Справа № 1-62/11
27 травня 2011 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Чепурнова В.О.
при секретарі - Багара Н.М.,
з участю прокурора Чурей О.В.,
захисника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Сімер Перечинського району та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, непрацюючої, неодруженої, раніше не судимої
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, -
Підсудна ОСОБА_2 будучи матір'ю дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, злісно не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді істотного погіршення фізичного, морального та духовного розвитку, суттєвої відсталості у розумовому розвитку сина ОСОБА_4 та соціальної занедбаності дітей. Мати дітей ОСОБА_2 ніде не працює, зловживає алкогольними напоями. Згідно акту обстеження умов проживання органу опіки та піклування в сім'ї не створено належних умов для проживання та виховання дітей, у кімнаті антисанітарний стан, відсутній водопровід, діти обмежені в одязі та інших предметах першої необхідності, мати не веде ніякого контролю за дітьми. Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 систематично не відвідували навчальні заклади, мати неодноразово самовільно залишала лікувальні заклади з недолікованою дитиною, на попередження відповідних служб не реагувала. Крім того, обставиною, яка вказує на злісний характер невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків по догляду за дитиною є те, що ОСОБА_2 неодноразово попереджалася відповідними службами про неналежне виконання батьківських обов'язків щодо виховання та догляду за дітьми.
У судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, щиро розкаялася і показала, що з 2000 року проживає зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 і має трьох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - навчалися у Перечинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. На даний час дітей від неї відібрали та помістили у притулок. Офіційно вона ніде не працює, на дітей ніякі кошти не отримує. Час від часу вона допомагала різним громадянам в польових роботах та брала дітей із собою, тому вони пропускали навчання, а вона не наполягала на тому, щоб діти відвідували навчальний заклад. Крім того, вона періодично випиває і тоді діти залишаються недоглянуті. Одяг дітям їй надавали як допомогу, сама вона ніколи нічого їм не купувала.
Згідно витягу з протоколу діагностичного засідання ПМПК №685 від 25 березня 2011 року ОСОБА_4, 2002 року народження, встановлено діагноз - затримка психічного розвитку на фоні вираженої соціально-педагогічної занедбаності в зв'язку з систематичним невідвідуванням навчального закладу та відсутністю належного контролю з боку батьків, та рекомендовано навчання за програмою інтенсивної педагогічної корекції (ЗПР), інклюзивна форма і психологічна корекція, а у дітей ОСОБА_3, 2001 року народження, та ОСОБА_5, 2005 року народження, - соціально-педагогічної занедбаності в зв'язку з систематичним невідвідуванням навчального закладу та відсутністю належного контролю з боку батьків, і рекомендовано навчання за програмою ЗНЗ (а.с. 23-25).
Крім того, відносно підсудної ОСОБА_2 17 березня 2011 року о/у ГКМСД Перечинського РВ УМВС було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.184 ч. 1 КУпАП, що стверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗА № 130269 (а.с. 48).
При визначені обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд, з врахуванням позицій учасників судового розгляду, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, обмежується визнавальними показами підсудної, дослідження решти доказів вважає недоцільним.
Оцінюючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудної ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 166 КК України - як злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
Вина підсудної у вказаному злочині доведена повністю, чого вона сама не заперечує.
Призначаючи вид і міру покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття підсудної у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину та важке матеріальне становище.
Обставин, що обтяжують покарання підсудній суд не знаходить.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудної ОСОБА_2, можливі без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, тобто звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Судових витрат та речових доказів по справі немає.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід підсудній до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, с у д , -
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового терміну не вчинить нового злочину.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: В. О. Чепурнов