79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.05.11 Справа № 10/91-1943
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Краєвської М.В.
при секретарі судового засідання Ярмощук Н.П.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автотехсервіс» б/н від 17.02.2011 року
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2011 року
у справі № 10/91-1943
за позовом Приватного акціонерного товариства «Автотехсервіс», м. Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско», м. Тернопіль
про стягнення 226 393, 83 грн. безпідставно оплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи)
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Заяв про відвід суддям та технічну фіксацію судового процесу не поступало.
Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 27.04.11р.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2011 року у справі № 10/91-1943 (суддя Півторак М.Є.) відмовлено в позові ПАТ «Автотехсервіс»до ТзОВ «Аско»про стягнення 226 393, 83 грн. безпідставно оплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.55,129 Конституції України, ст.ст.12,20,123,124, 125,142-145,152 Земельного Кодексу України, ст.ст.11,16,202, 525,526,1166,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,18,19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.20,283 ГК України.
З таким рішенням не погоджується позивач - Приватне акціонерне товариство «Автотехсервіс», оскаржило його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального права. Зокрема, позивач вказує, що автостоянка не може вважатись рухомим майном, оскільки її не можна вільно переміщувати у просторі, у зв'язку з чим автостоянку(площадку) можна вважати лише нерухомим майном. Оскільки об'єктом оренди, на думку скаржника, є земельна ділянка, а не стоянка, як зазначено в спірному договорі оренди, яка фактично належить Тернопільській міській раді то, відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі»договір про оренду мав укладатися на підставі рішення останньої або на підставі аукціону. Крім того, відповідно до ч.2 ст.125 Земельного Кодексу України договір мав бути зареєстрований відповідним чином. Тому, апелянт вважає, що відповідно до вимог статті 1212 ЦК України одержані відповідачем кошти були отримані без встановлених законом підстав.
На підставі наведеного скаржник просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2011 року у справі № 10/91-1943 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Аско», правом, наданим ст.96 ГПК України скористалось, та направило відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало, що відповідно до п.1.1 спірного договору відповідач виділив орендарю саме частину платної стоянки автотранспорту (площадки)площею 1000 кв.м., яка зазначена у інвентаризаційній справі на споруди, що належить позивачу, як окремий об'єкт під знаком «I», а саме замощення, а також стоїть на балансі підприємства, що підтверджується відповідною довідкою. Крім того, це замощення має свою ринкову вартість, підтверджену висновком про вартість майна від 20.04.2010р. Тому, посилання скаржника на те, що він орендував просто земельну ділянку вважає безпідставними та необґрунтованим.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів зробила висновок про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
При цьому колегія виходила з наступного:
Господарським судом Тернопільської області при розгляді спору між сторонами вірно встановлено, що 30.09.2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аско" (надалі орендодавець), та Акціонерним товариством закритого типу "Автотехсервіс" в особі директора Богайчука Б.І., що діє на підставі статуту (орендар) укладено договір оренди частини платної стоянки (площадки), площею 1000кв.м. для облаштування АЗС за адресом м. Тернопіль вул. Микулинецька ,40.
Розділом ІІІ Договору сторони визначили порядок розрахунків за оренду площадки: плата за оренду становить 2280 грн., проводиться щомісячно до 5 числа місяця за звітним із врахуванням індекс інфляції(п.3.1. Договору).
Пунктом 4.1,4.2,4.3. передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2010 року. Даний Договір автоматично пролонговується на невизначений термін у разі виконанням сторонами своїх зобов'язань Договору. Договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов'язань, невигідні наслідки у зв'язку з розірванням даного Договору покладаються на винну сторону.
Пунктом 6.2. Договору сторони визначили , що у випадках , передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що за своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами Договір є договором оренди.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач у справі прийняв до виконання Договір довгострокової оренди від 30.09.2000 року: в період з 25.10.2002 року по 22.07.2010 року сплачено за оренду на користь TOB "Аско" 226393,83 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями за обумовлений період, а саме: №501 від 25.10.02 на суму 2283,67 гривень №556 від 20.11.02 на суму 2283,67 гривень, №612 від 20.12.02 на суму 2283,67 гривень, №38 від 24.01.03 на суму 2283,67 гривень, №86 від 24.02.03 на суму 2283,67 гривень, №145 від 23.03.03 на суму 2283,67 гривень, №197 від 18.04.03 на суму 2283,67 гривень, №255 від 23.05.03 на суму 2283,67 гривень, №320 від 23.06.03 на суму 2283,67 гривень, №378 від 22.07.03 на суму 2283,67 гривень, №430 від 21.08.03 на суму 2283,67 гривень, №504 від 29.09.03 на суму 2283,67 гривень, №557 від 24.10.03 на суму 2283,67 гривень, №599 від 17.11.03 на суму 2283,67 гривень, №673 від 19.12.03 на суму 2283,67 гривень, №37 від 22.01.04 на суму 2283,67 гривень, №54 від 02.02.04 на суму 1000 гривень, №55 від 03.02.04 на суму 1283,67 гривень, №128 від 10.03.04 на суму 2283,67 гривень, №187 від 06.04.04 на суму 2283,67 гривень, №296 від 17.05.04 на суму 2283,67 гривень, №371 від 11.06.04 на суму 2283,67 гривень, №480 від 14.07.04 на суму 2283,67 гривень, №597 від 17.08.04 на суму 2283,67 гривень, №683 від 13.09.04 на суму 2283,67 гривень, №828 від 12.10.04 на суму 2283,67 гривень, №1041 від 24.11.04 на суму 2283,67 гривень, №1127 від 15.12.04 на суму 2283,67 гривень, №74 від 20.01.05 на суму 2283,67 гривень, №201 від 16.02.05 на суму 2283,67 гривень, №361 від 22.03.05 на суму 2283,67 гривень, №518 від 21.04.05 на суму 2283,67 гривень, №636 від 20.05.05 на суму 2283,67 гривень, №814 від 29.06.05 на суму 2283,67 гривень, №961 від 25.07.05 на суму 2283,67 гривень, №975 від 27.07.05 на суму 1248,50 гривень, №1124 від 22.08.05 на суму 2283,67 гривень, №1303 від 22.09.05 на суму 2283,67 гривень, №1479 від 25.10.05 на суму 2283,67 гривень, №1643 від 22.11.05 на суму 2283,67 гривень, №1796 від 19.12.05 на суму 2283,67 гривень, №49 від 13.01.06 на суму 2283,67 гривень, №242 від 16.02.05 на суму 2283,67 гривень, №389 від 22.03.06 на суму 2283,67 гривень, №529 від 18.04.06 на суму 2283,67 гривень, №629 від 16.05.06 на суму 2283,67 гривень, №808 від 19.06.06 на суму 2283,67 гривень, №1006 від 20.07.06 на суму 2283,67 гривень, №1159 від 17.08.06 на суму 2283,67 гривень, №1318 від 15.09.06 на суму 2283,67 гривень, №1488 від 16.10.06 на суму 2283,67 гривень, №1745 від 23.11.06 на суму 2283,67 гривень, №1879 від 15.12.06 на суму 2283,67 гривень, №32 від 11.01.07 на суму 2283,67 гривень, №239 від 15.02.06 на суму 2283,67 гривень, №390 від 15.03.07 на суму 2283,67 гривень, №596 від 16.04.07 на суму 2283,67 гривень, №703 від 14.05.07 на суму 2283,67 гривень, №889 від 15.06.07 на суму 2283,67 гривень, №1062 від 17.07.07 на суму 2283,67 гривень, №1237 від 15.08.07 на суму 2283,67 гривень, №1418 від 14.09.07 на суму 2283,67 гривень, №1556 від 12.10.07 на суму 2283,67 гривень, №1802 від 20.11.07 на суму 2283,67 гривень, №1943 від 14.12.07 на суму 2283,67 гривень, №62 від 17.01.08 на суму 2283,67 гривень, №286 від 14.02.07 на суму 2283,67 гривень, №473 від 14.03.08 на суму 2345,33 гривень, №687 від * 15.04.08 на суму 2434,45 гривень, №888 від 19.05.08 на суму 2585,39 гривень, №998 від 06.06.08 на суму 2665,58 гривень, №1318 від 22.07.08 на суму 2686,88 гривень, №1492 від 15.08.08 на суму 2700,32 гривень, №1793 від 24.09.08 на суму 2703,02 гривень, №1992 від 16.10.08 на суму 2732,76 гривень, №2413 від 28.11.08 на суму 2732,76 гривень, №2664 від 29.12.08 на суму 2820,90 гривень, №21 від 12.01.09 на суму 46,45 гривень, №104 від 20.01.09 на суму 2400,16 гривень, №278 від 11.02.09 на суму 2469,76 гривень, №584 від 19.03.09 на суму 2506,81 гривень, №900 від 30.04.09 на суму 2541,91 гривень, №1065 від 19.05.09 на суму 2564,79 гривень, №1367 від 23.06.09 на суму 2577,61 гривень, №1684 від 22.07.09 на суму 2605,96 гривень, №1957 від 18.08.09 на суму 2603,35 гривень, №2331 від 22.09.09 на суму 2598,14 гривень, №2660 від 22.10.09 на суму 2618,93 гривень, №2889 від 16.11.09 на суму 2642,50 гривень, №3329 від 28.12.09 на суму 2671,57 гривень, №100 від 18.01.10 на суму 2695,61 гривень, №431 від 25.02.10 на суму 2744,13 гривень, №660 від 23.03.10 на суму 2796,27 гривень, №961 від 21.04.10 на суму 2821,44 гривень, №1307 від 27.05.10 на суму 2812,98 гривень, №1546 від 18.06.10 на суму 2796,10 гривень, №1899 від 22.07.10 на суму 2784,92 гривень.
Також встановлено, що у графі "призначення платежу" вищезгаданих платіжних доручень, позивач вказує, саме орендна плата за відповідний період.
У відповідності до ч.6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до вимог ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п.4 ч.3. ст.1212 ЦК України). Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що посилання позивача на застосування ст.1212 ЦК України помилкове, оскільки перераховані ним кошти на рахунок відповідача на підставі договору оренди не є безпідставно отриманими коштами. Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що, приймаючи оскаржуване рішення, Господарським судом Тернопільської області було належним чином досліджено обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.02.11р. у справі №10/91-1943 без змін.
2. Судові витрати покласти на ПАТ «Автотехсервіс».
3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.
Головуючий-суддя Дубник О.П.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Скрипчук О.С.
Повний текст складено:
27.05.2011 року