ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" травня 2011 р. Справа № 2a-1234/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кишинського М.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю представників:
від позивача: Козюпа З.Б.
від відповідача: Фартачук В.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області
до відповідача: Комунального підприємства "Полігон-екологія"
про зобов'язання вчинення дій,-
Контрольно-ревізійне управління в Івано-Франківській області (надалі-позивач), 06 квітня 2011 року звернулося в суд з позовом до комунального підприємства «Полігон-екологія» (надалі-відповідач) про зобов'язання вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною позивачем перевіркою комунального підприємства «Полігон-екологія» встановлено нестачу чавунної огорожі на суму 4650,00 грн. Позивач зазначає, що відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116 сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 11160,00 грн. Також зазначає, що відповідачем на адресу позивача надсилалося лист з вимогою про стягнення з винних осіб нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 11160,00 грн., однак відповідачем у зазначений термін не виконано даної вимоги. В свою чергу позивачем на адресу відповідача надіслано аналогічну вимогу, що також відповідачем не виконано.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені в адміністративному позові, підтримала в повному обсязі. Крім того пояснила суду, що дана адміністративна справа підсудна Івано-Франківському окружному адміністративному суду, а тому просить розглянути дану справу в порядку адміністративного судочинства та задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, в якому зазначає, що нестача частини чавунної огорожі мала місце в зв'язку з постійним її пошкодженням та розкраданням невідомими особами, про що відповідач звертався до правоохоронних органів. Крім того зазначає, що Коломийською міською радою надано відповідачу дозвіл на демонтаж залишків огорожі. Просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву та заперечення, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідач по справі у відповідності до статті 78 Господарського кодексу України являється комунальним підприємством.
Частиною 1 даної статті передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до частини 5 зазначеної статті найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.
Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Відповідно до Статуту комунального підприємства «Полігон-екологія» (далі-Статут), засновником відповідача являється Коломийська міська рада. Основними видами діяльності відповідача є санітарна очистка міста; очистка русел та берегів річок і протоків від побутового сміття; виконання ремонтно-будівельних робіт; рекультивація колишнього сміттєзвалища та захоронення сміття.
Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Відповідно до пункту 4.3 Статуту відчуження засобів виробництва, що є комунальною власністю і закріплені за підприємством, здійснюються за згодою засновника. Кошти отримані в результаті відчуження зазначеного майна, скеровуються виключно для підприємства та є комунальною власністю.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Коломийської міської ради №160 від 27 травня 2008 року, відповідачу передано на баланс цілісно-майновий комплекс «Міський парк культури і відпочинку імені Трильовського» за винятком кінотеатру «Комсомолець».
Згідно акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 04 червня 2008 року, відповідачу на баланс було передано чавунну огорожу довжиною 238,6 м.п. вартістю 17,37 грн. Для демонтажу даної огорожі, відповідачем було залучено ПП «Комплект».
В зав'язку із тим, що невідомими особами здійснюється розкрадання даної огорожі, відповідач звернувся до Коломийської міської ради з проханням про надання дозволу на демонтаж залишків чавунної огорожі в парку імені Трильовського, загальною площею 238,6 м.п.
Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 25 листопада 2008 року №397 відповідачу дозволено демонтувати чавунну огорожу довжиною 238,6 м.п. балансовою вартістю 17,37 грн.
Після виконання підрядною організацією ПП «Комплект» робіт по демонтажу чавунної огорожі, відповідачем складено акт згідно якого залишки чавунної огорожі взято на зберігання відповідно до документів фінансової та бухгалтерської звітності, тобто виконані всі вимоги рішення засновника Коломийської міської ради.
Позивач в даному адміністративному позові просить зобов'язати відповідача виконати вимоги Коломийського РР КРВ, в частинні стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей виявлених ревізією на загальну суму 11160,00 грн., що підлягає стягненню, в порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, з яких 6510,00 грн. відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей в дохід державного бюджету України.
Вищезазначені норми Кодексу передбачають стягнення з винних осіб матеріальної шкоди завданої неправомірними діями підприємству, установі, організації в повному розмірі завданої шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, матеріальна шкода завдана відповідачу, в зв'язку з розкраданням майна, що належить йому на праві комунальної власності та закріплене за ним на праві повного господарського відання, а тому не може стягуватись з відповідача. Стягнення в даному випадку, повинно проводитись в порядку передбаченому ЦК України чи КК України, за рахунок осіб, які вчинили розкрадання.
Посилання позивача, на те, що на підприємстві відповідача було встановлено порушення ведення бухгалтерського обліку, з невідображенням нестачі чавунної огорожі внаслідок крадіжок, суд оцінює з врахуванням наступного. Відповідно до змісту пункту 5.3 Статуту персональну відповідальність за дотримання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності несуть курівник підприємства та бухгалтер.
З матеріалів справи вбачається, постановою Коломийського МВ УМВС погодженою з прокурором м.Коломия від 30 травня 2010 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора підприємства відповідача та начальника управління комунальним майном за відсутністю ознак складу злочину в діях цих посадових осіб. Також, при проведенні перевірки Коломийським МВ УМВС, фактів розтрати державного майна, а саме чавунної огорожі, директором підприємства відповідача та начальником управління комунальним майном не встановлено. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені керівники неодноразово звертались до правоохоронних органів в зв'язку з викраданням чавунної огорожі з парку імені Трильовського.
Як вбачається із позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача виконати обов'язкові вимоги Коломийського РР КРВ, в частині стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей в порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 КЗпП України. Відшкодування матеріальних збитків спричинених неналежним виконанням своїх посадових обов'язків працівниками підприємств, установ, організацій здійснюється в порядку зазначених вище норм КЗпП України, шляхом заявлення позовних вимог до винних осіб в порядку цивільного судочинства в місцевий суд загальної юрисдикції.
Таким чином, позивач обрав помилковий спосіб захисту інтересів комунального підприємства в даному спорі, а сам спір по своїй правовій суті не є публічно-правовим, оскільки регламентується нормами трудового законодавства.
В зв'язку з цим, суд вважає, що підстави для зобов'язання відповідача виконати обов'язкові вимоги Коломийського РР КРВ, в частині стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей виявлених ревізією на загальну суму 11160,00 грн., що підлягає стягненню, в порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 КЗпП України, з яких 6510,00 грн. відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей в дохід державного бюджету України відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу, слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 10 травня 2011 року.