за період з серпня 2007 року по січень 2009 року на загальну суму 155 661 грн., винесене на підставі акту перевірки № 88/23-32449950 від 18.03.2011 року, в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» здійснює підприємницьку діяльність на підставі Статуту підприємства, що первинно зареєстрований Виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області від 30.05.2003 року, нова редакція від 31.07.2006 року зі змінами від 01.09.2008р. та від 25.05.2010р., свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 336781 від 30.05.2003р., реєстраційний запис № 13921200000000292 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 072723 від 07.06.2010 року та свідоцтва № 16188387 про реєстрацію платника податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номеру 324499512040 від 17.06.2003 року. З 13.06.2003 року позивач знаходиться на податковому обліку у Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП (про взяття на облік платника податків) № 61/290-08 від 02.12.2008 р.
Як платником податку на додану вартість ТОВ «Донбасвугілляінвест» до відповідача були подані податкові декларації по податку на додану вартість за період серпень 2007р., березень 2008р., січень 2009р., якими визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у загальному розмірі - 155 661 грн. (код рядка 25, 25.1 податкової декларації).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 21.03.2011 року було отримано податкове повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року та Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за серпень 2007 року, січень 2009 року, березень 2008 року» за № 88/23-32449950 від 18.03.2011 року.
Відповідно до висновків Акту перевірки № 88 відповідач дійшов до висновку про наявність порушень п.п. 7.7.1. п. 7.7., п.п. 7.4.1. п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р., а наголошено на те, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з серпня 2007 року по січень 2009 року на загальну суму - 155 661 грн.
За наслідками Акту перевірки № 88 Відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування Позивача по ПДВ за податковими деклараціями за серпень 2007 року на суму 177 грн.; за березень 2008 року на суму 118 107 грн.; за січень 2009 року на суму 37 377 грн.; всього на загальну суму 155 661 грн., висновки якого не можуть вважатися доведеними.
Згідно до статті 79.1. Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Стаття 78 Податкового Кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок, згідно якої така перевірки проводиться у разі наявності хоча б однієї з таких обставин, що визначені у статтях 78.1.1. по 78.1.13. Податкового Кодексу України: письмового запиту від Відповідача не надходило (ст. 78.1.1. та 78.1.4.); податкові декларації подаються позивачем у встановлені строки та уточнюючих розрахунків за спірні податкові періоди не надавалося (ст. 78.1.2. та 78.1.3.); іншої податкової перевірки за участю позивача не проводилось (ст. 78.1.5.); позивач не реорганізується та не ліквідується (ст. 78.1.7.); у період часу з дня набрання чинності Податковим Кодексом України позивачем не заявлялося податкові декларації в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість на суму більше ніж 100 тис. гривень (ст. 78.1.8.); жодної скарги на Позивача не надходило (ст. 78.1.9. та 78.1.13.); постанови суду про проведення перевірки - немає (ст. 78.1.11.); відомостей щодо розпочатого службового розслідування або порушення кримінальної справи відносно посадової особи, що перевіряла позивача - немає (ст. 78.1.12.).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність встановлених чинним податковим законодавством України (а саме вимогами статей 77 та 78 Податкового Кодексу України) чітко визначених правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Позивача, що є порушенням норм статей 77, 78, 79.1. Податкового Кодексу України та статті 19 Конституції України.
Статтею 86.1. Податкового Кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно до статті 86.2. акт перевірки повинен був надісланий на адресу позивача для підписання протягом трьох робочих днів у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтею 86.7. Податкового Кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) при чому, визначено, що платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Належних доказів про відмову позивача в одержанні та підписанні Акту перевірки № 88, в порядку, що визначений статтею 86.3. та 86.4. Податкового Кодексу України - немає.
З викладеного слід, що відповідачем шляхом неналежного проведення перевірки та одночасного направлення позивачу Акту перевірки № 88 разом з податковим повідомленням - рішенням № 0000092301/0 від 18.03.2011р. - було позбавлено позивача встановленого статтями 86.1. та 86.2. Податкового Кодексу України права на надання заперечень та копій документів, які підтверджують безпідставність висновків відповідача.
Вищевказане свідчить про порушення відповідачем норм статей 86.1. - 86.4. та 86.7. Податкового кодексу України.
Згідно статті 86.8. Податкового Кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Акт документальної невиїзної перевірки було отримано позивачем лише 18.03.2011 року, а тому право на прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 р. у відповідача виникло лише 27.03.2011 року, що є порушенням норм цієї статті.
Посилання відповідача на наявність правових підстав для проведення перевірки із посилкою на приписи норм Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» та приписи норм статей 20.1.4., 200 Податкового Кодексу України - є безпідставною.
Так, стаття 200 Податкового Кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Згідно ж статті 200.14 цього Кодексу та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» (яка прийнята на виконання статті 200.11. Податкового Кодексу України) передбачено, що податковий орган має право перевіряти заявлені суми бюджетного відшкодування та у разі його не підтвердження приймати податкове повідомлення-рішення.
Однак, стаття 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» визначає, що вказаний Кодекс набирає законної сили тільки з 01.01.2011 року.
Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання посадових осіб відповідача на вказані норми відносно правовідносин, на які розповсюджуються норми інших нормативних актів, а саме Закон України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено, що відповідачем вже були перевірені суми, що задекларовані позивачем у вищенаведених податкових деклараціях та відповідно були складені податкові акти перевірок, а саме:
- актом від 29.12.2007 року за № 1183/23-32449950 «Про результати перевірки
достовірності нарахування бюджетного відшкодування по податку на додану вартість ТОВ «Донбасвугілляінвест» за серпень 2007 року». Відповідно до висновків Довідки № 1183 посадовими особами Відповідача зазначено, що ТОВ «Донбасвугілляінвест» завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007р. на суму 2381 грн.;
- актом від 06.03.2008 року за № 180/23-32449950 «Про результати виїзної планової
перевірки ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р.». У висновках Акту № 180 нема фактів виявлених порушень по відношенню до сум бюджетного відшкодування в серпні 2007р.;
- актом від 15.07.2008 року за № 581/23-32449950 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року». Відповідно до висновків Акту № 581 посадовими особами відповідача зазначено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 83765 грн., що пов'язано з не отриманням відповідей на запити щодо проведення позапланових перевірок основних постачальників з питань правових відносин з ТОВ «Донбасвугілляінвест» на підтвердження задекларованих ним показників у грудні 2007 р. та лютому 2008 р. Також у висновках Акту № 581 зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену ТОВ «Донбасвугілляінвест» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 р. в сумі 34342 грн.;
- довідкою № 279/23-32449950 від 06.04.2009 року «Про результати позапланової
виїзної перевірки ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2000 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за грудень 2007 р., грудень 2008 р.». Згідно висновків Довідки № 279 відповідач дійшов висновку про підтвердження відображення ТОВ «Донбасвугілляінвест» за січень 2009 р. бюджетного відшкодування в сумі 37377 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були допущені порушення приписів норм п.п. 7.7.2 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до згаданої статті визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
У статті 7 цього Закону № 168 встановлюється чіткий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
П.п. 7.7.1. статті 7 Закону № 168 встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Позивачем у повному обсязі надані первинні документи (угоди, накладні, податкові накладні, оплата, акти виконаних робіт та інше), що підтверджують правомірність виникнення податкового кредиту та спрямування його на бюджетне відшкодування на рахунок Позивача.
Відповідачем не враховано при складанні Акту перевірки № 88 наявності легітимних первинних документів, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту та відповідну наявність бюджетного відшкодування.
Так, частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, зазначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем додані копії угод, податкових накладних, товарних накладних, доказів сплати за наданий товар, акти виконаних робіт, що є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідачем при складанні Акту перевірки № 88 та оскаржуваного податкового повідомлення - рішення були порушені норми матеріального права, які чітко регламентують порядок формування податкового кредиту та порядку бюджетного відшкодування, за нормативними актами, які діяли на час цих правовідносин.
Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Позивачем надані усі належні підтвердження витрат Позивача по сплаті податку належно оформленими податковими накладними за серпень 2007 р., січень 2009 р., березень 2008 р., а саме - копіями господарських угод, специфікацій, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, матеріальних накладних та відповідно платіжних доручень.
Посилання відповідача на негативні наслідки за результатами проведення зустрічних перевірок підприємств-контрагентів по 3-ї - 4-ї ланки постачання за конкретними угодами позивача не є належними доказами безпідставності заявленого до відшкодування податку на додану вартість.
Окрім того, податковим законодавством, яке діяло на той час, була встановлена особлива процедура набуття права на податковий кредит, яка дотримана позивачем у повному обсязі.
Відповідно до вимог пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР обумовлено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Доказами фактичної сплати податку на додану вартість, що увійшов до складу податкового кредиту по вище переліченим податковим періодам є надані Позивачем угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення про сплату сум у звітному періоді, наявність яких підтверджено Відповідачем при складанні Акту перевірки № 88, так і надані суду, як доказ правомірності віднесення визначених сум до податкового кредиту.
Тобто, виходячи з вимог п. 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначених податкових деклараціях на загальну суму у розмірі - 155661 грн.
До того ж, відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що податкова накладна, яка видана Продавцем - Покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.
Позивач, як встановлено в судовому засіданні, має в наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодавством порядку та не визнані недійсними, які були додані до матеріалів справи.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями за серпень 2007 року на суму 177 грн.; за березень 2008 року на суму 118 107 грн.; за січень 2009 року на суму 37 377 грн.; всього на загальну суму 155 661 грн.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» до Стахановської об'єднаної державної податковій інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 року задовольнити у повному обсязі.
Скасувати прийняте Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області (код ЄДРПОУ № 21759611, 94000, Луганська область, м. Стаханов, вул. Леніна, 29) податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18 березня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 травня 2011 року.
СуддяТ.С. Ушаков