Справа № 2-281/11
16 березня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Воробйової С.О.,
при секретарі - Жабенко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського республіканського центру зайнятості про захист честі та гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кримського республіканського центру зайнятості про захист честі та гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 01.12.2005 року наказом Кримського республіканського центру зайнятості №439 л/с він був прийнятий на посаду головного спеціаліста- юрисконсульта юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості. 17.06.2008 року наказом директора Кримського республіканського центру зайнятості №206 о/с від 17.06.2008 року йому незаконно був знижений стаж державної служби та встановлена надбавка за вислугу років 25 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі №2а-6002/08/6 від 19.10.2009 року дії директора Кримського республіканського центру зайнятості в частині видання наказу №206 о/с від 17.06.2008 року про зниження стажу державної служби позивачу були визнані протиправними та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року вищезазначена постанова суду залишена без змін. 19.01.2010 року Кримський республіканський центр зайнятості, якому достовірно було відомо про те, що позивач є головою профспілкового комітету Євпаторійського міського центру зайнятості і то, що він діяв у межах, наданих йому ч.2 ст.252 КЗпП України повноважень, направив до прокуратури м. Євпаторії завідомо неправдиве повідомлення про нібито скоєні ним корупційні діяння. 09.03.2010 року прокурором м. Євпаторії на адресу позивача була надана відповідь, згідно якої за результатами розгляду звернення Кримського республіканського центру зайнятості правових підстав для внесення документів прокурорського реагування, у тому числі і відповідно до Закону України “Про боротьбу з корупцією”, не встановлено. Позивач вважає, що директор Кримського республіканського центру зайнятості, який підписав вищезазначене повідомлення, допустив зловживання своїм службовим становищем, зробив це навмисно із корисних мотивів чи іншої особистої заінтересованості, спричинив при цьому позивачу суттєву шкоду охороняємому законом праву на повагу до його гідності та честі. Позивач вважає, що дії з боку директора Кримського республіканського центру зайнятості є ні чимось іншим ніж зведенням рахунків з ним за його професійну діяльність та принципову позицію по відстоюванню державних інтересів. Неправомірними діями посадових осіб Кримського республіканського центру зайнятості були глибоко зачеплені його честь та гідність. Після закінчення перевірки та отримання відповіді прокуратури від відповідача не надійшло ніяких вибачень на його адресу, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач повинен принести йому публічне вибачення за безпідставне звинувачення його у корупційних діяннях шляхом направлення офіційного листа до Євпаторійського міського центру зайнятості. Також, позивач зазначає, що діями відповідача йому спричинена й матеріальна шкода у сумі 353,60 грн., яка складається із вартості проїзду сім разів на судові засідання Окружного адміністративного суду АРК та Севастопольського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-6002/08/6/0170 до м. Сімферополя та м. Севастополя у сумі 143,60 грн., а також із витрат на відрядження на сім судових засідань у сумі 210 грн. виходячи з 30 грн. на добу, оскільки знаходячись у м. Сімферополі та м. Севастополі йому доводилося сплачувати за проїзд у міському транспорті та нести витрати на харчування. Також, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 5000 грн., мотивуючи тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача він переніс моральні страждання, оскільки у зв'язку з незаконним рішенням відповідача про зниження йому стажу державної служби він біля двох років отримував безпідставно зменшену заробітну платню, був змушений виправдовуватися перед рідними з приводу несправедливого до нього відношення збоку держави. Крім того, зазначає, що переніс значні моральні страждання при перевірки впродовж місяцю прокуратурою м. Євпаторії завідомо неправдивого повідомлення Кримського республіканського центру зайнятості про нібито скоєні ним корупційні діяння, оскільки його - підполковника міліції у відставці, колишнього начальника відділу з боротьби із організованою злочинністю в м. Євпаторії безпідставно звинуватили у корупції, про що стало також відомо великому кругу осіб, у тому числі співробітникам Кримського республіканського та Євпаторійського міського центрів зайнятості, співробітникам прокуратури м. Євпаторія, з якими по довгу служби йому приходиться спілкуватися. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги по тих же підставах та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.69-73), у яких зазначається, що звернення Кримського республіканського центру зайнятості до прокуратури м. Євпаторія ґрунтувалось на положеннях ст.19 Конституції України та не є порушенням прав позивача, а також те, що вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди, яка складається з судових витрат у сумі 353,60 грн., понесених позивачем при розгляді справи №2а-6002/08/6 за його адміністративним позовом до директора Кримського Республіканського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій, не можуть бути предметом розгляду при розгляді справи у порядку цивільного судочинства, а могли бути розглянуті судом у порядку адміністративного судочинства при розгляді справи №2а-6002/08/6. Також, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди з підстав, передбачених ст.237-1 КЗпП України, у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України.
Заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню по наступних підставах.
Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що наказом Кримського республіканського центру зайнятості №206 о/с від 17.06.2008 року ОСОБА_1, начальнику юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості, встановлена надбавка за вислугу років з 10.06.2008 року у розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (стаж державної служби 19 років 3 місяця) (а.с.9).
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.10.2009 року по справі №2а-6002/08/6 за позовом ОСОБА_1 до директора Кримського республіканського центру зайнятості Ісайко М.П., третя особа по справі: Головне управління МВС України в АР Крим, про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнані протиправними дії директора Кримського республіканського центру зайнятості Ісайко М.П. в частині видання наказу №206 о/с від 17.06.2008 року про зниження стажу державної служби ОСОБА_1 та здійснення перерахунку заробітної плати, а також визнаний протиправним та скасований наказ Кримського республіканського центру зайнятості №206 о/с від 17.06.2008 року в частині встановлення надбавки за вислугу років з 10.06.2008 року ОСОБА_1, начальнику юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості, у розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (стаж державної служби 19 років 3 місяця). Зобов'язано директора Кримського республіканського центру зайнятості Ісайко М.П. провести ОСОБА_1 перерахунок надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, встановленої наказом Кримського республіканського центру зайнятості №307 від 09.08.2006 року з 10.06.2008 року (а.с.11-16).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року постанова Окружного адміністративного суду АРК від 19.10.2009 року у справі №2а-6002/08/6 залишена без змін (а.с.17-19).
Наказом Кримського республіканського центру зайнятості №65 о/с від 10.03.2010 року скасований наказ Кримського республіканського центру зайнятості №206 о/с від 17.06.2008 року на підставі постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.10.2009 року (а.с.46).
19.01.2010 року Кримським республіканськім центром зайнятості з метою перевірки фактів корупційних діянь, перевищення своїх службових повноважень, а також неправомірного втручання в діяльність Кримського республіканського центру зайнятості шляхом використання свого службового положення начальником юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості ОСОБА_1 (голови профспілкового комітету Євпаторійського міського центру зайнятості) було направлено повідомлення на адресу прокуратури м. Євпаторія (а.с.74-79).
Згідно відповіді прокурора м. Євпаторії від 17.02.2010 року на адресу директора Кримського республіканського центру зайнятості та на адресу позивача від 09.03.2010 року прокуратурою м. Євпаторії розглянуто звернення Кримського республіканського центру зайнятості на неправомірні дії начальника юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості ОСОБА_1 та за результатами перевірки правових підстав для внесення документів прокурорського реагування не встановлено, в діях ОСОБА_1 ознак корупційних діянь не убачається (а.с.38, 89-90).
Наведені обставини також підтверджуються й поясненнями сторін у справі.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 297 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до положень статті 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.
Згідно роз'яснень, наданих у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", які відповідно до ст.7 ЦК України мають характер правового звичаю, у випадку коли особа звертається до вищезазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Згідно п.18 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Таким чином, з вищенаведеного слідує, що відповідач, звернувшись з заявою до правоохоронних органів - прокуратури м. Євпаторія щодо перевірки фактів корупційних діянь, перевищення службових повноважень та неправомірного втручання в діяльність Кримського республіканського центру зайнятості шляхом використання свого службового положення начальником юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості ОСОБА_1, лише реалізовував конституційне право, передбачене статтею 40 Конституції.
По справі не встановлено, що звертаючись до органів прокуратури, відповідач діяв недобросовісно та виклав у своїй заяві завідомо неправдиві відомості щодо позивача та мав мету завдати шкоду його особистим немайновим правам, принизити його честь та гідність.
Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Кримського республіканського центру зайнятості про захист честі та гідності не підлягають задоволенню.
Вищенаведені обставини також виключають підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн., оскільки, за загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а як вбачається з вищевикладеного права позивача порушені не були.
Не спростовують наведених висновків суду й пояснення допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_3
Крім того, слід зазначити, що законом передбачений спеціальний порядок та підстави відшкодування моральної шкоди при розгляді вимог про поновлення порушеного особистого немайнового права, у зв'язку з чим, ст.1167 ЦК України, на яку, у тому числі, посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, не поширюється на спірні правовідносини.
При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 до Кримського республіканського центру зайнятості про стягнення моральної шкоди, спричиненої у зв'язку з незаконним зниженням стажу державної служби та значного зменшення надбавка за вислугу років відповідно до наказу №206 о/с від 17.06.2008 року з підстав, передбачених ст.237-1 КЗпП України, суд приходить до наступних висновків.
Як вже зазначалось судом, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.10.2009 року визнані протиправними дії директора Кримського республіканського центру зайнятості Ісайко М.П. в частині видання наказу №206 о/с від 17.06.2008 року про зниження стажу державної служби ОСОБА_1 та здійснення перерахунку заробітної плати, а також визнаний протиправним та скасований наказ Кримського республіканського центру зайнятості №206 о/с від 17.06.2008 року в частині встановлення надбавки за вислугу років з 10.06.2008 року ОСОБА_1, начальнику юридичного відділу Євпаторійського міського центру зайнятості, у розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Однак, як убачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо про порушення його прав 23.06.2008 року після ознайомлення з вищезазначеним наказом, у зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем пропущений строк, передбачений ст.233 КЗпП України, на звернення до суду з зазначеними вимогами, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Кримського республіканського центру зайнятості про стягнення моральної шкоди з підстав, передбачених ст.237-1 КЗпП України, не підлягають задоволенню.
Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 до Кримського республіканського центру зайнятості про стягнення матеріальної шкоди у сумі 353,60 грн., оскільки витрати, понесені ОСОБА_1 у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи в порядку адміністративного судочинства процесуальним законом віднесено до судових витрат, які відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, відтак, вони є судовими витратами, які повинні розподілятися між сторонами при розгляді справи по суті, і законодавством не передбачено можливості їх стягнення за окремим позовом до суду. Також, вони не є шкодою в розумінні ст.1166 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в цієї частині, і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, не підлягають задоволенню, відповідно до ст.88 ЦПК України, і його вимоги про стягнення на його користь судових витрат, понесених ним при розгляді даної цивільної справи.
На підставі викладеного, ст.ст.32, 40 Конституції України, ст.ст.7, 270, 275, 280, 297 ЦК України, ст.ст.233, 237-1 КЗпП України, Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", керуючись ст.ст. 3,10,11,15,60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кримського республіканського центру зайнятості про захист честі та гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: