донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №11/41д/10-27/232д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Запорощенка М.Д.
суддівДучал Н.М., Новікової Р.Г.
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: не з'явився
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області
на рішення
господарського суду Запорізької області
від28.02.2011 року
по справі№11/41д/10-27/232д/10 (суддя Дроздова С.С.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" м.Дніпропетровськ
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області
визнання договору купівлі-продажу укладеним
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. у справі №11/41д/10-27/232д/10 позовні вимоги задоволені. Визнаний укладеним з моменту набрання рішенням законної сили між Публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, ЄДРПОУ 14352406, та Товариством з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, ЄДРПОУ 35914495, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на умовах, викладених у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Рішення суду мотивоване положеннями ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України та тим, що попередній договір від 21.01.2009 р. щодо укладання основного договору купівлі-продажу спірних об'єктів нерухомості, укладений в належній формі (письмовій формі та нотаріально посвідчений), зміст спірного договору, в тому числі відносно відображення істотних умов договору, відповідає чинному законодавству, строк укладання основного договору сторонами визначений та не перевищує календарних рік зі дня укладання попереднього договору, попередній договір укладений належними сторонами, що мають достатній об'єм дієздатності. При цьому , відповідачем не було надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області , не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. у справі №11/41д/10-27/232д/10, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, оскільки вважає, що рішення першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
При цьому , посилається на те , що ні ПАТ "Банк Кредит Дніпро" , а ні приватний нотаріус Верба В.Н., що посвідчував попередній договір 21.01.09р. належним чином не перевіряли повноваження представника ТОВ "Унмак" і на момент підписання договору оригіналу протоколу №2 від 05.01.09р. в наявності не було. Крім того , зауважує на тому , що рішенням від 26.04.10р. у справі № 11/41д/10 суддя Гончаренко С.А. визнав попередній договір недійсним у зв'язку з перевищенням повноважень представника під час його підписання. Також, рішенням від 07.12.09р. у справі № 8/284/09 суд відмовив ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у стягненні з ТОВ "Унмак" суми боргу в розмірі 842208,88грн. за попереднім договором від 21.01.09р.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" м.Дніпропетровськ, відзиву на апеляційну скаргу не надав .
Втім , 21.04.11р. від Позивача надійшло клопотання про затвердження мирової угоди , укладеної між позивачем та відповідачем 13.04.11р. та припинення провадження у справі № 11/41д/10-27/232д/10.
Також , у зв'язку з укладенням мирової угоди між позивачем та відповідачем , 27.04.11р. від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 11/41д/10-27/232д/10.
Дані клопотання судовою колегією відхилені з наступних підстав .
Порядок затвердження мирової угоди сторін у справі передбачено положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України , зокрема, умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій суду письмовій заяві, що підписується обома сторонами, до затвердження мирової угоди суд перевіряє чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову і не виходить за його межі.
Проте , затвердження мирової угоди не належить до повноважень апеляційної інстанції , в зв'язку з чим Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.11р. у даній справі було зобов'язано скаржника надати обґрунтування відповідності заявленого клопотання нормам ГПК України з урахуванням повноважень апеляційної інстанції при розгляді справи.
При цьому , слід зауважити , що затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.
В нинішнє судове засідання представники сторін не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.
Зважаючи на вищенаведене , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
21.01.2009 р. між ЗАТ КБ “Кредит-Дніпро”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” та ТОВ “Унмак”, укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 Договору сторони зобов'язуються у майбутньому в строк до 31 грудня 2009 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2 попереднього договору, ЗАТ КБ “Кредит-Дніпро” продає, а ТОВ “Унмак” купує нерухоме майно: виробничий корпус з їдальнею літ. А,А-2, загальною площею 2934,3 м2; склад літ. Б, загальною площею 1087,1 м2, сторожка літ. В, загальною площею 36,5 м2, насосна літ. Д, загальною площею 24,4 м2, підземні очисні споруди літ. Г, загальною площею 193 м2, що розташовані за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Гвардійська, 1.
Положеннями п. 3 попереднього договору сторони узгодили , що вартість майна складає 2 500 000 грн. 66 коп.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 62.
21.01.2009р. сторонами укладено договір №21/01-09 оренди (найму) нежитлового приміщення, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об'єкт оренди (нежитлові приміщення), який співпадає з майном, що перелічене у попередньому договорі.
13 листопада 2009 року , у виконання умов попереднього договору, позивач направив на адресу відповідача лист-оферту № 6/38 - 8391 з пропозицією укласти основний договір з доданням до листа-оферти 2 екземпляри проекту основного договору купівлі-продажу нежилого приміщення.
Лист-оферта був отриманий відповідачем 19.11.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
У листі-оферті позивач звернувся з пропозицією до відповідача розглянути проект основного договору та забезпечити явку уповноваженого представника 11.12.2009 року до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна,35/1-А для укладання і нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу нежилого приміщення.
Відповідач у зазначений у листі-оферті час до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 для укладення і нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу нежилого приміщення не з'явився, клопотання про перенесення дати підписання основного договору купівлі-продажу не надав, заперечень стосовно проекту основного договору не направив.
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” , звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Унмак” про визнання договору купівлі-продажу укладеним.
23.02.10 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Унмак” до Публічного акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 21.01.09.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.04.10р. у справі № 11/41д/10 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволений. Визнано недійсним попередній договір купівлі-продажу від 21.01.2009р., укладений між ЗАТ “Банк “Кредит Дніпро” та ТОВ “Унмак”.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2010 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 26.04.2010 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р., якою залишено без змін рішення суду першої інстанції. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Справу за первісним позовом передано до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині первісного позову, Вищий господарський суд України вказав на те , що судами , зокрема, не була надана оцінка способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. у справі №11/41д/10-27/232д/10 позовні вимоги задоволені. Визнаний укладеним з моменту набрання рішенням законної сили між Публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, ЄДРПОУ 14352406, та Товариством з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, ЄДРПОУ 35914495, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на умовах, викладених у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін , предметом даного спору є визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна укладеним.
Підставою даного позову позивачем визначено безпідставне ухилення відповідача від виконання умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.01.2009 р. в частині укладання основного договору купівлі-продажу
У відповідності до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
При цьому , за приписами ч. 3 ст.182 Господарського кодексу України у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
Втім , як про це вже було позначено вище , позивач , звертаючись з даним позовом , просить суд визнати укладеним основний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Уточнень або заяв щодо предмету позову позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не надавалось.
Задовольняючи позовні вимоги позовні , суд першої інстанції визнав укладеним з моменту набрання рішенням законної сили між Публічним акціонерним товариством “Банк Кредит Дніпро”, ЄДРПОУ 14352406, та Товариством з обмеженою відповідальністю “УНМАК”, ЄДРПОУ 35914495, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на умовах, викладених у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення. Рішення суду мотивоване тим , що попередній договір від 21.01.2009 р. щодо укладання основного договору купівлі-продажу спірних об'єктів нерухомості, укладений в належній формі (письмовій формі та нотаріально посвідчений), зміст спірного договору, в тому числі відносно відображення істотних умов договору, відповідає чинному законодавству, строк укладання основного договору сторонами визначений та не перевищує календарних рік з дня укладання попереднього договору, попередній договір укладений належними сторонами, що мають достатній об'єм дієздатності. При цьому , відповідачем не було надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Проте , приймаючи оскаржене рішення , суд першої інстанції залишив поза увагою вказівки Вищого господарського суду України наведені у Постанові від 04.11.10р. по справі № 11/41д/10.
Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції , є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Як про це вже було позначено вище , скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині первісного позову, Вищий господарський суд України вказав на те , що судами , зокрема, не була надана оцінка способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши обставини справи , судова колегія дійшла до висновку , що вимога "про визнання укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна" , в даному випадку, не відповідає визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 182 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів .
Стаття 15 Цивільного кодексу України "Право на захист цивільних прав та інтересів" встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього Кодексу встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Разом з тим, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу .
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
В свою чергу, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарським судам України підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Таким чином , з урахуванням вищенаведеного , судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не було враховано, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним .
При цьому , як про це вже було позначено вище , ч. 3 ст.182 Господарського кодексу України передбачено , що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку, а не визнання договору укладеним, як це вимагає позивач в даному випадку.
Водночас, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те , що аналіз чинного законодавства свідчить про наявність іншого способу захисту порушеного права, який може бути застосовано в даному випадку за умови дотримання приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України -спонукання укласти договір (що передбачено, зокрема, ч. 4 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України ).
Таким чином , судова колегія дійшла до висновку про те , що позивачем в даному випадку невірно визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, в зв'язку з чим у задоволенні позову про визнання укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна повинно бути відмовлено.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню з підстав, наведених у даній постанові.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 року у справі №11/41д/10-27/232д/10 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 року у справі №11/41д/10-27/232д/10 - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області про визнання укладеним, з моменту набрання рішенням законної сили , між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області договір купівлі-продажу нежитлового приміщення .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унмак" м.Вільнянськ Запорізької області державне мито в сумі 42,50грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Повний текст постанови підписаний 25.05.11р.
Головуючий М.Д. Запорощенко
Судді: Н.М.Дучал
Р.Г.Новікова