25 травня 2011 року Справа № 12/5026/656/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача -ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача -ОСОБА_2 особисто, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 13723 грн. 30 коп.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору № Е-38/П-11 від 17.02.20011 року транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, заявок № Е-38/П-11 і № Е-40/П-11 від 17.02.20011 року до вищезазначеного договору, 3200 грн. штрафу за несвоєчасне надання транспортного засобу під завантаження в період з 21.02.2011 по 25.02.2011 року, 10322 грн. штрафу за зрив перевезення, 57 грн. 43 коп. пені, 121 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 22 грн. 17 коп. 3% річних за прострочення оплати штрафу за період прострочення з 25.02. по 18.03.2011 року, що разом складає 13723 грн. 30 коп., та відшкодування судових витрат.
У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити.
Відповідач письмовий відзив на позов не подала, в засіданні суду позов не визнала і проти його задоволення заперечувала з мотивів його безпідставності і недоказаності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.
В обґрунтування позову позивач стверджує, що 17.02.2011 року сторонами було укладено договір № Е-38/П-11 транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, за умовами якого відповідач-виконавець зобов'язався доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення та передати його вантажоотримувачу у відповідності з умовами даного договору та поданих заявок, котрі є невід'ємною частиною даного договору, а позивач-експедитор -сплатити встановлену за перевезення плату. На виконання договору, у відповідності з п. 2.3. договору, для здійснення конкретного перевезення сторони оформили заявки № Е-38/П-11 і № Е-40/П-11 від 17.02.20011 року. За умовами зазначених договору і заявок відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу (автомобільних шин) за маршрутом погран-перехід «Шегіні»- Киргизстан (м. Бішкек), для чого подати до місця загрузки -автотерміналу погран-переходу «Шегіні»два автомобіля марки ДАФ державні номерні знаки НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4.), НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5) 21.02.2011 року. Укладення договору відбулось шляхом направлення сторонами копій договору і заявок засобами електронного зв'язку, факс-копії і оригінали цих документів поштою не направлялись.
Відповідач для здійснення погодженого договором та транспортним замовленням перевезення транспортні засоби в обумовлений час і місце не подав, що є підставою застосування, передбачених пунктами 6.5., 6.9. договору, статтею 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ч. 2 ст. 625 ЦК України, спірних заходів відповідальності.
25.02.2011 року за вих. № 96 позивачем було направлено відповідачу письмову претензію про сплату 13522 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, претензія відповідачем не виконана.
Фактичну наявність вантажу і його перевезення в м. Бішкек представник позивача підтвердила поданими CMR013008/CMR728252, CMR013009/ CMR без номера. Згідно з пунктом 4 CMR013008 і CMR013009 (місце і дата завантаження вантажу) завантаження в п.п. «Шегіні»відбувалось 04.03.2011 року.
Заперечуючи проти позову відповідач в засіданні суду пояснила, що 17.02.2011 року засобами електронного зв'язку відбувся обмін з позивачем копіями договору і заявок на спірне транспортне перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідача. Проте, свій намір укласти договір позивач не підтвердила, факс-копії зазначених документів та їх оригінали з мокрими печатками поштою позивач не надіслала. Незважаючи на це, відповідач на власний розсуд, з метою попередження можливих порушень інтересів позивача, в обумовлений строк направила в п.п. «Шегіні»один автомобіль з попутним вантажем до м. Львів. Завантаження автомобіля не відбулось, хоч автомобіль чекав 4 дні, намагання вирішити неузгоджені питання по визначеному контактному телефону наслідків не дали також з вини позивача.
Свої пояснення відповідач підтвердила поясненнями її найманого працівника-водія ОСОБА_5, товарно-транспортною накладною від 18.02.2011 року № ТЕ600, показаннями тахографа автомобіля (тахокартами).
Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань транспортного експедирування, загальні положення про транспортне експедирування визначені главою 65 ЦК України, ст. 316 ГК України, загальні положення про договір -розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України.
Зокрема, частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Частиною 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналогічна правова норма закріплена в ч. 1 ст. 181 ГК України.
За змістом п. 8 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення, зокрема, відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту тощо.
Пунктом 2.3. спірного договору № Е-38/П-11 транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 17.02.2011 року сторони передбачили, що на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення (заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору я являється його невід'ємною частиною. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу до моменту отримання оригіналів по пошті. Такі ж умови передбачені пунктами 5, 6 заявок № Е-38/П-11 і № Е-40/П-11 від 17.02.20011 року.
На вимогу суду, викладену в ухвалі від 19.04.2011 року (в протоколі), позивач доказів направлення відповідачу факс-копій зазначених документів і їх оригіналів поштою не надав. Представник позивача в засіданні суду підтвердила, що факс-копії договору і заявок, їх оригінали поштою відповідачу не направлялись.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.
Враховуючи встановлені обставини справи, вищенаведені положення законодавства суд вважає, що договір транспортного експедирування між сторонами є неукладеним і з зазначених позивачем правових підстав не породжує права позивача вимагати і обов'язку відповідача сплачувати спірні штрафні санкції за порушення його умов (пункти 6.5., 6.9. договору).
Вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних є похідними від вимоги про стягнення штрафів, тому, враховуючи попередній висновок про безпідставність вимоги про стягнення штрафів, ці вимоги теж задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного суд надає перевагу запереченням відповідача, а позовні вимоги визнає необґрунтованими, недоказаними і, з цих підстав, в їх задоволенні позивачу відмовляє.
На підставі статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 13723 грн. 30 коп., - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання повного тексту.
Повний текст рішення складено і підписано 30.05.2011 року.
Суддя В.М. Грачов