Іменем України
23 травня 2011 року Справа № 5002-11/500-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 22 квітня 2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино")
відповідача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 14 березня 2011 року (приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання")
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 10 березня 2011 року у справі № 5002-11/500-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" (вул. Леніна, 128, с. Віліне, Бахчисарайський район, 98433)
до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)
про стягнення 48790,64 грн.
09 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" про стягнення про стягнення 48790,64 грн., з яких: 39032,51 грн. -основна сума заборгованості, 3903,25 грн. -штраф та 5854,88 грн. -збитки (упущена вигода) (а.с. 3-4, т. 1).
Під час розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" зменшені позовні вимоги, а саме, позивач по справі просить суд стягнути з відповідача 42314,28 грн., з яких: 32500,00 грн. -сума заборгованості, 3925,67 грн. -штраф та 5888,61 грн. - збитки (упущена вигода) (а.с. 25-26, т. 1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання" неналежним чином виконало взяті на себе обов'язки за договором поставки № 80 від 16 грудня 2009 року щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим просить стягнути суму заборгованості з урахуванням штрафу та спричинених збитків.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 5002-11/500-2011 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" про стягнення 48790,64 грн. (а.с. 17-19, т. 2).
Стягнуто з приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" 32500,00 грн. основного боргу, 3925,67 грн. штрафу, 5888,61 грн. збитків, 390,33 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 6532,51 грн. заборгованості - провадження по справі припинено.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, які підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють договірні відносини та передбачають відповідальність за їх неналежне виконання. В частині припинення провадження по справі, на підставі пункту 1.1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, рішення обґрунтовано тим, що відповідач під час розгляду справи сплатив частину заборгованості.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів, а суд не встановив самого факту наявності збитків у позивача. Посилання у рішенні на пункт договору, відповідно до якого Покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю збитки у розмірі 15% від суми прострочення є необґрунтованими, оскільки факт встановлення сторонами їх розміру у договорі не свідчить про їх завдання.
Крім того, апелянт вважає, що висновок суду щодо стягнення штрафу суперечить обставинам справи, так як суд задовольнив вимоги позивача про стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 3925,67 грн. При цьому як встановлено судом, договором передбачено штраф в розмірі 10% від простроченої суми. Прострочена сума складала на момент пред'явлення позову 39032,51 грн., тобто у рішенні неправильно зазначено розмір штрафу, який повинен був би складати 3903,25 грн.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино»(далі - Постачальник) та приватним підприємством «Центральне торгове об'єднання»(далі - Покупець) укладений договір поставки № 80 (далі -Договір) (а.с. 9-13, т. 1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник відповідно до умов договору зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вино (надалі товар) в кількості, по найменуванням і цінам, відміченим у накладних (товарно-транспортних або товарних), які виписуються на кожну партію товару. Найменування і ціни на товар вказуються в Специфікації, узгодженої сторонами, та яка є невід'ємним додатком до цього договору. Асортимент товару визначається при отриманні товару та вказується в супровідних документах.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна по кожному найменуванню та на кожну партію товару визначається на підставі специфікації та вказується в накладних на кожну партію товару і містить в собі податок на додану вартість, встановлюється в гривнах. Ціна товару є договірною і після приймання товару Покупцем є обов'язковою для оплати.
Відповідно до пункту 2.2 Договору в якому сторони дійшли згоди про те, що товар передається з відстрочкою платежу на 35-ть календарних дня.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата за товар Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 35-ти календарних дня з моменту отримання товару.
На виконання договору поставки № 80 від 16 грудня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино»на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 85216,00 грн. Вказаний факт не заперечується відповідачем.
Однак приватне підприємство «Центральне торгове об'єднання»частково сплатило суму за поставлений товар в розмірі 46180,49 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 39032,51 грн.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач по справі не надав доказів про сплату вказаної суми боргу.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 265 Господарського кодексу України та частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач неналежним чином виконав взяті на себе обов'язки за договором поставки № 80 від 16 грудня 2009 року щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості є обгрунтованими.
Як зазначалось вище, позивачем заявою було зменшено розмір позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу в розмірі 6332,51 грн. (платіжне доручення № 237 від 17 лютого 2011 року), на підставі чого позивач просив суд стягнути з відповідача 32500,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з приватного підприємства «Центральне торгове об'єднання»заборгованості за договором поставки № 80 від 16 грудня 2009 року в розмірі 32500,00 грн.
Однак судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що провадження по справі підлягає припиненню в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 6332,51 грн., на підставі пункту 1.1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем, під час розгляду справи, частини заборгованості.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (пункт 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351).
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження по справі є неправомірним, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Позивач також просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 3925,67 грн.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що Покупець який прострочив оплату по цьому договору більш ніж чім на 10 днів, крім пені повинен оплатити за час прострочення штраф у розмірі 10 % від простроченої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до господарського суду загальна сума заборгованості складала 39032,51 грн.
Згідно з розрахунком суми штрафу, яка розрахована з суми заборгованості 32500,00 грн., сума штрафу складає 3925,67 грн.
Відповідач не надав суду доказів щодо спростування зазначеного розрахунку.
Доводи апеляційної скарги відносно завищення цієї суми не приймаються до уваги, оскільки відповідач не враховує періоди затримки перерахування грошових коштів.
На підставі цього, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 3925,67 грн. за несвоєчасну оплату за отриманий товар підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення збитків в розмірі 5888,61 грн., слід зазначити наступне.
Сторони по справі у пункті 7.5 Договору встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 25 днів Покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцю всі понесені ним збитки, в тому числі упущену вигоду, яку сторони вважають узгодженою у розмірі 15 % від суми прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз зазначених правових норм надає можливість зробити висновок про те, що правовою підставою для стягнення збитків є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Так, позивач повинен довести наявність факту порушення зобов'язання, наявність збитків та наявність причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками. На відповідачеві лежить обов'язок доказування відсутності його вини у спричиненні збитків. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Однак позивач у порушення норм статті 623 Цивільного кодексу України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів про наявність збитків у будь-якому розмірі. Встановлення сторонами розміру збитків у договорі, завчасно до їх настання, не може безумовно свідчити про їх завдання.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків в розмірі 5888,61 грн. підлягає скасуванню, а при прийняті нового рішення вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони є недоведеними, що суперечить нормам чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 5002-11/500-2011 скасувати частково в частині стягнення збитків та припинення провадження.
3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (95015, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1; р/р 26002060228091 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 36228438) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 128, р/р 260086538 в АБ
«УкрБизнесБанк», м. Київ, МФО 334969, ЗКПО 36551352) 32500,00 грн. -основного боргу, 3925,67 грн. -штрафу, 364,00 грн. -державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Ю.М. Гоголь
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" (вул. Леніна, 128, с. Віліне, Бахчисарайський район, 98433)
2. Приватному підприємству "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)
3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.