2а-574/11
02 березня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Воробйової С.О., при секретарі - Жабенко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3, діючи на підставі довіреності, звернулася до суду від імені ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі Управління) та просила суд від імені свого довірителя: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі меншому ніж передбачено ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та щодо виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі меншому, ніж передбачено ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щодо відмови в їх перерахунку; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.06.2008 року по 18.04.2010 року пенсію по інвалідності у розмірі 130 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 12.03.2010 року по 18.04.2010 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус інваліда війни ІІ групи та статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, I категорії. Позивачеві з 15.08.2006 року безстроково встановлена II група інвалідності. Причинний зв'язок інвалідності із виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджений довідкою МСЕК. Позивач має звання майора міліції, яке на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, віднесене до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ. Позивач з 01.06.2008 р. по 18.04.2010 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та отримував пенсію по інвалідності як інвалід війни ІІ групи на підставі Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХII від 09.04.1992р. Відповідно до ст.22 Закону України № 2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мінімальні розміри пенсій по інвалідності у даному випадку встановлюються: інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком (абзац другий ст.22 в редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.1995р.); інвалідам з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ - 130 процентів відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених цією статтею для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби (абзац третій ст.22 із змінами, внесеними згідно із Законом N1889-IV від 24.06.2004р.). Дію ст.22 Закону України №2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було зупинено на 2006 та 2007 роки згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідні роки (№ 3235-IV від 20.12.2005р. та №489-V від 19.12.2006р.). Підпунктом 2 пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. №107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008р. були внесені зміни до ст.22 Закону України № 2262-XII, якими були значно зменшені мінімальні розміри пенсій по інвалідності інвалідам війни. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 22.05.2008р. відновили свою дію положення ст.22 Закону України № 2262-XII в редакції Законів України №456/95-ВР від 23.11.1995р. та №1889-IV від 24.06.2004р.. Тобто, з зазначеного часу позивачу повинно було бути призначено пенсію по інвалідності в розмірі 130% від 3,5 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ч.1 ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до I категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Таким чином, за основу при нарахуванні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але в перерахунку пенсії позивачеві було відмовлено з посиланням на те, що законних підстав для перерахунку немає, оскільки розрахунок провадився на підставі постанови №530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Відповідач також зазначив, що норми ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовуються виключно для призначення розмірів пенсій, встановлених згідно цього закону. Позивач з такими доводами відповідача не згоден, оскільки вони суперечать ст.ст. 3, 8, ст.19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.49,50,54,67,70, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 11.01.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у частині вимог за період з 01.06.2008 року по 29.09.2009 року були залишені без розгляду (а.с.27-28).
У судове засідання позивач та його представник ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, представник позивач надала до суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності у порядку письмового провадження, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності у порядку письмового провадження, заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, згідно яких зазначено, що виплата пенсії проводилася позивачеві у розмірах, встановлених законодавством.
Справа за поданими письмовими клопотаннями представника позивача та представника відповідача розглядається у порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до ст.ст.8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має звання майора міліції та йому призначена пенсія згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.06.2008 р. по 18.04.2010 року він отримував пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим (а.с.4,5).
Відповідно до довідки МСЕК, позивачу безстроково встановлена друга група інвалідності за захворюванням пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1 (а.с.5).
046.01.1996 року ОСОБА_1 було видане посвідчення серії А за №НОМЕР_1 громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.4 зв.).
Згідно відповіді, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на адресу позивача у відповідь на його звернення до Управління з питання перерахунку пенсії, в перерахунку пенсії позивачеві відмовлено, оскільки розрахунок провадився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с.7-8).
Відповідно до ст.22 Закону України № 2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються:
- інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, III групи - двох мінімальних пенсій за віком, іншим інвалідам із числа солдатів і матросів строкової служби групи - 200 процентів, II групи - 100 процентів і III групи - 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком (абзац другий ст. 22 в редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.1995р.);
- інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - у розмірі 110 процентів, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони - 120 процентів, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони - 130 процентів відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених цією статтею для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби (абзац третій ст. 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1889-IV від 24.06.2004р.).
Суд вважає необхідним визначити, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Дію статті 22 Закону України №2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було зупинено на 2006 та 2007 роки згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідні роки (№ 3235-IV від 20.12.2005р. та № 489-V від 19.12.2006р.).
Підпунктом 2 пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008р. були внесені зміни до ст.22 Закону України № 2262-XII, якими були значно зменшені мінімальні розміри пенсій по інвалідності інвалідам війни.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, з 22.05.2008 року відновили свою дію положення ст.22 Закону України № 2262-XII в редакції Законів України № 456/95-ВР від 23.11.1995р. та № 1889-IV від 24.06.2004р..
Тому, з вищезазначеного часу позивач мав отримувати пенсію по інвалідності в розмірі 130% від 3,5 мінімальних пенсій за віком.
Станом на 22.05.2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру пенсії відповідно до статті 22 Закону України №2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Але в перерахунку пенсії позивачеві відмовлено, оскільки розрахунок провадився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Проте судом критично оцінюються вказані доводи відповідача виходячи з наступного.
Пунктом 28 розділу II Закону України від 28.12.2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 р. були внесені зміни до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії І, призначається у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення п.28 розділу II Закону України від 28.12.2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втратили чинність з 22.05.2008 р..
Частиною 2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до інших Законів, вказані зміни втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, а норми Законів, в які були внесені зміни, продовжують діяти в редакції, що існувала до внесених змін.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає саме розмір прожиткового мінімуму до осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Як убачається з матеріалів справи, 10.12.2010 року позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок недоплачених виплат по щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 12.03.2010 року по 18.04.2010 року (включно).
Відповідно до ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до I категорії, визначений відповідно до ст.50 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
При застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", враховується те, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком повинен розраховуватися, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік розрахункового періоду.
Так, відповідно до ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлена в наступних розмірах: з 1 січня 2010 року - 695 грн., з 1 квітня 2010 року - 706 грн., з 01 липня 2010 року - 709 грн., з 1 жовтня 2010 року - 723 грн., з 01 грудня 2010 року - 734 грн..
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щомісячної додаткової пенсії повинен бути розрахований, виходячи із наведених розмірів.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що порушені права позивача будуть захищені та відновлені шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі меншому ніж передбачено ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та щодо призначення та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі меншому, ніж передбачено ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щодо відмови в їх перерахунку; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.09.2009 року по 18.04.2010 року (включно) пенсію по інвалідності у розмірі 130 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 12.03.2010 року по 18.04.2010 року (включно) щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди з урахуванням фактично виплачених сум.
Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Суд також вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є необґрунтованими і не засновані на законі.
Оскільки від сплати судового збору позивач звільнений, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі ст.ст.3, 6, 19, 22, 46, 64, 68 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХII від 09.04.1992р., ст.ст. 50, 70 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 21, 41, ч.4 ст.122, 159, 162-163, 167, 185-186, 254 КАС України , суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі меншому ніж передбачено ст.22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за період з 30.09.2009 року по 18.04.2010 року (включно) та щодо призначення та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі меншому, ніж передбачено ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щодо відмови в їх перерахунку за період з 12.03.2010 року по 18.04.2010 року (включно).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі 130 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди, з урахуванням фактично виплачених сум за період з 30.09.2009 року по 18.04.2010 року (включно).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди з урахуванням фактично виплачених сум за період з 12.03.2010 року по 18.04.2010 року (включно).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя