Іменем України
17 травня 2011 року
Справа № 5002-7/5390.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився (Фонд майна Автономної Республіки Крим);
відповідача - не з'явився (Сільськогосподарський виробничий кооператив „Краснодарський”)
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 20 січня 2011 року у справі № 5002-7/5390.1-2010
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим
(вулиця Севастопольська, 17, місто Сімферополь, АР Крим, 95015)
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” (вулиця Леніна, 4, село Іллінка, Сакський район, 96532)
(вулиця Радянська, 10, кв. 69, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
про стягнення 6575073,09 грн.
У червні 2009 року Фонд майна Автономної Республіки Крим, посилаючись на Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим і знаходиться на балансі приватизованих підприємств, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 994-4/04 від 16 червня 2004 року звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський”, в якій просив стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі 6 575 073,09 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі приватизації до статутного фонду Сільськогосподарського виробничого кооперативу не увійшов майновий комплекс племрадгоспу „Краснодарський” та до наступного часу знаходиться на балансі відповідача до передачі його місцевій раді.
В обгрутнтування позовних вимог, позивач посилається на інформаційний лист Фонду державного майна України від 31 серпня 2000 року № 10-20-10653, відповідно до якого об'єкти соціально-побутового призначення, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств та не були передані їм у власність, є власністю держави, а їх приватизація здійснюється відповідно до чинної Державної програми приватизації.
При цьому, об'єкти соціально-побутового призначення, щодо яких не виконується умови, визначені статтею 24 Закону України „Про приватизацію державного майна”, яка передбачає, що цільове використання та належне утримання, підлягають першочерговій приватизації.
На думку Фонду майна Автономної Республіки Крим розмір збитку, заподіяного Автономній Республіці Крим незабезпеченням збереження майна, що не увійшло до статутного фонду відповідача та залишається на його балансі складає 6 575 073,09 грн.
Сільськогосподарський виробничий кооператив „Краснодарський” з доводами, викладеними в позовній заяві не згоден, вважаючи їх безпідставними, посилаючись на статтю 225 Господарського кодексу України, в якій визначено перелік господарських правопорушень, які підлягають відшкодуванню.
Таким чином, відповідач вважає, що відшкодуванню підлягають завдані збитки.
Але, між порушенням та збитками повинно бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються.
Рішенням господарського суду АР Крим від 19 травня 2010 року по справі № 2-23/3475-2009 (суддя Калініченко А.А.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” на користь Фонду майна АР Крим збиткі в сумі 4146603,90 грн.
Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” на користь Державного бюджету 16081,70 грн. державного мита та 148,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 2428470,00 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 вересня 2010 року по справі № 2-22/3475-2009 касаційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” задоволена. Рішення господарського суду АР Крим від 19 травня 2010 року скасовано з передачею справи на новий розгляд.
Доводи касаційної інстанції полягають у тому, що позивачем не доведено виконання власних зобов'язань щодо управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі, встановлених приписами пунктів 1.3, 1.4, 4.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерством економіки України від 19 травня 1999 року № 908/ 68, зокрема, щодо обрання ним способу управління спірним майном та забезпечення умов подальшого використання майна з попереднім аналізом висновків інвентаризаційних комісій.
Отже, інвентаризація нерухомого майна протягом більш 7 років не проводилась, наявність майна на балансі та його вартість не контролювалась.
Посилання позивача на знаходження спірного майна на збереженні у відповідача належними доказами не підтверджена.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 9 листопада 2010 року справа прийнята до провадження суддєю Дворним І.І. з привласненням їй № 5002-7/5390.1-2010.
Рішенням господарського суду АР Крим від 20 січня 2011 року по справі № 5002-7/5390.1-2010 (суддя Дворний І.І.) у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги, Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на те, що 12 грудня 2010 року на адресу відповідача був надісланий лист, в якому запропановано відшкодувати заподіяні збиткі у добровільному порядку. Однак, як вказує позивач, до моменту звернення до суду з позовною заявою, сума збитків сплачена не була.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., судді Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 19 квітня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 19 квітня 2011 року у зв'язку з відпусткою судді Проценко О.І. була здійснена її заміна на суддю Антонову І.В.
19 квітня 2011 року розгляд справи відкладено на 10 травня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 10 травня 2011 року у зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П. була здійснена її заміна на суддю Заплава Л.М.
У судовому засіданні 10 травня 2011 року оголошено перерву до 17 травня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 17 травня 2011 року у зв'язку з відпусткою судді Антонової І.В. була здійснена її заміна на суддю Проценко О.І.
У судове засідання 17 травня 2011 року представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи, що слухання справи відкладалось та сторони були присутніми у судовому засіданні 10 травня 2011 року і повідомлені про перенесення судового засідання на 17 травня 2011 року під розписку, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі приватизації державного підприємства були визначені об'єкти, що передаються безоплатно трудовому колективу КСП „Краснодарський”.
Звертаючись до суду, Фонд майна АР Крим посилається на те, що 27 листопада 2007 року була проведена перевірка стану збереження та використання майна, належного АР Крим, що не увійшло в процесі приватизації до статутного фонду КСП „Краснодарський”, за результатом якої складено акт від 27 листопада 2007 року.
В ході перевірки, серед іншого, було встановлено, що лазня, котельна та очисні споруди в селі Іллінка Сакського району зруйновані, комплексно-приймальний пункт в селі Лугове Сакського району повністю розібраний, незавершене будівництво газифікації села Іллінка Сакського району не існує.
Наведене було кваліфіковане позивачем в якості порушення Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі приватизованих підприємств, затвердженого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 994-3/04 від 16 червня 2004 року, у зв'язку з чим висунута вимога про стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 6 575 07,09 гри.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі приватизованих підприємств, затвердженого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 994-3/04 від 16 червня 2004 року, відповідальність за збереження майна, що не увійшло до статутних фондів, несуть його балансоутримувач і - господарські товариства і колективні сільськогосподарські підприємства або їх правонаступники - на підставі законів України „Про власність”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, цивільного законодавства України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Вказаним нормативним актом визначений суб'єкт відповідальності -балансоутримувач, якому було передане відповідне майно.
На необхідність встановлення факту перебування знищеного майна на балансі Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” звернув увагу Вищий господарський суд України в постанові від 15 вересня 2010 року по цій справі.
Сільськогосподарський виробничий кооператив „Краснодарський” був зареєстрований в якості юридичної особи 6 березня 2000 року, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію.
З пункту 2.1 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” вбачається, що кооператив є юридичною особою, створюється в процесі реорганізації та є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства „Краснодарський” в об'ємах частини майна, яка перейшла до кооперативу в результаті реорганізації КСП.
Згідно зі статтею 1 Засновницького договору про створення Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” кооператив створюється в процесі реорганізації та є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства „Краснодарський”.
Статтею 4 зазначеного вище договору визначено, що майно та майнові права кооперативу складаються, зокрема, з основних та оборотних фондів та майнових прав КСП, які передаються кооперативу внаслідок реорганізації КСП в порядку правонаступництва по майну та майновим правам КСП; кооператив в порядку правонаступництва несе відповідальність по борговим зобов'язанням КСП. Обсяг зобов'язань, які переходять до кооперативу, визначаються даними розподільчого/передаточного балансу.
Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв на час створення СВК „Краснодарський”), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Згідно зі статутними документами визначено, що до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” переходить не все майно правопопередника, а лише те, що визначене в передаточному балансі.
Однак, у порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції докази того, що під час створення Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Краснодарський” йому було передане майно. Визначене в акті перевірки від 27 листопада 2007 року в якості знищеного.
Надані позивачем виписки з інвентаризаційних описів, акт приймання-передачі державного майна від 26 квітня 1996 року, договір про безоплатну передачу держаного майна від 26 квітня 1996 року та інші документи не є належними доказами, так як були укладені не з Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Краснодарський”.
Стосовно завданих відповідачем збитків, то судова колегія вважає правомірними висновки господарського суду, який посилається на статтю 22 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Однак, необхідно звернути увагу позивача на необхідність відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, відшкодуванню підлягають завдані збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Але, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Однак, договори, предметом якого є знищене майно між сторонами не укладались, то судова колегія погоджується, що у даному випадку йдеться мова про відшкодування позадоговірних збитків, у зв'язку з чим обов'язковою умовою їх відшкодування є встановлення особи, винної в їх заподіянні.
Таким чином, розмір заявлених Фондом майна АР Крим до відшкодування збитків є необгрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року у справі № 5002-7/5390.1-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Л.М. Заплава
Розсилка:
Фонд майна Автономної Республіки Крим
(вулиця Севастопольська, 17, місто Сімферополь, АР Крим, 95015)
Сільськогосподарський виробничий кооператив „Краснодарський”
(вулиця Леніна, 4, с. Іллінка, Сакський район, 96532)
(вулиця Радянська, 10, кв. 69, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)