Справа № 2-1176/2011
20 травня 2011 р. Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - ЗАХАРОВОЇ І.О.
при секретарі - ЄГОРИЧЕВІЙ М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на подружнє майно
ОСОБА_1 звернулася в суді з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на подружнє майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачем полягала в зареєстрованому шлюбі з 16.07.1994 року до 27.05.2009 року . Від сумісного життя мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період сумісного життя , 26.12.2000 р. , ними на ім'я відповідача придбана квартира АДРЕСА_1 В зазначеній квартирі проживає вона із донькою. Відповідач проживає окремо та має намір продати квартиру. Просить визнати за нею право власності на ? подружню частку в квартирі, зменшив право власності відповідача на ? частку.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позову, дала пояснення відповідні викладеному в позовній заяві та просила позов задовольнити.
Відповідач не заперечував права позивачки на ? частку в квартирі, підтвердив свій намір продати квартиру та купити два інших менших за площею житла. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.
З матеріалів справи входить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 полягали в шлюбі з 16.07.1994 року, який був зареєстрований Будинку укладання шлюбів м. Євпаторія .
Зазначені обставини підтверджуються копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а. с. 5)
Шлюб між ними розірваний 27.05.2009 року за актовим записом №191, вчиненим відділом реєстрації актів цивільного стану Євпаторійського міського управляння юстиції АР Крим (свідоцтво про розірвання шлюбу на а.с. 7)
Сторони мають сумісну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6)
Під час перебування у шлюбі, а саме 26.12.2000 року ОСОБА_2 у ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі продажу на а.с. 10)
Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру зареєстроване в КРП «БРТІ м. Євпаторії» про що свідчить довідка на а.с. 9.
Відповідно до ст.. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Такі самі положення містяться в ст.. 22 КпШС України (в редакції 1969 року), що діяв на момент придбання квартири .
Зокрема, ця правова норма зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Кожний з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Подружжя має рівні права на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або внаслідок інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно із ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуто подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.
Отже, за аналізом приведених правових норм, зазначене вище майно, придбане в період полягання сторін у шлюбі, а тому воно є подружнім , тобто є об'єктом спільної сумісної власності.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до вимог ст.. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 Сімейного кодексу України, встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до змісту ст.. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із вимогами ст.. 70 Сімейного кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Так саме передбачає ст.. 28 КпШС України (в редакції 1969 року).
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до змісту ст.. 71 Сімейного кодексу України та ст.. 29 КпШС України (в редакції 1969 року) майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Між сторонами виник спір щодо статусу переліченого вище майна. Зокрема, відповідач наполягає на приналежності йому майна на праві особистої власності, що помилковим та безпідставним. Будь-які доказ на підтвердження факту належності майно йому особисто - суду не представлено, заява про придбання квартири його родичами - не обґрунтована та не підтверджена доказами. Будь-які самостійні вимоги щодо визнання майна особистим - не заявлені.
Отже, суд вважає , що в даній ситуації вимоги позивачки про поділ майна шляхом визнання за нею права власності на подружню частку, мають підстави та обраний спосіб захисту права відповідає характеру його порушення.
Презумпція права спільної сумісної власності подружжя на спірне майно, відповідачем не спростована, залишається непохитною, а майно, зазначене позивачкою в позовній заяві є предметом поділу між сторонами.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.3 Цивільного-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним-процесуальним кодексом України звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.
Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
Як передбачає ст.11 ЦПК України. суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно ч.3 ст.10, ч. 2 ст. 27 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Встановлені судом обставини за наданими належними та допустимими доказами свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
На підставі ст. ст. 3,11-16 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 57, 60,63, 66, 68, 69 Сімейного кодексу України. керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212 -215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на подружнє майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.
Право власності ОСОБА_2 на зазначену ? частку квартири АДРЕСА_1 - припинити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
СУДДЯ І.О. ЗАХАРОВА