Іменем України
11 травня 2011 року Справа № 5002-33/6087.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Лисенко В.А.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування";
відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 15.12.10, підприємство "Марта";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 10 березня 2011 року у справі №5002-33/6087.1-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" (вул. Молодіжна, 17, Хорол, Полтавська область, 37800; вул. Авіаторська 7/3, кв.4, місто Лубни, Полтавська область, 37500)до підприємства "Марта" (пр. Заводський, 29/180, місто Сімферополь, 95000; вул. Бархатової, 92, місто Сімферополь, 98029; вул. Рождественська, 19, місто Сімферополь, 95022)
про стягнення 103002,63 грн.
за зустрічним позовом підприємства "Марта"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування"
про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до підприємства „Марта” про стягнення заборгованості за поставлену за договором №177 від 04.01.2008 продукцію в розмірі 177 066, 83 грн., з яких 83 844, 48 грн. основного боргу, 16 379,39 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3 464,21 грн. та 73 378,75 грн. пені.
29 березня 2010 року, у процесі розгляду справи, позивачем було змінено підстави позову, так, позивач вказав, що зобов'язальні відносини виникли не на підставі договору №177 від 04.01.2008, а у зв'язку з поставкою за окремими видатковими накладними. Позивачем було збільшено розмір основної заборгованості до 201 019,00 грн. за рахунок включення боргу за інший період та за іншими витратними накладними та зменшено розмір позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат на суму 16 379,39 грн., 3% річних на суму 3 464, 21 грн. та пені - 73 378, 75 грн., але не заявлено ці вимоги до стягнення з огляду на зміну підстав позову (том 2 а.с. 1-3).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 29 березня 2010 року заяву позивача про зміну підстав позову та розміру позовних вимог було частково задоволено, а саме у частині зміни підстав позову та в частині зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені заяву, а в частині збільшення розміру позовних вимог до суми 201 019,00 грн - відмовлено (том 2 а.с. 42-43).
Таким чином, предметом позову є стягнення 83 844, 48 грн. основного боргу.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 549-552, 598, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 12, 16, 49, 58 Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати, за поставлений на його адресу товару, належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Не погодившись з позовними вимогами, 26 травня 2010 року відповідач, керуючись статтею 601, 602 Цивільного кодексу України, статтею 60 Господарського процесуального кодексу України, подав зустрічну позовну заяву про припинення зобов'язання підприємства „Марта” перед товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” за отриманий товар за накладними від 15.01.2008 №000025, від 05.02.2008 №000004Н, від 17.03.2008 №000040Н, від 01.04.2008 №000057Н на загальну суму 103 002,63 грн. шляхом зарахування надмірно сплачених підприємством „Марта” товариству сум за платіжними дорученнями №149 від 07.07.2008 на суму 30 000,00 грн., №157 від 15.07.2008 на суму 35 000,00 грн., №265 від 20.12.2008 на суму 30 000,00 грн. (всього в сумі 95 000,00 грн.) та шляхом зарахування заборгованості позивача за первісним позовом, яка підтверджена актом зарахування зустрічних вимог від 30.04.2008 у сумі 31 260,00 грн., та заборгованості за повернутий товар на суму 1 239,89 грн., за зворотною накладною №6294 від 19.03.2008. Зустрічні позовні вимоги мотивовані відсутністю заборгованості підприємства „Марта” перед відповідачем (том 2 а.с. 102-106).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 31 травня 2010 року зустрічна позовна заява була прийнята до спільного розгляду із первісним позовом (том 2 а.с. 112).
Рішенням господарського суду АР Крим від 15 липня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2010 року, первісний позов було задоволено в частині стягнення 76 208,95 грн. заборгованості, у зустрічному позові було відмовлено (том 2 а.с. 137-140, 163-176).
Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2010 року судові рішення попередніх інстанцій було скасовано, справу передано на новий розгляд (том 2 а.с. 199-202).
24 грудня 2010 року ухвалою господарського суду АР Крим справа прийнята до розгляду з привласненням нового №5002-33/6087.1-2010.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду АР Крим від 10 березня 2011 року у первісному позові було відмовлено, зустрічний задоволено.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач за первісним позовом звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у зустрічному - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що борг підприємства „Марта” за поставлений товар становить 83 844, 48 грн. і поставка цього товару здійснена за окремими накладними поза межами дії письмового договору. При цьому скаржник зазначив, що відсутня переплата за наданими покупцем платіжними дорученнями, оскільки вони підтверджують оплату вартості товару лише за однією накладною. Акти зарахування зустрічних вимог не підлягають врахуванню, оскільки не містять посилань, що припиняються саме зобов'язання відповідача за первісним позовом з оплати товару за спірними накладними, а зворотна накладна є неналежним доказом, оскільки також не містить даних про повернуту продукцію.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Плут В.М., судді Лисенко В.А., Рибіна С.А., розгляд справи призначений на 20 квітня 2011 року.
20 квітня 2011 року від підприємства "Марта" до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №5470), у якому позивач за зустрічним позовом зазначає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вказівкам Вищого господарського суду України у постанові від 09 листопада 2010 року, відповідно до яких суди повинні враховувати, що поставка здійснена в рамках договору №177 від 04.01.2008, дослідити цільове направлення коштів за поданими платіжними дорученнями на загальну суму 95 000 грн., а також врахувати акти зарахування зустрічних вимог.
Також, підприємство "Марта" стверджує, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи, виходячи з чого, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За розпорядженням керівництва суду суддю Лисенко В.А. було замінено на суддю Борисову Ю.В.
Через неявку представника позивача у судове засідання, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 27 квітня 2011 року.
Також, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року, через неявку сторін у судове засідання розгляд справи було відкладено на 11 травня 2011 року.
За розпорядженням керівництва суду суддю Борисову Ю.В. було замінено на суддю Лисенко В.А.
У судове засідання, що відбулось 11 травня 2011 року, з'явився представник відповідача за первісним позовом, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та надав судовій колегії письмові доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.
У судові засідання апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався. За клопотанням заявника апеляційної скарги судовою колегією був відкладений розгляд справи, але повторно представник позивача за первісним позовом до судового засідання також не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи на розсуд суду.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за первісним позовом за наявними документами в матеріалах справи, задовольнивши клопотання останнього.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
04 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” (за договором постачальник) та підприємством „Марта” (за договором покупець) був укладений дистриб'юторський договір №177 (том 1 а.с. 11-17) строком дії до 31 грудня 2008 року.
01 березня 2009 року сторонами було укладено новий дистриб'юторський договір №5Д з періодом дії до 31 грудня 2009 року (том 1, а.с. 69).
Хоч на підставі даних договорів товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” здійснені неодноразові поставки продукції, проте предметом спору за первісним позовом є стягнення боргу за поставлений товар у період з січня по квітень 2008 року за окремо визначеними видатковими накладними, а саме: №000025 від 15.01.2008, №000004Н від 05.02.2008, №000040Н від 17.03.2008 та №000057Н від 01.04.2008 (том 1 а.с. 18, 20, 22, 24). Дані видаткові накладні в порушення частини другої статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, не містять посилань ані на дату, ані на номер договору, на підставі якого здійснена поставка товарів.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 09 листопада 2010 року, судова колегія вважає необґрунтованою позицію позивача за первісним позовом про те, що має місце поставка поза межами договору №177 від 04 січня 2008 року, оскільки поставка за спірними накладними здійснена в рамках його дії, а іншого договору з таким періодом дії сторонами не надано.
Отже, поставку товарів за вказаними накладними слід вважати здійснену на підставі договору №177 від 04 січня 2008 року (том 2 а.с. 201).
У цілому видаткова накладна №000025 від 15.01.2008 підтверджує поставку на суму 41 526, 60 грн. (том 1 а.с. 18), № 000004Н від 05.02.2008 - на суму 28 321,92 грн. (том 1 а.с. 20), № 000040Н від 17.03.2008 - на суму 6 361, 35 грн. (том 1 а.с. 22) та №000057Н від 01.04.2008 - на суму 26 793, 68 грн. (том 1 а.с. 24).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач вказує, що ним було поставлено продукцію на суму 103 002, 63 грн., однак із наданих видаткових накладних вбачається, що товар поставлений на загальну суму 103 003, 55 грн. (41 526, 60+28 321,92+ 6 361,35+26 793,68).
При цьому судом першої інстанції не враховано, що видаткова накладна за №000004Н від 05.02.2008 передбачає знижка на суму 3 862, 08 грн. (том 1 а.с. 20), №000040Н від 17.03.2008 -знижку на суму 867, 46 грн. (том 1 а.с. 22) та №000057Н від 01.04.2008 - знижка на суму 3 653, 68 грн. (том 1 а.с. 24).
Оскільки, згідно з пунктом 6.1 договору від 04 січня 2008 року продукція відпускається за погодженими відпускними цінами, зазначеними в накладних, то зазначені суми знижок підлягають врахуванню при встановлені суми поставки.
Таким чином, поставка за чотирма спірними накладними здійснена на загальну суму 94 620, 33 грн. (103 003, 55 грн. -8 383, 22 грн.).
Факт отримання відповідачем за первісним позовом товару за даними накладними підтверджується підписами його представника та довіреностями, що містяться у матеріалах справи (том 1 а.с. 19, 21, 23, 25), а також не заперечується підприємством „Марта”.
Позивач за первісним позовом вказує, що отриманий підприємством „Марта” товар був оплачений частково, а саме 20 січня 2009 року сплачено 19 159, 98 грн. за накладною №000025Н від 15 січня 2008 року на суму 41 526,60 грн. (знижку не передбачає), про що зазначається в претензії до відповідача за №338 від 21 вересня 2009 року (том 3 а.с. 57), а також в наданому ним акті звірки розрахунків станом на 12 квітня 2010 року (том 3 а.с. 60). Враховуючи ці обставини, позивачем заявлено позов про стягнення боргу за спірними накладними з вирахуванням суми часткової оплати, а саме 83 844, 48 грн.
У постанові від 09 листопада 2010 року Вищий господарський суд України вказав, що позивач не обґрунтував, а суди попередніх інстанцій не з'ясували, яким чином частково погашена сума у розмірі 19 159, 07 грн.
На виконання вказівок касаційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи відсутній будь-який первинний документ, який би підтверджував оплату 20 січня 2009 року поставленого товару за накладною №000025Н від 15 січня 2008 року у сумі 19 159,08 грн. Більш того, не підтверджує такий факт оплати й банківська виписка по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” за період з 01 січня 2009 року по 07 грудня 2009 року.
Але, окремо слід зазначити, що оплата на суму 19 159,08 грн. не є складовою частиною предмету спору, а тому не підлягає врахуванню під час розгляду даної справи про стягнення 83 844,48 грн. боргу.
Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти наявності боргу, будь-яких інших доказів, ніж ті, що покладені в основу зустрічної позовної заяви (а саме: платіжних доручень №149 від 07.07.2008, №157 від 15.07.2008, №265 від 20.12.2008, зворотної накладної №6294 від 19.03.2008 та акта зарахування зустрічних вимог від 30.04.2008), не надав, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про їх відсутність.
Що стосується поданих в якості доказів платіжних доручень №149 від 07 липня 2008 року на суму 30 000,00 грн., №152 від 15 липня 2008 року на суму 35 000,00 грн. та №265 від 22 грудня 2008 року на суму 30 000,00 грн. (том 2 а.с. 52, 53), то судова колегія вважає зазначити наступне.
У платіжному дорученні №265 від 22 грудня 2008 року у графі призначення платежу вказане: „за дитяче харчування відповідно накладної б/н від 19.11.2008” (том 2 а.с. 52). Накладна б/н від 19 листопада 2008 року не стосується предмету спору, а тому не підлягає врахуванню при встановлені розміру заборгованості відповідача за первісним позовом.
У платіжних дорученнях за №149 від 07 липня 2008 року, за №152 від 15 липня 2008 року у графі призначення платежу вказане: „за дитяче харчування відповідно накладної №000057Н від 03.04.2008” (том 2 а.с. 53).
Оскільки, з наданої суду накладної №000057Н від 01 квітня 2008 року вбачається, що до сплати було призначено зі знижкою 23 104, 00 грн., а відповідачем згідно з вищезазначеними платіжними дорученнями № 149 та №152 оплачено 65 000,00 грн., то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність переплати за цією накладною, але розмір такої переплати становить 41 896, 00 грн.
Отримання позивачем за первісним позовом зазначених коштів підтверджується банківськими виписками з особистого рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” за період 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року (том 2 а.с. 67). Ту обставину, що в банківській виписці номер спірної накладної вказаний з трьома нулями (а не з чотирма), а також накладна датована 03.04.2008 (а не 01.04.2008), судова колегія вважає такою, що не спростовує факту перерахунку 65 000, 00 грн. з призначенням платежу -за видатковою накладною №000057Н від 01.04.2008, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено поставку на зазначену суму відповідачу товар за накладною №000057Н від 03.04.2008. Крім того, відсутність поставки товару 03.04.2008 за накладною №000057Н підтверджено реєстром отриманих підприємством „Марта” податкових накладних (том 2 а.с. 84).
У постанові від 09 листопада 2010 року Вищий господарський суд України вказав, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано ухилилися від дослідження, на погашення яких затрат спрямував позивач грошові кошти за платіжними дорученнями №149 від 07 липня 2008 року та №152 від 15 липня 2008 року, оскільки факт перерахування грошових коштів підтверджено належними доказами, а позивачем за первісним позовом не зазначено, на які цілі спрямовані ці кошти.
На виконання вказівок касаційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції неодноразово зобов'язував позивача за первісним позовом надати суду письмові пояснення з документальним обґрунтуванням, на які витрати спрямована переплата за спірним платіжним дорученням. Однак вимоги суду виконані позивачем не були. Відсутнє витребуване обґрунтування і в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість посилань відповідача за первісним позовом щодо наявної переплати. Розмір такої переплати, як зазначалося вище, становить 41 896, 00 грн.
У заперечення наявності боргу відповідач за первісним позовом в якості ще одного доказу надав накладну за №6294 від 19 березня 2008 року (том 2, а.с. 73), вказуючи, що згідно з цією накладною було повернуто товар на суму 1 239, 89 грн., отриманий за накладною №00004Н від 05 лютого 2008 року (судова колегія вважає, що в номері видаткової накладної відповідачем допущена описка, оскільки доказів існування накладної №00004Н від 05 лютого 2008 року не надано, і фактично останній мав на увазі видаткову накладну №000004Н від 05 лютого 2008 року).
Проте надана податкова накладна №6294 від 19 березня 2008 року не містить номер видаткової накладної, за якою здійснюється повернення товару. Більш того, в цій податковій накладній кількість та вартість товару не відповідають спірній накладній №000004Н від 05 лютого 2008 року (том 1 а.с. 20).
Отже, факт повернення товару на суму 1 239, 89 грн. за накладною №000004Н від 05 лютого 2008 року є недоведеним.
В заперечення наявності боргу відповідач за первісним позовом вказує на те, що у відповідності до акту від 30 квітня 2008 року сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 31 260, 00 грн. (том 2 а.с. 71).
У постанові від 09 листопада 2010 року Вищий господарський суд України вказав на помилковість незастосування господарськими судами актів зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі акта від 30 квітня 2008 року на суму 31 260, 00 грн., з підстав, що ці акти не містять посилань про припинення зобов'язань з оплати поставленого товару за спірними накладними, оскільки зарахування мало місце в межах дії договору від 04 січня 2008 року і між учасниками даного процесу.
На підставі викладених обставин судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності первісних позовних вимог про стягнення 83 844, 48 грн. боргу за поставлений товар за видатковими накладними від 15.01.2008 №000025, від 05.02.2008 №000004Н, від 17.03.2008 №000040Н, від 01.04.2008 №000057Н у рамках дії договору №177 від 04.01.2008, оскільки неврахована при пред'явленні позову сума знижки за спірними накладними в розмірі 8 383, 22 грн., сума оплати за платіжними дорученнями №149 та №152 у розмірі 65 000,00 грн. та сума припинених зобов'язань за актом від 30 квітня 2008 року у розмірі 31 260, 00 грн. сумарно перевищують ціну позову. Будь-яких доказів про інше цільове направлення вказаних коштів позивачем за первісним позовом не надано.
Крім того, на виконання вказівок касаційної інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду при встановленні розміру заборгованості враховує припинення зобов'язань з оплати поставленого в рамках договору від 04.01.2008 товару на суму 39 615, 18 грн. за актом від 27.06.2008, на суму 57 217, 85 грн. за актом від 30.09.2008, на суму 40 759, 66 грн. за актом від 28.11.2008 (том 2 а.с. 71, 101, 106, 108).
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про відмову в первісному позові.
Разом з цим судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.
Предметом зустрічного позову є припинення зобов'язання підприємства „Марта” перед товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дитяче та спеціальне харчування” за отриманий товар за накладними від 15.01.2008 №000025, від 05.02.2008 №000004Н, від 17.03.2008 №000040Н, від 01.04.2008 №000057Н на загальну суму 103 002,63 грн. шляхом зарахування надмірно сплачених підприємством „Марта” товариству сум за платіжними дорученнями №149 від 07.07.2008 на суму 30 000,00 грн., №157 від 15.07.2008 на суму 35 000,00 грн., №265 від 20.12.2008 на суму 30 000,00 грн. (а всього в сумі 95 000,00 грн.) та шляхом зарахування заборгованості позивача за первісним позовом, яка підтверджена актом зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року у сумі 31 260,00 грн., та заборгованості за повернутий товар на суму 1 239,89 грн., за зворотною накладною №6294 від 19.03.2008 (том 2 а.с. 102-106).
Відповідно до частини третьої статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить стаття 601 Цивільного кодексу України.
Із змісту наведених норм вбачається, що в більшості випадків за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, яка оформляється заявою однієї з сторін. Разом з цим оформлення зарахування двостороннім актом є можливою, але не обов'язковою формою проведення зарахування. Але в будь-якому випадку зарахування зустрічних вимог є правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і тому не оформлюється в судовому порядку.
Отже, господарський суд не уповноважений здійснювати припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог. Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання судом шляхом зарахуванням зустрічних вимог чинним законодавством не передбачено.
На підставі викладеного зустрічні позовні вимоги про припинення судом зобов'язання за видатковими накладними від 15.01.2008 №000025, від 05.02.2008 №000004Н, від 17.03.2008 №000040Н, від 01.04.2008 №000057Н шляхом зарахування надмірно сплачених сум за платіжними дорученнями №149 від 07.07.2008, №157 від 15.07.2008, №265 від 20.12.2008, за зворотною накладною №6294 від 19.03.2008 та за актом зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року є безпідставними.
При наявності спору між сторонами щодо зарахування зустрічних вимог (наприклад, у зв'язку з відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України) друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, а у випадку звернення другої сторони з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі, остання не позбавлена права заперечувати щодо пред'явлених вимог, посилаючись на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог.
Крім того, заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про визнання припиненим зобов'язання є вимогами про встановлення факту, що не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів судом. Більш того, справи в господарському процесі розглядаються виключно в позовному провадженні.
Отже, як вбачається з наведеного, позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
Протилежні висновки суду першої інстанції про відповідність обраного способу захисту вимогам закону, оскільки частина друга статті 16 Цивільного кодексу України передбачає один з таких способів захисту цивільних прав та інтересів як припинення правовідношення, суперечать природі частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.03.2011 у справі №27/180/09, від 03.03.2011 у справі №15/193, від 05.10.2010 у справі №6/34, від 26.04.2010 у справі № 2/387пн, від 23.04.2009 у справі №32/389, від 29.03.2007 у справі №11/2781.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.
Відповідно до частини першої, частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Оскільки, за результатами розгляду справи відмовлено в задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, то сплачене сторонами державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на них.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частиною 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011 у справі № 5002-33/6087.1-2010 скасувати в частині задоволення зустрічного позову.
3. Прийняти нове рішення в цій частині.
4. Відмовити в зустрічному позові.
5. У частині відмови в первісному позові рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011 у справі № 5002-33/6087.1-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.А. Лисенко
С.А. Рибіна