ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" травня 2011 р. Справа № 2a-1296/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Бурда М.Р.,
за участю:
представника позивача -Воришко Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу в сумі 1158,42 грн.,-
12 квітня 2011 року Заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську звернувся в суд з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 1158,42 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 є платником податків і зборів відповідно до вимог ст.16.1.4 Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України „Про плату за землю”. За відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати за землю в сумі 1158,42 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.
На адресу суду 06.05.2011 року, матеріали судової повістки повторно повернуто із довідкою поштового зв'язку: «за зазначеною адресою не проживає».
У розумінні вимог положень частини 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно поданого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою, вказаною у адміністративному позові.
Проте, правом на подання заперечень щодо задоволення позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неприбуття суду не надав.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 10.09.2003 року відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою та взятий на облік у ДПІ в м.Івано-Франківську.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування” визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів). Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, зборів (обов'язкових платежів) або його скасуванням, а також у разі смерті платника податків.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов»язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Судом встановлено, що на підставі проведеної ДПІ в м.Івано-Франківську невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань до бюджету з орендної плати за землю складено Акт № 911/17-299 від 21.01.2010 року, яким встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасно сплачено орендну плату за землю.
За результатами перевірки ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято податкові повідомлення-рішення №0004981700/0, №0005001700/0 від 21.01.2010 року про застосування до відповідача штрафних санкцій в загальній сумі 512,15 грн.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковий борг відповідача по орендній платі за землю складає 1158,42 грн. та виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих декларацій на суму 506,86 грн. (а.с.17), штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 512,15 грн.(а.с.11-12), пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 139,41 грню (а.с.5).
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп. 1.3 ст. 1 вказаного Закону податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп.5.2.1 даного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, тобто у разі апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення щодо донарахування сум податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій за встановлені податковим органом порушення податкового, валютного та іншого законодавства в розмірі, передбаченому цим Законом.
Приписами пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищенаведеного Закону встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно пункту 5.4 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп.17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці від 31 до 90 календарних днів включно.
Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Як встановлено судом, на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ в м.Івано-Франківську надіслано податкову вимогу форми „Ф1” від 04.02.2010 року №1/739/8899/10/24-207/23 на суму 1019,01 грн., та другу податкову вимогу форми „Ф2” від 05.05.2010 року №2/3408/ 12127/10/24-207/3287 на суму 1019,01 грн., які відповідачем залишено без виконання. Вказані податкові вимоги розміщено на дошці оголошень ДПІ в м.Івано-Франківську, про що складено Акт від 02.04.2010 року (а.с.10).
Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то сума вказаних податкових зобов'язань відповідача, у відповідності до пункту 5.2 статті 5 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є узгодженою.
Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив. Загальна сума податкового боргу становить 1158,42 грн.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) в доход державного бюджету заборгованість в сумі 1158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім гривень) 42 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 18.05.2011 року.