"20" квітня 2011 р.Справа № 15/6/5022-256/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Об'єднання парків і культури відпочинку м. Тернополя", вул. Білецька, 11, м. Тернопіль, 46000
про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення, площею 74,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 29.01.98 р. ;
відповідача: юрисконсульт ОСОБА_3, довіреність № 741/01 від 16.02.11р.;
третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 95/04 від 16.03.11 р.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернулася з позовом до Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення, площею 74,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Позивач позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві від 15.03.2011р. (вх. № 10288 (н) від 16.03.2011р.) проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Також пояснив, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якого оформлення права власності на нерухоме майно проводиться за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Звертає увагу суду на те, що позивачу земельна ділянка належить лише на праві обмеженого користування і надавалась з метою влаштування літнього майданчика. Договором на встановлення земельного сервітуту від 28.10.2010р. СПД ОСОБА_1 зобов'язано дотримуватись встановленого режиму користування земельної ділянки, на яку встановлено сервітут.
Крім того зазначає, що власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 являється Тернопільська міська рада, внаслідок чого будь-які дії, щодо реконструкції, добудови чи перепланування приміщення можуться здійснюватись лише за згодою Тернопільської міської ради. Рішення про надання дозволу на проведення реконструкції та добудови Тернопільською міською радою не приймалося. Просить суд в позові відмовити.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" у відзиві та його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, та вважає позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки СПД ОСОБА_1 звернулася до КП "Об'єднання парків і культури відпочинку м. Тернополя" для надання дозволу на реконструкцію приміщення по АДРЕСА_2, але окрім резолюції, інших дозволів ніхто не надавав, тому позивач не мав права здійснювати добудову на зазначений об'єкт без виділення земельної ділянки для добудови та відповідних дозволів на добудову перепланування приміщення.
Окрім того, представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надав суду письмове клопотання №115/04 від 30.03.2011р. про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відсутні докази щодо рішення сесії Тернопільської міської ради про відмову відповідача в оформленні права власності позивача на зазначене приміщення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення учасників судового процесу, судом встановлено:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 02.11.2000р. як фізична особа -підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серіїНОМЕР_3, а тому наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
У відповідності до норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (даний спосіб захисту застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ними, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку, водночас може стосуватися не тільки наявності спору, а й невизначеного правового стану).
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Тобто, законодавець закріплює презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.
Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельними норм і правил.
У відповідності до ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, на підтвердження заявлених вимог та заперечень прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При цьому суд виходив з наступного.
У відповідності до ст. 19 Конституції України та ст. ст. 24, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, приймають рішення у межах наданих їм повноважень.
Пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Як визначено ст.ст. 10, 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №958 від 23.09.2004р. було надано Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 в оренду нежитлове приміщення площею 20 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (без номера), м. Тернопіль, яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Об'єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" для використання під заклад громадського харчування та земельна ділянка площею 125 кв. м., що прилегла до приміщення.
07.10.2004р. між позивачем СПД ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а саме КП "Об'єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" як уповноваженим органом було укладено договір оренди даного нежитлового приміщення, який неодноразово продовжувався.
Для проведення електропостачання, водопостачання, каналізації, заміни огорожі, розширення кухні, залу, благоустрою території, у зв'язку з тим, що орендоване приміщення не відповідало вимогам санітарної служби, як заклад громадського харчування 01.11.2005р. позивач звернулася із заявою до КП "Об"єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" для отримання відповідного дозволу на проведення реконструкції. КП "Об'єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" не заперечило щодо здійснення реконструкції вказаного приміщення.
Внаслідок проведеної реконструкції шляхом перепланування приміщення площа нежитлового приміщення збільшилась до 97,6 кв.м.
28.10.2010р. між Тернопільською міською радою та СПД ОСОБА_1 укладено договір на встановлення земельного сервітуту, об'єктом якого є земельна ділянка площею 0,0142 га за адресою вул.. Шептицького. Згідно плану, що є додатком до договору площа земельної ділянки включає і ту її частину, що знаходиться під приміщенням (в т.ч. реконструйованим).
06.12.2010р. СПД ОСОБА_1 звернулася із заявою до міського голови Тернопільської міської ради про визнання за нею права власності на самочинне збудоване нежитлове приміщення площею 74,2 кв.м., що знаходиться по вул.. Шептицького в м. Тернополі, заклад громадського харчування "Каріна".
Згідно відповіді від 20.12.2010р. начальника управління квартирного обліку та нерухомого майна власником вказаного приміщення являється територіальна громада м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради. Згідно інвентарної справи на вказаному об'єкті самовільно проведено реконструкцію з добудовою, в результаті якої загальна площа збільшилась на 77,6 кв.м. і становить 97.6 кв.м. Тернопільська міська рада не приймала рішення про надання дозволу на проведення реконструкції та добудови.
Як встановлено судом, згідно договору оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №142 від 07.10.2004р. Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а саме КП "Об'єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя", як уповноважений орган по укладенню договорів оренди передав в орендне користування приміщення (будівлю) комунальної власності, за адресою АДРЕСА_2 площею 20,0 кв.м. СПД ОСОБА_1 для використання відповідно під заклад громадського харчування. Даний договір неодноразово продовжувався, згідно додатків до договору включно до 31.03.2011р., що наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.
Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у ст.375 Цивільного кодексу України, за приписами якої правом зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам наділений власник земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
Таким чином, терміном "будівництво" охоплюється як будівництво нових об'єктів так і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів містобудування.
Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій".
У відповідності до ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда та інше нерухоме майно, що збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою.
Заперечення третьої особи щодо відсутності предмету спору у даній справі, суд оцінює критично, оскільки у відповідності ст. 376 ЦК України визнання права власності на самочинне будівництво можливе лише в судовому порядку, у зв'язку з чим позивач наділений правом на звернення до суду.
Враховуючи, що позивачем після здійснення самочинного будівництва врегульовано земельні правовідносини з власником землі, беручи до уваги, що згідно звіту ТОВ Фірми "Гудвіл" реконструкція об'єкту здійснена з дотримання будівельних норм, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2, право власності на самочинне збудоване нежитлове приміщення, площею 74,2 кв. м. (відповідно до інвентаризаційної справи), що знаходиться по АДРЕСА_2.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення "18"травня 2011 р., через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська