24 травня 2011 року 2а-1235/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Волощука О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області та Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ»про визнання незаконним та скасування розпорядження,
У березні 2011 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (надалі -відповідач або Бориспільська РДА), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області (надалі -третя особа 1 або прокурор) та Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ»(надалі -третя особа 2 або «Київтрансгаз») про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 03.02.2011 № 514 «Про скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»(надалі -розпорядження Бориспільської РДА від 03.02.2011 № 514 або спірне розпорядження).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято невмотивовано та на підставі необ'єктивної інформації. Також, позивач зазначає, що оскаржуване рішення порушує його законні права та свободи, оскільки з прийняттям даного рішення, Бориспільська РДА скасувала своє розпорядження від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області», вважаючи розпорядження Бориспільської РДА від 03.02.2011 № 514 незаконним, позивач оскаржив його до суду.
Відповідач позов не визнав, у своєму листі від 18.03.2011 № 7-46-971 відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження від 03.02.2011 № 514, Бориспільська РДА діяла виключно в межах чинного законодавства, оскільки протест Бориспільського міжрайонного прокурора від 28.01.2011 № 672 є чинним. Також у вказаному листі відповідач просив проводити судовий розгляд за відсутності його представника.
Прокурор жодних письмових пояснень суду не надав. В судове засідання 24.05.2011 прибув представник прокуратури Київської області, який проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
«Київтрансгаз»надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що інформація про наявні обмеження щодо використання земельної ділянки, розробку проекту землеустрою якої проводив позивач, є загальновідомою. Крім того, представник «Київтрансгаз»зазначав, що з огляду на встановлення даних обмежень нормативно-правовими актами, особи, які можуть отримати такі земельні ділянки в користування позбавлені можливості не враховувати ці обмеження.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи 1, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільської РДА із заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1200 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту).
За результатами розгляду заяви позивача Бориспільською РДА прийнято розпорядження від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області».
Судом встановлено, що проект землеустрою був розроблений на замовлення ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Горизонталь-2006», яке має відповідну ліцензію, погоджений з компетентними органами: управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області (висновок від 14.09.2010 № 7375-п); відділом містобудування та архітектури (висновок від 24.09.2010 № 2505; управлінням культури і туризму (висновок від 25.11.2010 № 11д/352/02); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області (висновок від 24.11.2010 № 11-13/13972), Державною санітарно-епідеміологічною службою (висновок від 04.10.2010 № 05.03.02-07/72211), а також отримано відомості про наявність обмежень (обтяжень) щодо використання вказаної земельної ділянки (висновок управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 14.09.2010 № 7376-п) висновок відділу містобудування та архітектури від 24.09.2010 № 2506), погодження Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»від 18.10.2010 № 8149/13-08).
Крім того, судом встановлено, що під час погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення індивідуального садівництва, враховуючи і позивача, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонталь-2006»(товариство, що розробило проект землеустрою) було отримано лист «Київтрансгаз»від 06.09.2010 № 7056/13-08, в якому останній повідомив про проходження близько земельних ділянок S = 1,32 га, S = 1,8 га, S = 2,28 га, S = 0,48 га, S = 3,36 га магістральних газопроводів та про поширення обмежень на територію всіх позначених на «Генеральному плані індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспілського району Київської області»земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме ч. «д»ст. 111 ЗК України. У даному листі «Київтрансгаз» встановлені певні обмеження, що діють, в тому числі, на спірній земельній ділянці.
Листом від 18.10.2010 № 8149/13-08 «Київтрансгаз»повідомив директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонталь-2006», що проект землеустрою розроблено з урахуванням переліку обмежень, визначених у листі від 06.09.2010 № 7056/13-08, та що останній не заперечує щодо ведення індивідуального садівництва на зазначених в розробленому проекті землеустрою земельних ділянках.
У січні 2011 року Бориспільським міжрайонним прокурором винесено протест від 28.01.2011 № 672 вих., згідно з яким прокурор вимагав від Бориспільської РДА скасувати розпорядження Бориспільської РДА від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»як незаконне.
Зі змісту вказаного протесту вбачається, що підставою для його винесення була перевірка щодо законності прийняття Бориспільською РДА розпорядження від 06.08.2010 № 1338, проведена Бориспільською міжрайонною прокуратурою.
За результатами проведеної перевірки прокурор дійшов висновку, що в зв'язку із тим, що земельна ділянка, яка запланована для відведення позивачу для ведення садівництва, розташована в межах охоронної зони магістральних газопроводів, вона може використовуватись лише з обмеженнями, які встановлені ч. 2 ст. 73, ст. 112 ЗК України, ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт»від 15.05.1996 № 192/96-ВР, п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів. Однак, на думку прокурора, вимоги вказаних нормативних актів щодо умов забезпечення охорони об'єктів магістральних трубопроводів від пошкоджень і руйнувань внаслідок несанкціонованого доступу, охорони довкілля, а також безпечної життєдіяльності населення на прилеглих до магістральних трубопроводів територіях виключають можливість використання цієї земельної ділянки для ведення на ній садівництва.
Крім того, прокурор зазначає, що Бориспільською РДА при видачі дозволу на складання проекту відведення цієї земельної ділянки не враховано те, що на масиві запланованих до відведення ділянок, серед яких є і ділянка позивача, знаходяться водні об'єкти, на яких в силу вимог ст. 35, 58-60, 63 ЗК України та ст. 88-89 Водного кодексу України (надалі -ВК України), не можна займатися садівництвом і які відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 зобов'язано Бориспільську міжрайонну прокуратуру Київської області надати суду в строк до 07.04.2011: завірені належним чином копії матеріалів перевірки (підстави для проведення перевірки, запити, які направлялися в ході проведення перевірки, відповіді на запити прокуратури тощо) щодо законності розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» № 1338 від 06.08.2010; письмові пояснення з копіями відповідних документів в обґрунтування тверджень про наявність водних об'єктів на земельній ділянці, що була запланована для передачі ОСОБА_1
Згідно з листом від 28.04.2011 вих. № 1390 судом повторно було звернуто увагу прокурора на необхідність виконання вимог ухвали суду від 14.03.2011.
Проте, витребувані документи прокурором не були надані суду.
Працівник прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судовому засіданні жодних пояснень, зокрема, в обґрунтування тверджень про наявність водних об'єктів на земельній ділянці, що була запланована для передачі ОСОБА_1, також суду не надав.
Вказаною ухвалою суду від 14.03.2011 було обов'язано Дочірню компанію «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ»надати суду в строк до 07.04.2011 пояснення щодо причин незазначення у листі від 6 вересня 2010 року № 7056/13-08 повного переліку обмежень на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, перелік яких визначений у пункті 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року № 1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів».
На виконання вимог ухвали суду третя особа 2 надіслала письмові пояснення від 13.04.2011 № 2452/10-02, у яких зазначила, що лист від 06.09.2010 № 7056/13-08 надавався як відповідь на запит ТОВ «Горизонталь -2006»№ 47 від 31.08.2010, у якому йшлось про проведення уточнень меж земельних ділянок різного цільового призначення, а саме: фермерські господарства; земельні частки (паї) для сінокосіння та садівництва. Зокрема, пропонувалось розглянути «План розміщення ділянок під індивідуальне садівництво»(п'ять ділянок, загальною площею 9,24 га), на якому зазначались земельні ділянки без позначення на них будь-яких забудов, та висловлювалося прохання надати перелік обмежень (обтяжень), що матимуть чинність саме на цих ділянках. Також третя особа 2 у своїх поясненнях повідомила суд, що розглянувши представлені додаткові робочі матеріали, що мали складати основу пояснюючої записки Проекту землеустрою, в яких не зазначалось жодних будівництв, а лише для садіння й вирощування плодових дерев, кущів та інших сільськогосподарських культур, «Київтрансгаз»у своєму листі від 06.09.2010 № 7056/13-08 сформулював перелік тих конкретних обмежень (обтяжень), які мають діяти на земельних ділянках, що використовуватимуться для садіння плодових кущів, дерев та інших сільськогосподарських культур відповідно до наданої ТОВ «Горизонталь-2006»документації. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року № 1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів» є обов'язковою для виконання, не зазначення в листі «Київтрансгаз»від 06.09.2010 № 7056/13-08 обмежень, передбачених п.11 цієї постанови, не є порушенням закону та не звільняє підприємства, установи, організації та громадян від дотримання встановлених обмежень.
Судом встановлено наступне. Розглянувши протест прокурора Бориспільська РДА прийняла розпорядження від 03.02.2011 № 514, яким скасувала розпорядження від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області».
Як вбачається з преамбули розпорядження Бориспільської РДА від 03.02.2011 № 514 дане розпорядження прийнято відповідно до законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про прокуратуру»та на виконання протесту Бориспільського міжрайонного прокурора Бутовича О.І. від 28.01.2011 № 672 вих.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (надалі -ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України, згідно з якою громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації із зазначенням цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також додають до нього відповідні графічні матеріали.
Районна державна адміністрація розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. ст. 118 ЗК України).
Таким чином, законом визначений перелік підстав, за наявності яких місцева державна адміністрація може прийняти рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, така відмова повинна бути вмотивована.
Як зазначалось вище, у спірному розпорядженні відсутні посилання на будь-яку з обставин, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також відсутні посилання на норми чинного земельного законодавства, які містять такі підстави. Тобто при прийняті спірного розпорядження відповідач лише скасував попереднє розпорядження, яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийняв вмотивованого рішення про відмову в цьому.
З огляду на викладене, відповідач при прийняті спірного розпорядження діяв не у спосіб, що передбачений ЗК України.
В той же час, як зазначалось вище, прокурор у своєму протесті, на виконання якого прийнято спірне розпорядження, вважає, зокрема, що земельна ділянка, яка запланована для відведення позивачу для ведення садівництва, розташована в межах охоронної зони магістральних газопроводів, вона може використовуватись лише з обмеженнями, які встановлені ч. 2 ст. 73, ст. 112 ЗК України, ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт»від 15.05.1996 № 192/96-ВР, п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів.
Згідно з ч. 1 ст. 35 ЗК України встановлено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Частиною 3 ст. 35 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 ЗК України, уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Пункт «б»ч. 1 ст. 112 ЗК України передбачає, що охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 15.05.1996 року № 192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт», магістральний трубопровід -технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; охоронна зона -землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
Відповідно до ст. 11 Закону України від 15.05.1996 року № 192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт», до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.
Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 ЗК України, правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
Відповідно до п. 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 року № 1747, на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, встановлені певні заборони.
Проте, заборони щодо передачу земельних ділянок, які знаходяться в межах охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів, у приватну власність для ведення індивідуального садівництва даний нормативно-правовий акт не містить.
Отже, використовувати та отримувати у власність земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон не забороняється, а встановлюються лише певні обмеження щодо провадження тієї чи іншої діяльності.
Надаючи висновок за результатами розгляду проекту землеустрою «Київтрансгаз»вказав на перелік обмежень і зазначив, що не заперечує щодо ведення індивідуального садівництва на зазначених у проекті земельних ділянках, серед яких є і ділянка позивача.
Слід відмітити, що ч. 3 ст. 35 ЗК України передбачає використання земельних ділянок, призначених для садівництва, а саме: для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Отже, законодавством України не встановлена заборона в охоронних зонах магістральних трубопроводів щодо закладення багаторічних насаджень, вирощування сільськогосподарських культур.
Як зазначалось вище, у поясненнях «Київтрансгаз», які надійшли за запитом суду, вказано, що надаючи свій висновок про можливість ведення індивідуального садівництва на спірних земельних ділянках, управління вказувало про можливість їх використання саме для садіння плодових кущів, дерев та інших сільськогосподарських культур.
Відносно твердження прокурора про неврахування Бориспільською РДА обставин знаходження на масиві запланованих для відведення ділянок, водних об'єктів, суд виходить з такого.
З протесту Бориспільського міжрайонного прокурора не вбачається з яких документальних даних зроблений даний висновок та на вимогу суду такі документи і пояснення надані не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Законодавцем виділено види садівництва за принципом здійснення садівництва, як діяльності: індивідуальної або колективної.
Суд дійшов висновку щодо безпідставності тверджень прокурора про неможливість передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на підставі приписів ст. 35, 58, 59, 60, 63, п. «д»ч. 4 ст. 84 ЗК України та ст. 88-89 ВК України, з огляду на таке.
Статті 58, 59, 60, 63 ЗК України регламентують режим земель водного фонду.
Так, ст. 58 ЗК України встановлює поняття земель водного фонду через їх склад, а ст. 59 ЗК України визначає право на землі водного фонду, зокрема встановлює, що землі цієї категорії можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Стаття 60 ЗК України відтворює положення ч. 1 ст. 88 ВК України та визначає поняття "прибережна захисна смуга", обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, в свою чергу передбачені ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України.
У статті 84 ЗК України врегульовано право власності на землю держави, зокрема, встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «д»ч. 4 цієї статті);
Таким чином, посилаючись на вказані вище норми прокурор виходить з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.
Водночас, відповідно до ст. 19 ЗК України встановлений поділ земель за основним цільовим призначенням на певні категорії, а саме встановлено дев'ять категорій: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Таким чином, землі водного фонду, на які робить посилання прокурор, належать до окремої категорії земель.
Віднесення земель тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України). Тобто земельна ділянка може відноситись лише до однієї з передбачених у ст. 19 ЗК України категорій земель.
Як встановлено з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Крім того, посилання на ст. 89 ВК України є неправомірним, оскільки у цій статті вказано на заборону розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництва та городництва у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, як обмеження щодо провадження господарської діяльності на таких землях.
Суд дійшов висновку про безпідставність посилань прокурора щодо неможливості використання земельної ділянки, яка запланована для відведення позивачу, у цілях індивідуального садівництва з огляду на наступне.
Статті 61 ЗК України та 89 ВК України визначають обмеження господарської діяльності щодо використання земель у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.
Тобто, дані норми передбачають перелік обмежень для використання таких земель в силу здійснення господарської діяльності особою.
Відповідно пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається зі змісту розпорядження Бориспільської РДА від 06.08.2010 № 1338, позивач отримував дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме для ведення індивідуального садівництва.
Суд дійшов висновку, що індивідуальне садівництво не пов'язане з господарською діяльністю, з огляду на відсутність ознак спорідненості цих визначень.
Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм Земельного та Водного кодексів України, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне розпорядження діяв не на підставі, що передбачена Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Крім того, суд зазначає, що розпорядження районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям.
Розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений.
Аналогічна правова позиція розкрита в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому суд Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, відповідач при прийняті спірного розпорядження діяв з порушенням повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За наведених обставин суд дійшов висновку, про те, що розпорядження від 03.02.2011 № 514 «Про скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 3 лютого 2011 року № 514 «Про скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 06.08.2010 № 1338 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 27 травня 2011 року.