"30" травня 2011 р.Справа № 18/28/5022-658/2011
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув справу:
за позовом Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод", вул. Бродівська, 3, смт Залізці, Зборівський район, Тернопільська область
до відповідача Приватного аграрного підприємства "Конкурент", с. Нова Могильниця Теребовлянський район Тернопільська область
про cтягнення заборгованості в розмірі 35 209,30 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_1-начальник юридичного відділу, довіреність №8/1 від 11.01.2011 р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Державне підприємство "Залозецький спиртовий завод" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного аграрного підприємства "Конкурент" заборгованості в розмірі 35 209,30 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплати за надані йому послуги по перевезенню зерна в кількості 440,116 тонн згідно умов укладеного договору про перевезення вантажу від 08.02.2011 р., що підтверджується актом № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість 35 209,30 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в заявленому до стягнення розмірі.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2011 р., яке було відкладене до 30.05.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2011 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задоволити. На вимогу суду надав для огляду оригінали договору про перевезення вантажу від 08.02.2011 р., акту № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та повідомив суд, що будь-яких інших договорів окрім вищезазначеного між сторонами даного спору не укладалось, а в акті здачі-прийняття робіт була допущена неточність стосовно номеру та дати договору.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, у судове засідання не з'явився, пояснень (наведення поважних причин) відносно неможливості забезпечення в судове засідання повноважного представника із доданням відповідних доказів, що могли б засвідчити причину такої неявки не подано, хоча ухвали суду від 13.05.2011 р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручено 18.05.2011 р.) та від 23.05.2011 р. були надіслані судом на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві.
Водночас, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько -договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
08.02.2011 р. між Державним підприємством "Залозецький спиртовий завод" (надалі - перевізник) та приватним аграрним підприємством "Конкурент" (надалі -замовник) був укладений договір про перевезення вантажу, згідно якого перевізник зобов'язується надати послуги по перевезенню сировини (надалі -вантаж), у відповідності до вимог замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Розмір оплати за перевезення вантажу встановлюється згідно виставлених рахунків перевізником з розрахунку 80 грн. за одну перевезену тонну сировини (п. 1.2. договору).
Замовник здійснює оплату за перевезення вантажу на протязі 10 календарних днів від дня перевезення кожної окремої партії шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника (п. 3.1. договору).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору перевезення вантажу, згідно якого, в силу ст. 909 Цивільного кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок №СФ-0000006 від 14.03.2011 р. про надання транспортних послуг по перевезенню зерна в кількості 440,116 тонн. Факт надання зазначених послуг сторони оформили актом № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість 35 209,30 грн., який підписаний сторонами без претензій та застережень, а їхні підписи скріплені печатками.
Втім, оплата згідно умов вищезазначеного договору та акту відповідачем проведена не була.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З проханням розрахуватися за надані послуги згідно договору від 08.02.2011 р. та акту № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачу була надіслана претензія вих. №152 від 30.03.2011 р., залишена ним без відповіді та задоволення.
Оскільки, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг відповідач не виконав, доказів погашення суми боргу в розмірі 35 209,30 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак заявлена позовна вимога підлягає до задоволення як така, що підтверджена матеріалами справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства та не спростована відповідачем.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного аграрного підприємства "Конкурент" (с. Нова Могильниця Теребовлянський район Тернопільська область, ідентифікаційний код 31877214, р/р 26004060827400 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод" (вул. Бродівська, 3, смт Залізці, Зборівський район Тернопільська область, ідентифікаційний код 00375071, р/р 260093729 в ТОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Тернопіль, МФО 338501): 35 209 (тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 30 коп. заборгованості, 353 (триста п'ятдесят три) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 31.05.2011 р., через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька