79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.05.11 Справа № 15/5/5022-255/2011
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_2
від відповідача (скаржник) -не з'явився
Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль, вих.№160 від 14.04.2011 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.03.2011 року (підписане 04.04.2011 року), суддя Бучинська Г.Б.
у справі № 15/5/5022-255/2011
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Рівне
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль
про стягнення 11000 грн. -основного боргу, 325,40 грн. -3% річних, 1875,38 грн. -пені, 759 грн. -інфляційних нарахувань
В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалась заява про зменшення розміру позовних вимог від 17.03.2011 року (арк. справи 48), в якій позивач просить стягнути з відповідача 13266 ,78 грн., з яких: 11000 грн. - основного боргу, 325,40 грн. -3% річних, 1182,38 грн. -пені, 759 грн. -інфляційних.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.03.2011 року по справі №15/5/5022-255/2011 позов ПП ОСОБА_2 задоволено, стягнено з ТзОВ «Р.Е.Й.В.»на користь ПП ОСОБА_2: 11000 грн. -основного боргу, 325,40 грн. -3% річних, 1182,38 грн. -пені, 759 грн. -інфляційних.
Суд у рішенні посилаючись на наявні у справі докази, умови договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/08 від 25.02.2010 року, ст.ст.173, 193, 306 ГК України, ст.ст.509, 526, 909 ЦК України, вважає правомірними заявлені до стягнення 11000 грн. -заборгованості по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу. Поряд з цим, враховуючи положення ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст.ст.231, 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.625 ЦК України, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача - пені, інфляційних та 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Р.Е.Й.В.»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 30.03.2011 року по справі №15/5/5022-255/2011, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права і не з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник (відповідач) вказує, що господарським судом безпідставно не відкладено розгляду справи за його клопотанням та розглянуто справу за відсутності представника відповідача.
Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
12.08.2008 року між ТзОВ «Р.Е.Й.В.»(в тексті договору -замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (в тексті договору -перевізник) укладено договір № 12/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно умов якого, а саме п.1.2 перевізник зобов'язувався здійснювати окремі вантажоперевезення для замовника, а останній прийняти вантаж і оплатити виконані вантажоперевезення згідно з умовами даного договору.
Пунктом 3.1 встановлено, що замовник інформує перевізника про терміни і об'єми майбутніх перевезень, кількість і необхідні характеристики пересувного складу за допомогою письмового замовлення (заявки), що є невід'ємною частиною даного договору і містить додатково наступну інформацію: адресу місць завантаження і розвантаження вантажу; дату і час подачі автомобіля під завантаження; вага і вид вантажу; адреси відправника і одержувача вантажу з наданням контактних телефонів; термін доставки вантажу; сума фрахту, форма і строки оплати за перевезення; опис вантажу, тип пересувного складу; спосіб завантаження і розвантаження; інші особливості перевезення конкретного вантажу. Згідно із п.3.2 після одержання замовлення (заявки) перевізник акцептує заявку у письмовій формі за допомогою факсимільного зв'язку з відбитком печатки підприємства, підпису уповноваженої особи і вказівкою реєстраційного номера транспортного засобу, що фрахтується.
Відповідно до п.9.1, 9.2 договору перевезення вантажів, останній набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року. Кожна із сторін може достроково розірвати даний договір, проінформувавши в письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення всіх зобов'язань Перевізника, прийнятих до повідомлення про розірвання договору, і розрахунків за здійснення перевезень. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору не сповістить іншу сторону в письмовому вигляді про його розірвання, термін його дії автоматично пролонгується на 24 місяці.
Судом встановлено, що з огляду на відсутність письмового повідомлення будь-якої із сторін щодо розірвання чи припинення угоди, договір продовжив свою дію до 31.12.2010р.
В матеріалах справи наявна заявка на організацію доставки вантажу № 01/12.02 від 12.02.2010 року, в якій зазначено маршрут погоджений сторонами, а саме Італія (Трієст) -Україна (Тернопіль) через пограничний перехід - Чоп, транспортний засіб, яким має здійснюватись перевезення - DAF ВК0064АС НОМЕР_1, прізвище ім'я водія - ОСОБА_4, за маршрутом Італія (Трієст) -Україна (Тернопіль), дата завантаження 16.02.2010 року -17.02.2010р., строк доставки 19.02.2010р., сума фрахту (за виключенням додаткових витрат) становить суму 1450 Євро по курсу НБУ в день митної очистки, умови оплати -20% по фрахту, решту на протязі 30 банківських днів з моменту розвантаження.
22.02.2010 року сторонами підписано та скріплено відтисками печаток акт виконаних робіт № 42, в якому представниками ПП ОСОБА_2 та ТзОВ «Р.Е.Й.В»зазначено, що транспортні послуги за вказаним вище маршрутом виконані в повному обсязі, узгоджена вартість наданих послуг -16678,12 грн.
У розділі 5 договору №12/08 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2008 року визначено умови і порядок розрахунків, а саме у п.5.1, 5.2 договору встановлено, що вартість фрахту погоджується в заявці. Розрахунок за виконане перевезення виконується замовником (відповідачем) протягом 21 календарного дня з моменту надання оригіналів документів: акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунка -фактури з оригіналом товарно-транспортної накладної (СMR, ТТН) з підписом і печаткою вантажоодержувача і, при необхідності, оригіналу інших додаткових документів, що вказані у транспортному замовленні. Непредставлення перевізником вищевказаних документів дає право замовнику відмовити в оплаті фрахту до моменту представлення необхідних документів. У відповідності до п. 5.3. договору, у разі здійснення виплат замовником у межах даного договору, шляхом частково авансування або сплати інших видатків з приводу здійснюваного перевезення, суми авансування враховуються при оплаті того перевезення, по якому вони були здійснені.
22.02.2010 року позивачем надано відповідачу рахунок на суму 16678,12 грн. Проте, оплата за перевезення вантажу здійснена відповідачем не в повному обсязі. Станом на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становила 11000 грн.
Слід зазначити, що до матеріалів справи долучено акт взаємних розрахунків станом на 31.03.2011 року на суму 11000 грн., який підписано позивачем та відповідачем в скріплено відтисками печаток сторін.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 11000 грн. -основного боргу.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами договору№12/08 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2008 року, а саме п.6.6. передбачено, що у випадку порушення строків оплати, зазначених в п. 5.2. даного договору, замовник (відповідач) зобов'язується сплатити перевізнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Враховуючи наведене, а також розрахунок позивача (арк. справи 49), доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог, правомірною є заявлена до стягнення пеня в сумі 1182,38 грн. нарахована за період з 22.03.2010 року по 21.09.2010 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, беручи до уваги розрахунок 3% річних та інфляційних (арк. справи 34), суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача на користь позивача -759 грн. - інфляційних за період з серпня 2010 року по січень 2011 року та 325,40 грн. -3% річних, нарахованих за період з 22.03.2010 року по 16.02.2011року.
Не приймається до уваги суду зауваження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не відкладено розгляду справи за його клопотанням та прийнято рішення за відсутності представника відповідача, оскільки відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Поряд з цим, судом відзначено, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а обставин, через які спір не може бути вирішений в судовому засіданні 30.03.2011 року відповідачем не наведено, необхідності участі представника в судовому засіданні не обґрунтовано, доказів неможливості явки уповноваженого представника суду не представлено. Разом з тим, слід зазначити, що розгляд справи в судовому засіданні 16.03.2011 року було відкладено враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним обґрунтованого відзиву на позов. Проте, відповідач повторно уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 30.03.2011 року по справі №15/5/5022-255/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.