донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №15/318/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Ломовцевої Н. В., Скакун О. А.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1- довіреність;
від відповідача:ОСОБА_2- довіреність;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від16.02.2011 р.
у справі№15/318/10 (суддя Горохов І.С.)
за позовомУправління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області м. Запоріжжя
до комунального підприємства «Оріхівський комунальник»Оріхівської міської ради Запорізької області
проспонукання до укладення договору
Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (далі -Управління) звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства «Оріхівський комунальник»Оріхівської міської ради Запорізької області (далі -Підприємство) про спонукання укласти договір на послуги охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні в редакції, що запропонована позивачем.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2011р. у справі №15/318/10 позовні вимоги Управління задоволені та зобов'язано Підприємство укласти договір на послуги охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні, в редакції, що запропонована позивачем. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що укладення договору на охорону об'єктів водопостачання, до яких входять резервуари питної води, є обов'язковим на підставі закону, проект договору відповідає вимогам чинного законодавства, в договорі наявні усі істотні умови, а саме: предмет договору в розділі 1 та Дислокації (додаток № 1), ціна (розділ 3, Додатки № № 2, 3, 5), строк дії договору (пункт 10.1).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, прийняти нове та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що судом порушені норми матеріального права та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги посилався на те, що судом при винесенні рішення не з'ясовано чи відповідає проект спірного договору в редакції позивача вимогам закону та чи дотримана сторонами процедура укладення договору згідно спеціального законодавства.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти вимог скаржника заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно положень ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами підписує та скріплює печаткою і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.
Супровідними листами №142 від 20.09.2010р. та №159 від 11.11.2010р. позивачем на адресу відповідача було надіслано проект договору з додатками (дислокація, розрахунок, протокол узгодження ціни та розрахунок вартості 1-ї години охорони ) для розгляду.
Відповідачем було надано відповідь листом №939 від 27.09.2010р., в якому зазначено про неможливість укладення договору на охорону об'єкту у зв'язку з відсутністю фінансування на вказані цілі з місцевого бюджету.
Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору охорони, позивач з урахуванням вимог ст. 179, 187 Господарського кодексу України звернувся до суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, в силу закону, договору. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Положенням ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо його виконання є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Порядок укладання договорів визначений статтями 179-188 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 187 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. № 615 “Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності” з метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ утворено Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджено відповідне Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі -Положення), перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.
У пункті 3 Положення зазначено, що одним з основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому законодавством.
За приписами ст. 14 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” мережі, споруди, устаткування централізованого питного водопостачання населених пунктів є особливо важливими об'єктами життєзабезпечення. Статтями 6, 7 цього Закону встановлено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах: запобіжного характеру заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання. Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом: охорони джерел і систем питного водопостачання, відновлення запасів питної води.
З тексту Постанови №615 убачається, що до переліку об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, відносяться, зокрема, об'єкти водопостачання населених пунктів з резервуарами питної води.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Наказом Департаменту Державної Служби охорони при МВС України №215 від 16.08.2006р., відповідно до ч. 3 пункту 4 Положення про Державну службу охорони при МВС України, затвердженого постановою КМУ від 10.08.1993р. № 615, було затверджено примірні договори на охорону об'єктів.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Розглянувши наданий до суду проект спірного договору з додатками судова колегія встановила, що він відповідає встановленому законодавством типовому договору, містить усі істотні умови, які передбачені для даного виду договору (предмет договору в розділі 1 та Дислокації (додаток № 1), ціну (розділ 3, Додатки №№ 2, 3, 5), строк дії договору (п. 10.1).
При цьому процедура його укладення (за загальним та спеціальним законодавством) позивачем порушена не була. Посилання відповідача на порушення відповідачем умов спеціального законодавства щодо додержання процедури, згідно якої, на його думку, укладенню договору охорони передує виконання вимог державної служби охорони з технічного укріплення об'єкту, є юридично неспроможними, оскільки висування вказаної вимоги та контроль за її виконанням є суб'єктивним правом, а не юридичним обов'язком. Тому укладення договору на вимогу закону не може бути постановлено в залежність від власного розсуду сторін.
Вказаним спростовуються доводи апелянта щодо відповідності проекту спірного договору в редакції позивача вимогам закону, обов'язковості його укладення між сторонами згідно закону та дотримання сторонами процедури укладення договору згідно спеціального законодавства
Також колегією суддів не приймаються доводи апелянта щодо невірного розрахунку вартості однієї години охорони, оскільки ціна спірного договору розрахована позивачем відповідно до Методики визначення розмірів цін на послуги з охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні, затвердженої наказом МВС України та Міністерства економіки України від 02.03.2001р. №171/51 (далі - Методика), зазначена у Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки № № 2,3 до договору). Вартість охоронних послуг на кожний окремий місяць визначається у Дислокації та Розрахунку (додатки № № 1, 2), відповідно до кількості годин надання послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Згідно з цими додатками вартість за одну годину охорони одним працівником цивільної охорони (з урахуванням ПДВ) складає 20,79 грн.
Щодо заперечень Підприємства про неузгодженість предмету спірного договору (об'єкту охорони) судова колегія зазначає та погоджується з висновком суду першої інстанції, що в додатку № 1 до договору зазначено адресу об'єкту: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 9, оскільки самі об'єкти водопостачання та резервуари з водою не мають зареєстрованої поштової адреси, тому зазначена юридична адреса відповідача. Система охорони “Об'єкта” та розташування постів визначається “Охороною” і узгоджується “Замовником” -відповідачем, про що складається акт обстеження, п. 1.3 договору.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2011р. у справі №15/318/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2011р. у справі №15/318/10 залишити без задоволення, рішення господарського Запорізької області від 16.02.2011р. у справі №15/318/10 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Ломовцева
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГС
5-ДАГС