29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"25" травня 2011 р.Справа № 4/5/794-10
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам", с.Мишів, Іваничівського району, Волинської області
до Приватного підприємства "Агропром", м. Волочиськ
про визнання договору купівлі-продажу №03/04-07 ПФ-В від 08 травня 2007 року недійсним
Суддя Баула Л.П.
Представники сторін:
позивач: не з'явився
відповідач: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 22.11.2010р. № 157
У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу №03/04-07 ПФ-В від 08.05.2007р. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що зазначений договір суперечить чинному законодавству. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що договір купівлі-продажу №03/04-07 ПФ-В від 08.05.2007р. внаслідок порушення встановленої законом форми, непогодження умов договору в письмовій формі, визначених законом і сторонами обов'язковими не може створювати юридичних наслідків щодо виконання зобов'язань між сторонами даного договору та повинен бути визнаний недійсним.
Ухвалою суду від 09.09.2010 р. справу №5/794-10 прийнято до провадження судді Баули Л.П., справі присвоєно №4/5/794-10 .
Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал від 07.04.2011р., 05.05.2011р. не виконав, про надання письмового пояснення в якому зазначити яке право позивача порушене та коли позивач дізнався про порушене право, не виконав.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні та у додаткових обґрунтуваннях відзиву на позовну заяву (вх.№01-24/4754/11 від 25.05.2011р.) вважає, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на ст.35 Господарського процесуального кодексу України, що факти встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Повноважний представник відповідача повідомив, що рішенням господарського суду Волинської області від 14.07.2010 р. у справі № 1/125-38 за позовом ПП "Агропром" до ДП "Агрофірма" про стягнення заборгованості, встановлено факт укладеності договору №03/04-07ПФ-В від 08.05.2007р., постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у цій справі зазначено, що даний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін та є чинним.
На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено , що
08.05.2007 року між приватним підприємством "Агропром" та дочірнім підприємством агрофірма "Луга-Нова" укладено договір купівлі-продажу №03/04-07ПФ-В, згідно з умовами якого продавець - відповідач зобов'язується передати, а покупець -позивач зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, відповідно до умов даного договору та специфікацій до нього.
Відповідно до п. п. 8.1 та 8.2. даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до остаточного проведення розрахунків. Договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної сторони.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу, позивач посилається на його невідповідність вимогам ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 252 ЦК України.
Позивач посилається на п.3 ст. 180 ГК України, а саме що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови , визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні договору сторони у будь-якому разі повинні погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За твердженнями позивача зазначення в п.8.1 договору „діє до остаточного проведення розрахунків" - є таким, що суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства, оскільки не є „строком" в розумінні ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 252 ЦК України.
Недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу позивач пояснює також тим, що всупереч ч.1 ст.252 ЦКУ не визначено (не встановлено, не погоджено сторонами) строку оплати за товар та не визначено в подальшому розрахунку відсотків за товар.
Таким чином, позивач вважає, що договір купівлі-продажу №03/04-07 ПФ-В від 08.05.2007р. внаслідок порушення встановленої законом форми, непогодження вищевказаних умов договору в письмовій формі, визначених законом і сторонами обов'язковими не може створювати юридичних наслідків щодо виконання зобов'язань сторонами даного Договору та підлягає визнанню судом недійсним, як такий що суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається із змісту спірного договору, метою його укладення для позивача було отримання відповідних засобів захисту рослин.
Як встановлено господарським судом Волинської області (рішення від 14.07.2010р. по справі №1/125-38), що на виконання умов оспорюваного договору відповідач передав, а позивач прийняв товар -засоби захисту рослин за видатковими накладними, довіреностями та податковими накладними, яке в цій частині залишено без змін Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 25.01.2011р.).
Оскільки, відповідачем було виконано зобов'язання за договором перед позивачем, останній отримав результат, який був метою укладання спірного договору, а отже відсутнє будь-яке порушення охоронюваних прав чи інтересів позивача з боку відповідача.
Заслухавши представника відповідача та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом коментованої статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України дійсність правочину може заперечувати заінтересована особа; однак в такому разі позивачу слід довести, в чому саме полягає порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача саме укладенням спірного правочину.
Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Спірний договір підписаний позивачем , відповідачем та скріплений печатками.
Як вбачається з рішення від 14.07.2010р. по справі №1/125-38, господарським судом Волинської області встановлено виникнення цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, які регулюються загальними положеннями про зобов'язання та окремими зобов'язаннями, зокрема купівля-продаж. Факт виконання сторонами за договором його умов, підтверджується поставкою відповідачем товару - засіб захисту рослин за видатковою накладною та прийняття його позивачем згідно довіреності, що встановлено господарським судом Волинської області (рішення від 14.07.2010р., яке в цій частині залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р.). Тобто, виконання сторонами договору купівлі-продажу №03/04-07 ПФ-В від 08.05.2007р. вже підтверджує, що договір укладений та що сторони погодили його умови.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, спірний договір не суперечить вимогам чинного законодавства, правочин спрямований на настання правових наслідків, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1,12,33,34,44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В позові Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам", с.Мишів, Іваничівського району, Волинської області до Приватного підприємства "Агропром", м. Волочиськ про визнання договору купівлі-продажу №03/04-07 ПФ-В від 08 травня 2007 року недійсним відмовити.
Суддя Л.П. Баула
Віддрук. 3 прим. :
1- до справи,
2- позивачу,
3- відповідачу.