19.05.2011 року Справа № 40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140))-07)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.-доповідача
суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Литвин А.П.
За участю прокурора: Зіма В.Б посвідчення № 117 від 13.08.07 р.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 24.11.10;
від відповідача-1: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача-2: ОСОБА_2 представник, довіреність №10030/10/10-010 від 22.03.11р.;
відповідача- 2: ОСОБА_3 представник, довіреність №4158/10/10-010 від 02.02.11р.;
від відповідача-3: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача-4: ОСОБА_4, представник, довіреність №01-19/481-11999 від 30.12.10;
від третьої особи: ОСОБА_5 представник, довіреність №5874/10/10-029 від 04.03.08.
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у
м. Дніпродзержинську,
Державної податкової адміністрації
у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ,
Прокуратури Дніпропетровської області,
м. Дніпропетровськ
Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.11 р.
у справі № 40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140))-07
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Галілей”, м. Дніпропетровськ
до: відповідача-1: Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області
відповідача-2: Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
відповідача-3: Петриківської районної державної адміністрації, смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області
відповідача-4: Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області,
м. Дніпропетровськ
за участю прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
про визнання рішення сільської ради недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.11р. у справі № 40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140))-07 (суддя Красота О.І., Ліпинський О.В., Широбокова Л.П.) позовні вимоги задовольнити частково. Визнано недійсним рішення Лобойківської сільської ради від 28.01.03р. №106-6-ХХІV з врахуванням змін, внесених рішенням від 23.03.04р. №323-13-ХХІV "Про визнання майна безхазяйним". Визнано недійсним розпорядженням Голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.02.03р. за №30-р-03 "Про визнання майна безхазяйним". Стягнуто з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", - 1 844 629,89 грн. -збитків. Стягнуто з Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", 342,95 грн. -державного мита, 30,59 грн. -витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", 342,96 грн. -державного мита, 30,58 грн. -витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Петриківської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", 342,95 грн. -державного мита, 30,58 грн. -витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що діями працівників Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську по вилученню майна Позивача 24.01.02р. та діями посадових осіб, які здійснюючи функції адміністративного управління безпосередньо приймали рішення та розпорядження про визнання майна безхазяйним, що і стало підставою для надання власності Позивача статусу безхазяйного майна з його подальшим продажем, були порушені норми законів України, в результаті чого підприємство Позивача було протиправно позбавлено права власності на вилучене майно, в той час як Конституцією України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41).
Не погодившись з зазначеним рішенням, Державна податкова інспекція у
м. Дніпродзержинську, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області,
м. Дніпропетровськ, прокурор Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ, Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ звернулись з апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, В яких вважають, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також допустив не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, помилково вважав встановлені всі обставини, що мають значення для справи, просили скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Галілей”.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що суд не встановив фактичного момента припинення права власності позивача на вилучене майно і реальної вартості майна на цей момент, встановивши розмір шкоди тільки через посилання на бухгалтерські документи (накладні) щодо його придбання позивачем.
Також, не надано оцінки розбіжностям щодо найменування, кількості одиниць та ціни майна, яке міститься в актах інвентаризації.
Кім того, директору ТОВ з ІІ “Галілей” було відомо про вилучення зі складу в
с. Лобойківка спірного майна, про що свідчить його заява на ім'я прокурора Дніпропетровської області від 07.03.02р. в якій він перелічує майно (13 одиниць на загальну суму з ПДВ 454 670,56 грн.), що належало йому і було вилучено в період з 22 по 24 січня 2002 року співробітниками податкової міліції. Але незважаючи на свою обізнаність, ТОВ з ІІ “Галілей” заходи, які б свідчили про бажання та намір повернути спірне майно та поновити своє право власності на нього не вживалися.
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.11р. та 11.03.11р., 29.03.11р. апеляційні скарги призначено до розгляду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 24.01.02р. оперуповноваженим МВПМ ДПІ у
м. Дніпродзержинську старшим лейтенантом податкової міліції Гладким Д.А. за участю ОСОБА_7, Самаріна Д.Ю. в присутності понятих ОСОБА_9, ОСОБА_10, у відповідності до ст. 195 КПК України було складено протокол огляду місця події Серії ДН № 000369 (т.1 а.с. 60-61), в якому зазначено, що в складських приміщеннях, що належать ПВКФ "Альянс-Холдінг" (Дніпропетровська обл., Петриківський район, с. Лобойківка, вул. Шевченко, 1б), виявлено лісоматеріали та обладнання по його обробці, на які відсутні документи про їх належність та походження, внаслідок чого оглянуто та вилучено:
1. ліс дуб кругляк у кількості 163 шт.;
2. дошки дубу;
3. механічне обладнання для переробки лісу PEZZOLATO;
4. модель Timbek QUEMHO 800ES LAFERT тип ST 80/2 №211320;
5. електроталь жовтого кольору вантаж. 5,5 т.;
6. електокар МКАU з підзарядним приладом.
З протоколу від 24.01.02р вбачається, що ДПІ в м. Дніпродзержинську здійснювала слідчі дії, передбачені ст. 190 КПК України. Проте, такі дії проводяться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин злочину, а також інших обставин при наявності порушеної кримінальної справи, на підставі відповідної вмотивованої постанови.
Отже, судом правомірно зроблено висновок, що зазначене вище дає підстави зробити висновок про незаконність зазначених дій ДПІ в м. Дніпродзержинську.
До матеріалів справи залучено акт опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу про визнання майна безхазяйним, від 24.01.02р. (т. 1 а.с.64), затверджений начальником МВПМ ДПІ у м. Дніпродзержинську Ліпінським А.В., в якому зазначено, що комісія у складі працівників податкової міліції ОСОБА_3, Гладкого Д.А., директора ТБ "Дніпродзержинська" Баранюк В.С. та директора ПВКФ "Альянс-Холдінг" Самаріна Д.Ю. провела опис майна, яке за переліком та назвою співпадає з назвою товару та кількістю, вилученого на підставі Протоколу огляду місця події.
Із акту вбачається, що вказане в ньому майно передано на відповідальне зберігання ТБ "Дніпродзержинська".
Проте, зазначений вище акт не відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна від 17.12.1987р. №112 (виданої на підставі ст. 137 ЦК УРСР), яка діяла на час складання відповідних документів.
Колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстагнції, що із залучених до матеріалів справи документів вбачається не тільки безпідставність вилучення майна, а також і той факт, що підстав вважати майно безхазяйним у Відповідача 2 не було, оскільки не може бути визнаним безхазяйним майно, власник якого відомий.
Так, на порушення п. 5 цієї Інструкції у акті відсутнє докладне описання ознак кожного предмета, назви матеріалу, з якого виготовлений кожен з предметів, їх процент зносу, а також ціна за прейскурантом з урахуванням проценту зносу предмета.
Не проведена і попередня оцінка майна (п. 6 Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна).
Проведення попередньої оцінки майна передбачено і п. 2 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98р. № 1340. Пунктом 7 Порядку регламентовано, що оцінка майна, зазначеного в п. 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив вилучення, у складі представників державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районних у містах, представників державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, представників міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій (далі -місцеві податкові інспекції), які здійснюватимуть розпорядження цим майном. У разі розбіжності в оцінці майна між представниками комісій та у випадках, передбачених законодавством України і цим Порядком, оцінка провадиться спеціалістами -експертами. Майно оцінюється з дотриманням таких вимог: А) товарно-матеріальні цінності з груп товарів широкого збитку і продукція виробничо-технічного призначення -за ринковими цінами, а також цінами, що регулюються (встановлюються) державою з урахуванням їх фактичного стану (товарного вигляду) та зносу. (п. 8 Порядку).
В результаті незаконних вищезазначених дій Відповідача 2 в Позивача було вилучено майно, що належить йому на праві власності.
Позивачем залучені до матеріалів справи накладні:
-№1 від 03.01.02р., згідно якої позивачу повернено у зв'язку з розірванням договору товар на суму 229 905, 14 грн. (пилорама "Пезолато") (т. 1 а.с. 34);
-№2 від 03.01.02р., згідно якої було придбано майно на суму 151 900, 33 грн. (з ПДВ) (станок радіальна пила на суму 9 859 грн. та фансировина дубова 153,2 м3 на суму 116 724, 61 грн. без ПДВ) (т. 1 а.с. 18);
- накладна б/н від 20.07.00р., що свідчить про придбання майна на суму 6 060 грн. (станок для взведення зубів стрілових мод. -180) (т. 1 а.с. 17);
-№4 від 10.09.01р. на суму 565 651, 20 грн. (згідно якої Позивачем було придбано електроталь 5,5 тон та електрокар МКАU з підзарядним приладом) (Том 1 а.с. 15) ;
-№10 від 29.11.01р. на суму 907 032, 22 грн. (згідно якої придбано дуб кругляк (163 од.) та станок LAFFERT) (т. 2 а.с. 50).
Майно, (за виключенням, майна зазначеного в накладних, наданих Позивачем, б/н від 20.07.00р. на суму 6 060 грн., та на суму 9859 грн. нак. №2 від 03.01.02 р.) було вилучено Відповідачем 2.
Відповідно до ст. 128 ЦК України (що діяла на момент вилучення майна) право власності на майно переходить з моменту передачі речі.
Володіння майном вважається правомірним, оскільки інше не встановлено судом.
Доказів (рішення суду) які б спростовували правомірність володіння Позивачем майном, що було вилучено 24.01.02р., надано не було.
Даних про існування інших умов стосовно переходу права власності на спірне майно, матеріали справи не містять.
Стаття 137 ЦК УРСР та п 15 Інструкція № 112 про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна не передбачають повноважень сільської ради щодо прийняття рішення про визнання майна безхазяйним, за виключенням безхазяйного майна, що належало колгоспному двору.
Оскільки спірне майно не належало колгоспному двору, у сільської ради не було повноважень щодо прийняття такого рішення.
Рішення приймалось за заявою податкової міліції № 1070/7/26/80-03 від 14.02.03 року (т. 1 а.с. 103), яка не є фінансовим органом, та на підставі заяви, яка не містила доказів, що підтверджують неможливість встановлення власника майна, що також підтверджено представником Відповідача 1.
Відтак, на думку колегії, рішення Лобойковської сільської ради від 28.01.2003 року №106-6-ХХIV, прийняте з порушення встановлених законом вимог, отже, правомірно визнано недійсним.
Саме заява податкової міліції (т. 1 а.с. 100), а не фінансового органу стала підставою і для прийняття розпорядження Петриківської районної держадміністрації №30-р-03 від 04.02.03 року (т. 1 а.с. 46).
Вказана заява не містить даних, передбачених законом, які б давали підстави для прийняття розпорядження про визнання майна безхазяйним (доказів, що підтверджують неможливість встановлення власника майна, та даних про те, що майно знаходиться на обліку більше року).
Так, розпорядження прийняте з порушення встановлених законом вимог, також правомірно визнано недійсним.
Правильними визнає колегія висновки суду, що діями працівників Відповідача 2 по вилученню майна Позивача 24.01.02р. та діями посадових осіб, які здійснюючи функції адміністративного управління безпосередньо приймали рішення та розпорядження про визнання майна безхазяйним, що і стало підставою для надання власності Позивача статусу безхазяйного майна з його подальшим продажем, були порушені норми законів України, в результаті чого підприємство Позивача було протиправно позбавлено права власності на вилучене майно.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав і охоронюваних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України „Про власність” (який діяв на час правовідносин між сторонами), державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому п.4 ст.48 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" збитки, спричинені неправомірними діями посадових осіб органів податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.
Стаття 203 ЦК України (що діяла на момент вилучення майна), та ст.22 нині діючого ЦК визначає, що під збитками розуміються витрати, проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би, якщо б зобов'язання було виконано боржником.
Отже, вилучення посадовими особами Відповідача 2 майна Позивача потягло за собою втрату останнього Позивачем, а отже є його збитками, які підлягають відшкодуванню.
Для власника вартість товару є вартістю його придбання, а отже визначається з первинних бухгалтерських документів -накладних.
Відповідач 2, у відповідності ст. 33 ГПК України, не надав доказів, які б підтверджували, що майно на момент вилучення мало іншу вартість, або які б спростовували вказану Позивачем вартість неправомірно вилученого майна. До того ж, в акті опису майна, що було вилучено, в порушення п.п.5,6 Інструкції №112, не вказана попередня оцінка вилученого майна та процент його зносу.
Ціна, за якою було реалізовано майно, що належить Позивачу, також не може бути визнана об'єктивною, оскільки майно було реалізовано з порушенням „Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядженням ним”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25.08.1998р.
Так, відповідно до п.7 зазначеного вище Порядку, оцінка спірного майна, проводиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив вилучення майна, органом що його зберігає, за участю фінансових органів, та органів, які здійснюватимуть розпорядженням цим майном.
За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі майна, який є підставою для його передачі в т.ч. для реалізації через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до п.п. 12 і 13 Порядку, з дотриманням вимог встановлених п. 9 Порядку.
Доказів того, що оцінка та реалізація майна відбулась саме у відповідності із зазначеним вище Порядком. - не надано.
Не містять матеріали справи і доказів належного зберігання вилученого майна, оскільки як вбачається із акту опису і попередньої оцінки майна безхазяйним від 24.01.02 року, воно було передано на зберігання ТБ „Дніпродзержинська”, проте, за невстановлених обставин частина майна була вивезена невідомо за якою адресою, про що свідчить акт та постанова державного виконавця від 10.12.03 року та від 15.12.03 року відповідно, а також пояснювальна записка (т. 1 а.с. 42-44).
Невиконання передбачених законом вимог призвело до того, що до державного бюджету від реалізації спірного майна надійшли кошти лише в сумі 42 948, 70 грн., про що свідчить довідка Відділення державного казначейства у м. Дніпродзержинську (т. 2 а.с. 83).
Позивачем же надані накладні №№1, 2 (частково без врахування суми 9859 грн.), 4,
10 згідно яким, вартість майна, неправомірно вилученого Відповідачем 2, складає
1 844 629,89 грн.
Вимоги Позивача стосовно суми 6 060 грн., що зазначено в накладній б/н від 20.07.00р. задоволенню обгрунтовано не підлягають, оскільки матеріали справи не містять докази, які б підтверджували вилучення Відповідачем 2 майна зазначеного в ній.
Відтак, на думку колегії, не підлягають задоволенню і вимоги Позивача щодо стягнення суми 9 859 грн., що складають вартість станка -радіальна пила, який було придбано за накладною №2 від 03.01.02 р., оскільки в наданих документах про вилучення майна (Протокол огляду місця події та акт опису майна від 24.01.02р.) вказаний станок не значиться.
Відсутні підстави і для вимог Позивача щодо стягнення інфляції грошових коштів та річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України їх стягнення передбачено за порушення боржником грошового зобов'язання, в той час як предметом розгляду у даній справі є відшкодування збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб, щодо вилучення майна.
Не підлягають задоволенню також вимоги щодо моральної шкоди, оскільки Позивач, обґрунтовуючи їх посилається на факти, які ним документально не підтверджуються. Останнім не надано доказів його ділових стосунків з партнерами до подій, які були предметом даного судового розгляду (вилучення майна, визнання його безхазяйним), не надані докази, які б підтверджували наявність чи відсутність ділових стосунків після вказаних подій. Відсутні також будь-які докази, які б підтверджували відмову контрагентів від узгоджених проектів на виконання товарних поставок і т. п.
До того ж, Позивач просить стягнути моральну шкоду також і за дії, які були вчинені Відповідачами поза межами тих обставин, що були предметом даного спору.
Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача в частині стягнення (додатково) з державного бюджету України (в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області) збитків у розмірі 500 грн. за надання юридичної допомоги, тому що витрати Позивача за цивільно-правовою угодою про отримання юридичної допомоги не знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв”язку з фактом неналежного виконання Відповідачем спірного забов”язання і ці витрати не мають обов”язкового характеру.
Правильними визнає колегія висновки суду, що до стягнення підлягають збитки в сумі 1 844 629,89 грн.
Апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду, а тому їх слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2011р. у справі № 40/195-10(13/30-10(33/140-09(6/278-08(А11/37(А6/18(14/140)-07-залишити без змін, а апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ, Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Суддя Т.А. Верхогляд