Іменем України
17 травня 2011 року Справа № 5002-7/538-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3387 від 12.05.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
позивач: не з'явився, фізична особо-підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 03 березня 2011 року у справі № 5002-7/538-2011
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,39600)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 Крим,95047)
про стягнення 9474,29 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 9474,29 грн., що складаються з: суми основного боргу -9345 грн., інфляційних втрат -74,76 грн. та трьох відсотків річних -54,53 грн., та з вимогами про відшкодування понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 4 від 11.05.2010 р. у вигляді нездійснення розрахунку за поставлену продукцію в сумі 9345,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року позовні вимоги задоволені повністю з підстав їх обґрунтованості та доведеності.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 р. та прийняти нове рішення у даній справі.
Апеляційна скарга мотивована відповідачем порушенням судом норм процесуального права, оскільки справа була розглянута у відсутність відповідача або його представника, що позбавило їх можливості надавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні та письмові пояснення суду та іншим шляхом реалізовувати свої процесуальні права. Також в апеляційній скарзі зазначалось на відсутність на час розгляду справи звірки взаєморозрахунків сторін, акту звірки.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя -Балюкова К.Г., судді -Рибіна С.А. та Дмитрієв В.Є.
Розпорядженням секретаря судової палати від 04 травня 2011 року у складі судової колегії відбулась заміна: суддя Рибіна С.А. була замінена на суддю Гоголя Ю.М., суддя Дмитрієв В.Є. замінений на суддю Лисенко В.А
Розпорядженням в.о.голови суду від 17 травня 2011 року у складі судової колегії відбулась заміна: суддя Лисенко В.А. була замінена на суддю Дмитрієва В.Є.
Ухвалою від 04.05.2011 р. судове засідання по справі відкладалось на 17 травня 2011 р. до 15.00 год.
В судовому засіданні 17.05.2011 р. представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, подала клопотання про надання відстрочки виконання нового рішення суду на три місяця через важкий фінансово-економічний стан відповідача.
Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належно.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 3 червня 2009 року №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупець) був укладений договір № 4 (далі -Договір) пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується систематично здійснювати поставку насіння ТМ „Вкусняшки от Машки”, а Покупець зобов'язується своєчасно приймати їх та в повному обсязі здійснювати оплату вартості на умовах даного Договору (а.с.8).
Відповідно до пункту 3.1 Договору Покупець оплачує Постачальнику вартість постановленого товару згідно діючих на момент поставки цін на підставі пред'явлених ним рахунків чи накладних.
Вартість однієї пачки насіння складає: „Вкусняшки” 0,99 грн.; „Лакомка” 1,08 грн. „Елітне” 1,29 грн. (пункт 3.2 Договору).
В пункті 4.1 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється по мірі реалізації товару зі складу покупця. Строк оплати -через 14 календарних днів з моменту реалізації товару Покупцем іншим особам. Контроль за реалізацією Товару Покупцем здійснює представник Постачальника.
В матеріалах справи знаходиться накладна № 30/05 від 11.05.2010 р. (а.с.9) з якої вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 9345,00 грн., який був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис останнього в накладній з прикладенням печатки.
Позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 була направлена претензія № 1 від 17.11.2010 р. з вимогою про оплату боргу, в якій зазначено, що товар мав бути реалізований до 11.11.2010 р. (а.с.11). Вказана претензія отримана відповідачем 01.12.2010 р., що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.10,12)
З відповіді на претензію № 1-12/10 від 21.12.2010 р. слідує, що на придбану продукцію був відступній попит, реалізована вона не була, отже, на думку відповідача, визначений п.4.1 Договору строк оплати товару не настав. Одночасно відповідачем було зазначено, що строку придатності продукції для використання становить 6 місяців від дати виготовлення, продукція виготовлена 11.05.2010 р., отже строк її придатності сплинув.
Відмова відповідача від оплати поставленого йому позивачем товару стала підставою для звернення останнього з позовом про стягнення вартості товару до суду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу умов Договору сторін вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини за яким регулюються як загальними положеннями про зобов'язання Цивільного та Господарського кодексу України, положеннями параграфів 1 та 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Доказом виконання позивачем своїх обов'язків за Договором є накладна № 30/05 від 11.05.2010 р. (а.с.9) з якої вбачається, що позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 9345,00 грн., який був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис останнього та його печатка.
Відмовляючись від оплати вказаного товару, відповідач вказував на відсутність реалізації продукції через відсутність попиту та посилаючись на положення п.4.1 Договору зазначає, що строк оплати товару не настав із одночасним зазначенням, що строк придатності товару сплинув.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З пункту 4.1 Договору вбачається, що строк оплати товару був визначений сторонами з посиланням на настання певної події -реалізації товару.
Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції у своєму рішенні, умовами Договору (пункт 6.2) закріплений обв'язок Покупця використати насіння до закінчення терміну придатності, вказаного на пачках, що не було враховано відповідачем у відзиві на претензію № 1-12/20 від 21.12.2010 р.
Матеріали справи та відзив відповідача містять дані про те, що передане відповідачеві насіння було виготовлене 11.05.2010 р., термін його придатності до використання дорівнює 6 місяцям, а тому воно мало бути реалізоване до 11.11.2010 р.
Отже, строк оплати товару відповідачем настав через 14 днів після спливу строку придатності товару для реалізації, тобто 25.11.2010 р.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час її розгляду колегією суддів апеляційного суду відповідач в порушення вимог статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів проведення оплати товару, вимоги позову про примусове стягнення заборгованості в розмірі 9345,00 грн. та 74,76 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 54,53 грн. були підставно задоволені судом першої інстанції як обґрунтовані та доведені.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на допущені судом першої інстанції при розгляді справи порушення норм процесуального права у вигляді розгляду справи у відсутність відповідача та його представника судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З матеріалів справи вбачається, що про час та місце розгляду справи судом першої інстанції відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.22), про причини своєї неявки в судове засідання 03.03.2011 р. або наявність в нього заперечень на позов та їх доказів відповідач суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Враховуючи, що положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та з огляду на те, що явка в судове засідання сторін -це їх право, а не обов'язок та відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу у відсутність відповідача.
Відсутність у відповідача взагалі будь-яких обґрунтованих заперечень по суті справи, зустрічних позовних вимог, доказів, яки б спростовували позицію позивача вбачається також зі змісту апеляційної скарги яка не містить обґрунтувань щодо обставин справи та зазначень їх доказів, а також ж пояснень представника відповідача під час розгляду її судом апеляційної інстанції.
Крім того, відсутність на час розгляду справи звірки взаєморозрахунків сторін, акту звірки на що вказував в апеляційній скарзі заявник не вказує на неможливість вирішення спору судом першої інстанції при наявності належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача у вигляді первісного документу про постачання товару, листування сторін з приводу не проведення оплати, не спростованих відповідачем протягом всього розгляду справи.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що обґрунтування апеляційної скарги, викладені апелянтом в її тексті не знайшли свого підтвердження під час перевірки Севастопольським апеляційним господарських судом правильності застосування судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм при постановлені рішення господарським судом Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 р. у справі № 5002-7/538-2011, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовою колегією не вбачається.
Також судовою колегією не вбачається підстав для задоволення заяви відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України це питання підлягає вирішенню судом, який видав виконавчий документ, яким у даному випадку є господарський суд Автономної Республіки Крим.
Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2011 року у справі № 5002-7/538-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Ю.М. Гоголь
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. фізична особо-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1);
2. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 Крим, 95047)