Категорія №10.1
Іменем України
21 квітня 2011 року Справа № 2а-3047/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Жиленку Д.В.
за участю:
представника прокурора: Петрової Г.В.
представника позивача: Дудіної М.О.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокуратури м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокуратури м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача отриману допомогу по безробіттю в сумі 12240,94 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 31.01.2008 ОСОБА_2 було надано статус безробітного. За період з 31.01.2009 по 24.01.2010 відповідачу виплачена допомога по безробіттю в сумі 12240,94 грн. У серпні 2010року виявлено, що ця особа з 25.08.2000 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто в період перебування на обліку з безробіття та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, ОСОБА_2 був зайнятою особою. Відповідачу направлено лист - повідомлення про повернення суми допомоги по безробіттю - 12240,94грн. До теперішнього часу відповідачем не повернуто центру зайнятості матеріальне забезпечення в сумі 12240,94грн.
Представник прокурора та представник позивача під час судового засідання позов підтримали повністю.
Відповідач під час судового засідання проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 22.04.2005 ним припинена підприємницька діяльність на підставі рішення Господарського суду Луганської області по справі №11/188пн. Також згідно довідки Ленінської МДПІ від 31.03.2011 №270 в ЄДРПОУ міститься запис від 05.05.2005 № 23820310000006805 про ліквідацію діяльності фізичної особи - підприємця. Тому просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом
В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Ленінської районної ради 25.08.2000 за № 04051856Ф0031602.
Згідно рішення Господарського суду Луганської області від 22.04.2005 №11/188пн припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 31 01.2008 року звернувся до Луганського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю(а.с.9). Згідно вказаної заяви ОСОБА_2 вказано, що він на час її подання не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.
Згідно витягу із наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_2 від 26.01.2009 відповідачу з 31.01.2008 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (наказ від 31.01.2008 №НТ080131) (а.с.11).
Згідно наказу позивача від 26.01.2009 №НТ090126 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю з 26.01.2009 у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно довідки Луганського міського центру зайнятості від 16.09.2010 №1/д/05-2625 ОСОБА_2 було нараховане матеріальне забезпечення як безробітному в сумі 12240,94грн. протягом періоду з 31.01.2008 по 24.01.2009 (а.с.10).
В судовому засіданні встановлено, що відповідачу на виконання наказу позивача від 26.08.2010 №122-б (а.с.19) було запропоновано добровільно внести на рахунок Луганського міського центру зайнятості кошти в сумі 12240,94грн, витрачені на нього як на безробітного.
Станом на теперішній час відповідачем не повернуто центру зайнятості матеріальне забезпечення в сумі 12240,94грн.
Згідно ст. 1 Закону України «про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно ст. 2. Закону України «про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу визначає Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за №915/5136 (далі - Порядок №915)
Згідно п. 1.2 Порядку №915 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Згідно п. 1.2 Порядку №915 Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.
Згідно п. 13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів.
Згідно п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітнім, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248 (далі - Порядок №232), у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Згідно п.7 Порядку №232 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Посилання представника відповідача на те, що відповідач не підлягав визнанню безробітним, оскільки в період реєстрації в центрі зайнятості він мав статус фізичної особи - підприємця є незмістовним з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
Згідно ч.3 ст 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних тосіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.04.2005 №11/188пн припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Згідно ст. 4-5 Господарського процесцального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Також згідно довідки Ленінської МДПІ від 31.03.2011 №270 в ЄДРПОУ міститься запис від 05.05.2005 № 23820310000006805 про ліквідацію діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Представником позивача не надано суду жодних доказів в підтвердження факту зайнятості відповідача з моменту реєстрації у центрі зайнятості до припинення виплати йому допомоги по безробіттю. Відповідно до ст.4-5 ГПК України відповідач не мав передбаченої законом можливості здійснювати підприємницьку діяльність та відповідно отримувати прибуток.
Таким чином, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Прокуратури м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 26 квітня 2011 року.
Суддя С.В. Борзаниця