донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №16/33
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Приходько І.В.
від позивача:ОСОБА_1-за довіреністю б/н від 01.01.2011р.
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від21.03.2011 року
у справі№16/33 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк
до відповідачаДержавного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області
простягнення заборгованості в розмірі 139 915,03грн., інфляційних в розмірі 16 082,73грн., 3% річних в розмірі 5 148,30грн., пеню в розмірі 127 973,78грн., штрафу в розмірі 10 431,82грн., пені в розмірі 27 122,73грн., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 155 906,66грн., зобов»язання повернути обладнання, що є предметом лізингу
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 139 915,03грн., інфляційних в розмірі 19 677,60грн., 3% річних в розмірі 5 690,51грн., пеню в розмірі 7 187,57грн., штрафу в розмірі 10 431,82грн., пені за порушення строків повернення обладнання в розмірі 27 122,73грн., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 155 906,66грн., зобов»язання повернути обладнання, що є предметом лізингу ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області заборгованість в розмірі 139 915,03грн., інфляційні в розмірі 19 677,60грн., 3% річних в розмірі 5 690,51грн., пеню в розмірі 7 187,57грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2010р. було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2010р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. по справі №16/33 були скасовані в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо повернення автоматизованого комплексу управління конвеєрами (5бл.) АУК та щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у розмірі 155 906,66грн. та направлено справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. позовні вимоги про повернення автоматизованого комплексу управління конвеєрами (5бл.) АУК задоволені, а у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у розмірі 155 906,66грн. було відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 18.04.2011р., ухвалою суду від 14.04.2011р. явка сторін не була визнана обов»язковою, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”, м. Донецьк та Державним підприємством “Шахтоуправління Південнодонбаське №1”, м. Вугледар Донецької області був укладений договір фінансового лізингу №4ФЛ (далі по тексту - Договір), згідно п.1.1, 3.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від лізингодавця в лізингове користування майно строком на 12 місяців ( надалі іменується обладнання), що відповідає вимогам, викладеним у Додатку №1 “Заявка на обладнання”, за обумовлену нижче лізингову плату.
За умовами п.7.1. договору, обладнання передається лізингодавцем і приймається у лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати останнім лізингової плати за користування обладнанням шляхом перерахування лізингових платежів лізингодавцеві. Розмір сплати лізингових платежів встановлюється в „Розрахунку лізингової плати” (додаток № 3), який підписується сторонами одночасно з договором, лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі.
Відповідно до п.7.4, 7.5 договору, лізингодавцем на конкретну суму лізингового платежу оформлюється рахунок-фактура, який направляється лізингоодержувачу до 5-го числа місяця, за який нараховується лізинговий платіж та який підлягає оплаті лізингоодержувачем в строк не пізніше 10-го числа місяця, за який нараховується лізинговий платіж.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов”язань за цим договором ( п. 14.4 договору) та підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, скріплений печатками обох підприємств.
Сторонами підписані додатки №1, №2, №3, в яких узгоджені перелік обладнання, яке передається в лізинг, його кількість, вартість та розрахунок лізингових платежів.
На виконання умов договору, позивачем передано відповідачу у лізинг автоматизований комплекс управління конвеєрами АУК (5 бл.) 1М у кількості 1 одиниці відповідно до акту приймання-передачі від 08.05.2008р., який підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень, скріплений печатками обох підприємств.
Відповідач свої зобов'язання за договором стосовно оплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість з лізингових платежів та винагороди лізингодавця за період з травня 2008р. по серпень 2008р., з жовтня 2008р. по квітень 2009р. у розмірі 139 915,03 грн.
В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем зобо»язань щодо оплати лізингових платежів та закінченням строку лізингу, позивачем заявлені вимоги про зобов»язання відповідача повернути за актом прийому-передачі автоматизований комплекс управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М у стані, в якому його було прийнято у володіння та про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 155 906,66грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, п. 6.1 договору встановлено, що після підписання акту приймання-передачі обладнання залишається власністю лізингодавця. Після закінчення строку дії договору сторони укладають договір купівлі-продажу, за яким право власності на обладнання переходить до лізингоодержувача. Вартість обладнання та інші істотні умови зв»язані з передачею обладнання у власність лізингоодержувача оговорюється в договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених даним параграфом та законом. Отже, спеціальною нормою, яка передбачає оосбливості регулювання лізингових правовідносин є Закон України "Про фінансовий лізинг".
Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлений обов»язок лізингоодержувача, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Норма ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмету лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Докази укладення між сторонами договору купівлі-продажу щодо предмету лізингу в матеріалах справи відсутні, тому право власності до відповідача на предмет лізингу не переходило.
В даному випадку, строк лізингу закінчився 08.05.2009р., але договірні правовідносини між сторонами не припинилися у встановленому чинним законодавством України порядку. Умовами договору фінансового лізингу, який є предметом розгляду в даній справі, не передбачений порядок повернення майна, яке було передано в лізинг у випадку закінчення строку лізингу.
Водночас, незакінчення строку дії договору не є достатньою правовою підставою для утримання предмету лізингу лізингоодержувачем та не звільняє його від обов»язку щодо повернення предмету лізингу, встановленого Законом України «Про фінансовий лізинг».
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, щодо правомірності утримання майна, що є предметом лізингу, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про зобов»язання відповідача повернути за актом прийому-передачі автоматизований комплекс управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М у стані, в якому його було прийнято у володіння.
Щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 155 906,66грн. у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 09.05.09р. по 06.11.09р., то судова колегія вважає правомірною відмову у задоволенні даних вимог, виходячи з наступного.
Так, частина друга статті 785 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Але, умовою застосування даної штрафної санкції є припинення договору.
В даному випадку, договір фінансового лізингу не припинив свою дію в зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов»язань.
Отже, позивачем не надано належних доказів припинення договору фінансового лізингу в порядку, встановленому чинним законодавством, тому відсутні правові підстави для стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за неповернення предмету лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні неустойки в розмірі 155 906,66грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року у справі №16/33 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року у справі №16/33 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року у справі №16/33 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
І.В. Приходько
Надр.5 прим:1 -у справу;2 -позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Дон. обл.