Іменем України
16 травня 2011 року Справа № 2-26/8446-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
третьої особи: Данилова Людмили Олександрівни (повноваження перевірені), довідка №40-02.94-30/26 від 01.08.05, керівник об'єднання власників квартир "Мирний";
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.05.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Форма";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.01.11, відкрите акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд";
відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро;
розглянувши апеляційну скаргу об'єднання власників квартир "Мирний" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 18 липня 2008 року у справі №2-26/8446-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" (вул. Туристів, б. 2, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98514)
до відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" (вул. Ларіонова, 44, Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95018);(вул. К. Лібкнехта, 39/41, Сімферополь, 95000))
Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: об'єднання власників квартир "Мирний" (вул. Туристів, б. 2, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)
про визнання договору недійсним, визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Форма”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства „Кримгідроспецбуд”, Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", в якому, уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв. м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по вул. Туристів, 2 в місті Алушта. Також позивач просив зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв. м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по вул. Туристів, 2 в місті Алушта.
Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 71,128 Цивільного кодексу УРСР, статті 220 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що позивач набув спірні об'єкти на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2002 року, укладеного з відкритим акціонерним товариством „Кримгідроспецбуд”. Як вказує сторона, зазначену угоду не було посвідчено нотаріально, оскільки це не вимагало діюче на той час законодавства, однак, через ці обставини відповідачі відмовляються у визнанні його права власності на спірні об'єкти.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2008 року у справі № 2-26/8446-2008 (суддя О.Л. Медведчук) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" задоволено.
Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв. м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по вул. Туристів, 2 в місті Алушта. Зобов'язано Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв. м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по вул. Туристів, 2 в місті Алушта.
Приймаючи рішення про задоволення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на спірне майно повністю підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги про визнання цього права підлягають задоволенню у відповідності до положень статей 182, 392 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, об'єднання власників квартир "Мирний" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" до відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" про визнання права власності на цокольний поверх житлового будинку № 2 розташованого по вул. Туристів, 2 в місті Алушта відмовити у повному обсязі, провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про зобов'язання зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" право власності припинити.
Вимоги апеляційної скарги заявник мотивував тим, що матеріалами справи належним чином не підтверджено право власності на спірні об'єкти відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд", яким здійснено їх подальше відчуження на користь позивача у цій справі.
Крім того, заявник вказував на достатність підстав вважати договір купівлі-продажу від 12 серпня 2002 року недійсним, оскільки фактично його сторони не мали наміру створити відповідні правові наслідки.
На думку скаржника, ці обставини достовірно підтверджуються строками проведення сторонами розрахунків за наведеним договором, а також подальшим зверненням відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" до господарського суду з вимогами про визнання права власності на зазначені вище об'єкти нерухомості у межах справи № 2-5/1685-2008.
Також, заявник скарги звертав увагу на те, що вимоги позову, заявлені до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", не є підвідомчими господарському суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2011 року об'єднання власників квартир "Мирний" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 16 травня 2011 року, з'явились представники позивача, відповідача та заявника апеляційної скарги, які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представник позивача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Також, представником заявника апеляційної скарги надане клопотання про застосування до вимог, заявлених позивачем, строку позовної давності.
До судового засідання на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про розгляд справи у відсутність його представника.
Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті та за відсутністю представника Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації".
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2002 року між відкритим акціонерним товариством "Кримгідроспецбуд" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Форма” (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.5-6 том 1).
У відповідність до пункту 1.1. зазначеного договору продавець продає, а покупець купує приміщення цокольного поверху будівлі, розташованої за адресою: місто Алушта, вул. Туристів, буд. 2, яке іменується у подальшому „Майно”. Площа приміщення складає 425,1 кв.м.
Майно належить продавцю на підставі наказу № 17 від 22 грудня 1994 року „Про корпоратизацію та приватизацію”, акту приймання - передачі від 24 червня 2002 року та додатку до акту від 24 червня 2002 року (пункт 1.2.).
Згідно з пунктом 2.1. договору від 12 серпня 2002 року ціна, сплачена покупцем продавцю за придбане майно, що зазначене в пункті 1.1. цього договору, складає 50 000,00 грн. Ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є остаточною та зміні не підлягає.
При цьому пунктом 1.3 спірного договору визначено, що право власності на майно виникає у покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.
Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 5.2. договору).
Також, 12 серпня 2002 року сторонами за договором купівлі-продажу підписаний акт приймання -передачі до нього , відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв приміщення цокольного поверху будівлі, розташованої за адресою: місто Алушта, вул. Туристів, 2, загальною площею 425,1 кв.м. (а.с. 7 том 1).
Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
В подальшому, 30 січня 2004 року сторонами підписано заяву про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, за умовами якої припинені зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Форма” перед відкритим акціонерним товариством "Кримгідроспецбуд" за договором купівлі-продажу від 12 серпня 2002 року на суму 41452,00 грн. (а.с.13 том 1).
10 липня 2008 року на підставі платіжного доручення № 81 позивачем перераховано відкритому акціонерному товариству "Кримгідроспецбуд" суму у розмірі 8548,00 грн. з призначенням платежу „за договором купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 12.08.2002” (а.с.12 том 1).
З позовної заяви вбачається, що зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Форма” перед відкритим акціонерним товариством "Кримгідроспецбуд" за договором купівлі-продажу від 12 серпня 2002 року виконані у повному обсязі.
Втім, при зверненні позивача до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" з приводу реєстрації його права власності на перелічені вище об'єкти йому було відмовлено з підстав того, що договір від 12 серпня 2002 року не є нотаріально посвідченим.
Вважаючи таку відмову у реєстрації права незаконною, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомості, придбані на підставі договору купівлі - продажу від 12 серпня 2002 року, укладеного із відкритим акціонерним товариством "Кримгідроспецбуд", а також похідна від неї вимога про зобов'язання Кримського республіканськогое підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати це право у встановленому законом порядку.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним та Господарським кодексами України засобів захисту.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.
З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав спірні об'єкти на підставі договору купівлі - продажу від 12 серпня 2002 року " (а.с. 5-6 том 1).
Зазначений договір укладений з дотримання положень глави 20 Цивільного кодексу УРСР, діючого на час його підписання, та містить усі суттєві умови.
При цьому доводи заявника скарги щодо відсутності у відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" на час укладення договору від 12 серпня 2002 року належних повноважень на розпорядження зазначеним майном спростовуються наявними в матеріалах справи наказом Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт від 22 грудня 1994 року № 217 та додатками до нього про передачу у власність товариства об'єктів нерухомого майна, про які йдеться у цьому спорі (а.с. 8-11 том 1).
За загальними положеннями Цивільного кодексу УРСР нотаріального посвідчення спірного договору не вимагалося.
Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Місцевим судом встановлено, що 12 серпня 2002 року сторонами за договором купівлі-продажу підписаний акт приймання -передачі до нього, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв приміщення цокольного поверху будівлі, розташованої за адресою: місто Алушта, вул. Туристів, 2, загальною площею 425,1 кв.м. (а.с. 7 том 1).
Тобто, виходячи з викладеного, суд першої інстанції підставно надав висновків, що з підписанням цього акту, позивач фактично набув право власності на спірні об'єкти.
Одночасно, судова колегія визнає хибними посилання заявника скарги на недійсність договору купівлі-продажу від 12 серпня 2002 року через відсутність в його сторін наміру на створення відповідних правових наслідків, адже, всупереч приписів статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, вони не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущеннях скаржника.
Ці доводи також спростовуються проведенням позивачем повного розрахунку з продавцем за договором від 12 серпня 2002 року, що підтверджується заявою про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 30 січня 2004 року та платіжним дорученням від 10 липня 2008 року № 81 (а.с.12-13 том 1).
Несвоєчасність здійснення розрахунків, на думку судової колегії, на викладені висновки не впливає через те, що положеннями статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Тобто, ухилення позивача від своєчасного виконання прийнятих договірних зобов'язань не зумовлювало обов'язок відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" звертатись у встановленому порядку за захистом своїх прав.
Судова колегія враховує, що в подальшому відкрите акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд" зверталось до господарського суду з позовом до Алуштинської міської ради з вимогами про визнання права власності на зазначені вище об'єкти нерухомості у межах справи № 2-5/1685-2008, однак звертає увагу на те, що зазначені вимоги не були вирішені по суті, а провадження у наведеній справі було припинено за заявою позивача.
В силу статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, враховуючи, що факт приналежності позивачеві спірного майна на праві власності є належним чином доведеним, це надає підстав для визнання за ним такого права в судовому порядку.
Щодо клопотання заявника апеляційної скарги про застосування до наведених вимог строку позовної давності, судова колегія звертає увагу на те, що виходячи з аналізу положень статті 392 Цивільного кодексу України визнання права власності як спосіб захисту порушених цивільних прав має на меті усунення тривалих порушень повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на такі вимоги строків позовної давності.
Поряд із тим, судова колегія не погоджується з рішенням місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" право власності в цілому на спірні нежитлові приміщення, оскільки, вирішуючи ці вимоги, судом не приділено належної уваги предмету спору, яким є зобов'язання відповідача -підприємства, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно -здійснити таку реєстрацію.
Між тим, частиною 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, які звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю.
За статтею 12 цього Кодексу господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Отже, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; до сфери господарських відносин включаються також організаційно-господарські відносини, під якими розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів визначено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до статті 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Згідно з статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Держана реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість може бути оскаржена до суду.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами і доповненнями визначено державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Здійснюючи надані йому державою функції, підприємство технічної інвентаризації не перебуває в господарських правовідносинах з особою, що звернулася за здійсненням за собою державної реєстрації речових прав, між підприємством технічної інвентаризації та заявником в межах виконання вказаних вище функцій не може існувати спору про речове право.
Вказане свідчить, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином бюро технічної інвентаризації в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Спір щодо законності дій такого органу або суб'єкта, якому делеговані відповідні повноваження, не може бути предметом розгляду у господарському суді.
Відповідно до частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню господарськими судами України.
Отже, провадження у справі в цій частині вимог належало припинити.
Таким чином, судом першої інстанції помилково визначено природу спору про зобов'язання здійснити реєстрацію речового права, що виник між особою та органом, уповноваженим здійснювати реєстрацію речових прав суб'єктів цивільних правовідносин, як спору між ними про право, не враховано фактичний зміст повноважень відповідача щодо здійснення державної реєстрації речового права як офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, межі підвідомчості справи господарським судам України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржений судовий акт у цій справі ухвалений з порушенням норм процесуального права, що полягає у неповному дослідженні обставин справи, неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню.
Повний текст постанови складений 17 травня 2011 року.
Керуючись статтями 101, пунктом 3 частини статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу об'єднання власників квартир "Мирний" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2008 року у справі № 2-26/8446-2008 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Форма" право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв. м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по вул. Туристів, 2 в місті Алушта.
В цій частині провадження у справі припинити.
3. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2008 року у справі № 2-26/8446-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.Є. Дмитрієв
В.М. Плут
Розсилка:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма" (вул. Туристів, б. 2,Алушта,Автономна Республіка Крим,98514)
Відкрите акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд" (вул. Ларіонова, 44, Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95018);(вул. К. Лібкнехта, 39/41, Сімферополь, 95000))
Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
Об'єднання власників квартир "Мирний" (вул. Туристів, б. 2,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)