"24" травня 2011 р.Справа № 15/182-08-4050
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Риковій О.М.
за участю представників сторін:
Від ДСК „ЧМП”: Дудар Г.П.
Від Міністерства: не з'явився
Від ЗАТ „ФК „Чорноморець”: не з'явився
Від КП „ОРБТІ”: не з'явився
Від ТОВ „Бізнес -центр „Примор'я”: не з'явився
Від гр. ОСОБА_3: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” та ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області
від 01.04.2009 року
у справі № 15/182-08-4050
за позовом: Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства транспорту та зв'язку України
до відповідачів:
1. Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець”;
2. Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес -центр „Примор'я”;
2. ОСОБА_3
про визнання права господарського відання на майно
У вересні 2009 року Державна судноплавна компанія “Чорноморське морське пароплавство” (далі -ДСК „ЧМП”) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього до Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” (далі -ЗАТ „ФК „Чорноморець”) про визнання права господарського відання на спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф”, розташований в АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2003 року порушено провадження у справі № 32/136-03-5080 про визнання банкрутом ДСК „ЧМП”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та ухвалою від 24.02.2006 року господарський суд увів процедуру санації боржника. Ухвалою господарського суду від 19.08.2008 року було продовжено строк процедури санації на шість місяців та затверджено план санації ДСК „ЧМП”, погоджений Міністерством транспорту та зв'язку України і схвалений комітетом кредиторів. При проведенні інвентаризації майна було виявлено, що фактично із повного господарського відання ДСК „ЧМП” було виведено значну кількість нерухомого майна, що істотно впливає на неможливість проведення повноцінних процедур, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Вважаючи дії спрямовані на незаконне набуття права власності на спортивно - оздоровчий комплекс „Люсдорф”, що є об'єктом права державної власності та належить позивачу на праві господарського відання, такими, що порушують речові права ДСК „ЧМП”, позивач на підставі ст. ст. 1, 2, 386, 396 ЦК України просив задовольнити позов.
Ухвалами господарського суду від 20.11.2008 року, від 06.02.2009 року, від 18.02.2009 року до участі у справі було залучено в якості відповідача - КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство транспорту та зв'язку України, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес - центр „Примор'я” та фізичну особу ОСОБА_3
Відзиви на позовну заяву від відповідачів та третіх осіб не надходили.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2009 року (суддя -Петров В.С.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ЗАТ „ФК „Чорноморець” подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій просить його скасувати в повному обсязі та припинити провадження у справі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
До Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою також звернулася третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3, який просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в повному обсязі та припинити провадження у справі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на апеляційні скарги від позивача та інших учасників судового процесу не надходили.
Про день, час і місце розгляду апеляційних скарг всі учасники судового процесу були повідомлені заздалегідь належним чином, проте ЗАТ „ФК” Чорноморець”, Міністерство транспорту та зв'язку України, ТОВ „Бізнес - центр „Примор'я”, КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.
В порядку ст. 25 ГПК України господарський суд апеляційної інстанції на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 29.12.2009р. та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.12.2009р. здійснює процесуальну заміну відповідача - Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” його правонаступником - Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець”.
Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 20.09.1991р. № 277 було відведено Чорноморському морському пароплавству земельну ділянку площею 3,5 га в с. Чорноморка для проектування і будівництва навчально - тренувальної бази для команди майстрів футбольного клубу „Чорноморець” та дозволено розробку індивідуального проекту навчально -тренувальної бази команди майстрів в с. Чорноморка на території площею 3,5 га.
Згідно з протоколом робочої комісії з інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва ДСК „ЧМП” СОК „Чорноморець” в смт. Чорноморка від 12.11.2003р., комісією проведено інвентаризацію первісної документації по даному об'єкту. При огляді комісія виявила єдиний комплекс у складі 26 споруд, матеріально - відповідальна особа на якому відсутня. Будівництво даного об'єкта проводилося турецькою фірмою „Атлантик”, згідно з контрактом укладеним в 1993 році. Контрактна вартість будівництва даного об'єкта 7879433 дол. США. На даний момент об'єкт завершений. На запит робочої групи ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець” надав на адресу керівництва ДСК „ЧМП” документи: договір інвестицій від 27.10.1998р., акт технічного стану об'єкта до договору інвестицій.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2003 року порушено провадження у справі № 32/136-03-5080 про визнання ДСК „ЧМП” банкрутом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2006 року введено процедуру санації боржника.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2008 року затверджено план санації боржника, погоджений Міністерством транспорту та зв'язку України та схвалений комітетом кредиторів на засіданні 18.08.2008р., а також продовжено строк процедури санації боржника на шість місяців, до 19.02.2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2007 року у справі № 29/198 за позовом ЗАТ „ФК „Чорноморець” до Міністерства транспорту та зв'язку України та ДСК „ЧМП” про передачу прав замовника будівництва було затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 18.05.2007 року, за умовами якої сторони визнають, що на дату передачі у користування ЗАТ „ФК „Чорноморець” в якості інвестиції об'єкта незавершеного будівництва -спортивно - оздоровчого комплексу „Люсдорф” в смт. Чорноморка (далі -об'єкт) на підставі договору інвестиції від 27.10.1998р. об'єкт перебував у незадовільному технічному стані, потребував проведення капітального ремонту та поточного ремонту, переоснащення та модернізації, у зв'язку з чим ЗАТ „ФК„Чорноморець” протягом часу користування об'єктом відповідно до умов договору здійснені будівельні роботи на суму 9171481,75 грн. Міністерство транспорту та зв'язку України та ДСК „ЧМП” передають ЗАТ „ФК„Чорноморець” права замовника будівництва спортивно -оздоровчого комплексу „Люсдорф” в смт. Чорноморка. ЗАТ „ФК„Чорноморець” приймає на себе права замовника будівництва об'єкта, забезпечує його добудову та введення в експлуатацію. Затверджена судом ця мирова угода є підставою для здійснення ЗАТ „ФК„Чорноморець” заходів щодо забезпечення добудови об'єкта та введення його в експлуатацію, оформлення на ЗАТ „ФК„Чорноморець” права власності на об'єкт та оформлення за ЗАТ „ФК„Чорноморець” права власності або права користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
07.12.2007 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було видано ЗАТ „ФК„Чорноморець” свідоцтво про право власності на нерухоме майно -спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф”, в цей же день зареєстроване КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” за реєстраційним № 21328043.
12.06.2008 року між ЗАТ „ФК„Чорноморець” та ТОВ Бізнес-центром „Примор'я” було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ЗАТ „ФК„Чорноморець” продало, а ТОВ Бізнес-центр „Примор'я” купило спортивно-оздоровчий комплекс „Люстдорф”, загальною площею 7736,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, комплекс будівель і споруд № 1, розташований на земельній ділянці площею 37700 кв.м. В цей же день зазначений договір було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2957230.
15.01.2009 року між ТОВ Бізнес-центром „Примор'я” та громадянином ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ Бізнес-центр „Примор'я” продало, а гр. ОСОБА_3 купив спортивно-оздоровчий комплекс „Люстдорф”, загальною площею 7736,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, комплекс будівель і споруд № 1, розташований на земельній ділянці площею 37700 кв.м. В цей же день зазначений договір було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 3304918.
15.01.2009 року право власності гр. ОСОБА_3 на спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф” було зареєстровано КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” за реєстраційним номером 21328043, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21572144.
Таким чином, господарським судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що на момент вирішення даного спору належним власником спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф”, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, який є предметом спору у даній справі, є громадянин ОСОБА_3
Задовольняючи позов і визнаючи за ДСК „ЧМП” право господарського відання на спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф”, розташований в АДРЕСА_1, господарський суд першої інстанції керувався приписами ст. 74 ГК України про те, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. При цьому виходив із того, що постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2007 року у справі № 29/198, якою була затверджена мирова угода від 18.05.2007р., за якою Міністерство транспорту та зв'язку України та ДСК „ЧМП” передали ЗАТ „ФК „Чорноморець” права замовника будівництва спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф” в смт. Чорноморка. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права господарського відання на спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф” є такими, що підлягають задоволенню.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки він зроблений без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, які підлягають з'ясуванню, оскільки входять до предмета доказування у даній справі, та без врахування вимог закону, що регулює спірні правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, для виникнення права господарського відання необхідна розпорядча дія суб'єкта права власності того майна, яке передається до господарського відання.
Окрім того, частиною 3 ст. 136 ГК України встановлено, що відносно захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи дані правові норми, для звернення з позовом про визнання права господарського відання, таке право ДСК „ЧМП” мало оспорюватися відповідачем. Окрім того, дане право або підстави його набуття мали існувати у позивача.
Позов про визнання права господарського відання є речово -правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права господарського відання на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права господарського відання позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права господарського відання. Умовами задоволення позову про визнання права господарського відання на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві господарського відання. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, розпорядчі акти власника (уповноваженого ним органу), а також будь -які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Таким чином, до предмета доказування у даній справі входить встановлення цивільно -правових підстав набуття права господарського відання на спірний об'єкт нерухомого мана -спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф”.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, при наявності доказів того, що спірне майно є державною власністю і знаходиться в управлінні Міністерства транспорту та зв'язку України та за розпорядчим актом передане цим Міністерством у господарське відання позивача, він має право звертатися до суду з позовом про визнання за ним права повного господарського відання на спірне майно, тобто для підтвердження цього права.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову керуючий санацією ДСК „ЧМП” вказав те, що при проведенні інвентаризації майна ним було виявлено, що фактично із повного господарського відання ДСК „ЧМП” було виведено значну кількість нерухомого майна, що істотно впливає на можливість проведення повноцінних процедур, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Отже, юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом або умовах договору підставах.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що звернувшись до господарського суду з даним позовом керуючий санацією ДСК „ЧМП” на обґрунтування пред'явлених вимог подав до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 20.09.1991р. № 277 про відведення Чорноморському морському пароплавству земельної ділянки площею 3,5 га в с. Чорноморка для проектування і будівництва навчально - тренувальної бази для команди майстрів футбольного клубу „Чорноморець”; протокол робочої комісії з інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва ДСК „ЧМП” СОК „Чорноморець” в смт. Чорноморка від 12.11.2003р., котрою виявлено, що будівництво даного об'єкта проводилося турецькою фірмою „Атлантик”, згідно з контрактом укладеним в 1993 році; план санації ДСК „ЧМП” погоджений Міністерством транспорту та зв'язку України та схвалений комітетом кредиторів на засіданні від 18.08.2006р., в якому зазначено, що об'єкт незавершеного будівництва - спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф” в смт. Чорноморка у цей час перебуває у користуванні ЗАТ „ФК” Чорноморець” на підставі договору інвестиції від 27.10.1998р. На думку керуючого санацією зазначені документи підтверджують наявність у ДСК „ЧМП” права господарського відання на спірне нерухоме майно.
Разом з тим, належних доказів у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, які б підтверджували будівництво спірного об'єкта за кошти ДСК „ЧМП”, що зазначений об'єкт є державною власністю, знаходиться в управлінні Міністерства транспорту та зв'язку України і згідно з розпорядчим актом цього Міністерства, яке відповідно до статутних положень є органом управлінням майном ДСК „ЧМП”, був переданий позивачу та знаходився в його фактичному користуванні або повному господарському віданні, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. Факт викрадення у держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України або у ДСК „ЧМП” цього об'єкта будь -якою особою, у тому числі відповідачем, або заволодіння ним будь - яким іншим незаконним шляхом позивачем також не підтверджено і такі докази в матеріалах справи відсутні. При цьому, посилання позивача на рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 20.09.1991р. № 277, протокол робочої комісії по інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва від 12.11.2003р. та план санації ДСК „ЧМП”, як єдині докази приналежності йому спірного об'єкта на праві господарського відання, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки ці документи не є належними доказами підтвердження достовірності факту наявності права господарського відання на спірний об'єкт або ж підстав його набуття.
Помилковим слід визнати й висновок суду про те, що у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду від 27.01.2009 року ухвали господарського суду міста Києва від 03.07.2007р. у справі № 29/198 про затвердження мирової угоди від 18.05.2007 року, укладеної між Міністерством транспорту та зв'язку України, ДСК „ЧМП” та ЗАТ „ФК„Чорноморець”, підстави, на яких останній набув право власності на спірний об'єкт відпали. Так, за результатами нового розгляду справи № 29/198 Київський апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 09.11.2009 року, якою скасував рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2009 року у даній справі про відмову у позові та припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказаною постановою, що набрала законної сили, встановлено наступні факти: спірні правовідносини сторін ґрунтуються на укладеному між ЗАТ „ФК„Чорноморець” та ДСК „ЧМП” 27.10.1998р. договорі інвестиції, згідно якого останній в якості інвестиції передав позивачу в безоплатне користування та управління відповідно до ст. 1, 4, 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф” в смт. Чорноморка. Ще в 2008 році ЗАТ „ФК„Чорноморець” було введено в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт -спортивно - оздоровчий комплекс „Люстдорф”, зареєстровано право власності ЗАТ „ФК„Чорноморець” на вказаний об'єкт та отримано правовстановлюючий документ. Оскільки спір між сторонами давно вже вичерпано в зв'язку із виконанням ЗАТ „ФК„Чорноморець” своїх зобов'язань за договором інвестиції від 27.10.1998р. та введенням об'єкта в експлуатацію і оформленням права власності на цей об'єкт, то апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність предмета спору, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вищевказані факти встановлені рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову в даній справі.
Таким чином, право власності на спірний об'єкт відповідачем було набуто не на підставі вищезазначеної ухвали господарського суду міста Києва від 03.07.2007 року у справі № 29/198, а на підставі договору інвестиції від 27.10.1998р. після добудови цього об'єкта та введення його в експлуатацію у встановленому порядку.
Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частинами 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно з ст. 657 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору купівлі -продажу від 12.06.2008р., укладеного між ЗАТ „ФК„Чорноморець” та ТОВ Бізнес-центром „Примор'я”, договору купівлі -продажу від 15.01.2009р., укладеного між ТОВ Бізнес-центром „Примор'я” та громадянином ОСОБА_3, які нотаріально посвідчені та зареєстровані в Державному реєстрі правочинів, а також інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано, факт набуття гр. ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно на оплатних договірних засадах та пов'язаної з цим недоведеності його знаходження у державній власності, а значить і неможливості закріплення спірного майна за позивачем на праві господарського відання за розпорядчим актом компетентного органу державної влади - Міністерства транспорту та зв'язку України. З матеріалів справи не убачається і судом не установлено розірвання чи визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі - продажу від 12.06.2008р., від 15.01.2009р., на підставі яких до гр. ОСОБА_3 перейшло право власності на спірне нерухоме майно.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що керуючий санацією ДСК „ЧМП” необґрунтовано звернувся до господарського суду з даним позовом, який задоволенню не підлягає.
Слід при цьому зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від дослідження та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи. Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, виклав у рішенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, порушив норми процесуального права та не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Водночас, колегія суддів визнає помилковими доводи скаржників щодо необхідності припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Враховуючи, що сторонами у даній справі є юридичні особи, а спір між цими особами виник про визнання права господарського відання на нерухоме майно, то у господарського суду не має законних підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як підстави припинення провадження у справі.
За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,
Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2009 року у справі № 15/182-08-4050 скасувати, стягнення за ним припинити.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.