"16" травня 2011 р.Справа № 8/18/5022-353/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М. Розглянув справу:
за позовом Приватного підприємства "Агропром", вул Котовського 7, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200
до відповідача Аграрного приватного підприємства "Золота нива", с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область, 47200
про стягнення заборгованості в загальній сумі 587 086 грн. 40 коп.
За участю представників сторін від:
Позивача: ОСОБА_1 - представника, довіреність № б/н від 10.01.11 р.
Відповідача: ОСОБА_2 -представника, довіреність б/н від 04.04.11р.; Шнуровського І.З. - директора, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Зборівським РВ УМВС України в Тернопільській області, 24.09.98р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Приватне підприємство "Агропром", вул Котовського 7, м. Волочиськ, Хмельницька область, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Аграрного приватного підприємства Золота нива", с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 587 086грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 03-02/10 ЛВ від 24.02.2010р., зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати за поставлену відповідачеві продукцію на суму 420 286,59 грн., на яку у відповідності до чинного законодавства та умов договору нараховано 105 071, 65 грн. -штрафу, 31 530, 45 грн. -пені, 6 102,67 -3 % річних та 24 095, 04 грн. -інфляційних нарахувань, за період з 16.08.2010 р. по 15.02.2011р.
В підтвердження викладеного надано: договір поставки № 03-02/10 ЛВ від 24.02.2010 р.; додатки до договору поставки № 03-02/10 ЛВ від 24.02.2010 р., відповідно, № 1 від 24.02.2010 р., № 2 від 10.05.2010 р., № 3 від 04.06.2010 р. та № 3 від 19.06.2010 р.; видаткові накладні № РН -0000917 від 19.06.2010 р., № РН -0230 від 19.06.2010 р., № РН -0000780 від 04.06.2010 р., № РН -0000711 від 28.05.2010 р., № РН -0000692 від 26.05.2010 р., № РН -0000566 від 15.05.2010 р., № РН -0000451 від 06.05.2010 р., № РН -0000328 від 27.04.2010 р., № РН -0000229 від 16.04.2010 р. та № РН -0000140 від 12.04.2010 р.; довіреності № 41 від 19.06.2010 р., № 10 від 03.06.2010 р., № 38 від 28.05.2010 р., № 36 від 15.05.2010 р., № 39 від 27.04.2010 р., № 5 від 16.05.2010 р. та № 33 від 12.04.2010 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.03.2011 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10:30 год. 06.04.2011 року.
В судовому засіданні 06.04.2011 р. оголошено перерву до 10:00 год. 27.04.2011 р., з чим ознайомлено сторін, що підтверджується розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи.
В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи 27.04.2011 року було відкладено до 15:10 год. 16.05.2011 р., з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.
В судове засідання 16.05.2011 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов від 04.04.2011 року клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та відстрочки виконання рішення суду до 30.08.2011р. заперечує. Вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження важкого фінансового стану підприємства, зокрема: доказів відсутності коштів на банківських рахунках, балансу підприємства, з яких вбачається збитковість діяльності останнього тощо.
Відповідач у відзиві на позов від 04.04.2011 року, підтриманому його повноважними представниками в судовому засіданні 16.05.2011 року, позов визнають в частині заявленої до стягнення суми основного боргу -420 286,59грн. Стверджують, що дана заборгованість виникла у зв'язку із важким фінансовим станом підприємства, зумовленим несприятливими погодними умовами 2010р., що призвели, до недоотримання урожаю і, як наслідок, неповного розрахунку із позивачем за поставлену останнім продукцію. З огляду на наведене, просять суд задовольнити заявлене у відзиві на позов клопотання щодо зменшення суми штрафних санкцій, оскільки, на думку відповідача, останні є непропорційно великими та відстрочки виконання рішення суду до 30.08.2011р..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
24.02.2010 року між Приватним підприємством "Агропром", - Постачальник, з однієї сторони, та Аграрним приватним підприємством "Золота нива", - Покупець, з другої сторони, укладено договір поставки № 03-02/10 ЛВ, за умовами якого в строки, визначені договором, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець -прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму(п.1.1 р. 1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 р. 1 Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Ціна договору вираховується, як сума вартостей усіх партій Товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність Покупцю (п.2.1 р. 2 Договору).
Приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування Товару і , у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити Постачальнику. При відсутності такої заяви у вказаний термін Товар вважається прийнятим покупцем по кількості і якості (п. 4.1. р. 4 Договору).
Товар вважається відвантаженим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості -відповідно до одиниць виміру, вказаній в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості -відповідно до якості, вказаної у сертифікаті якості підприємства-виробника (п.п.4.1-4.2 р. 4 Договору).
Згідно р. 5 Договору, господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують з дня підписання його представниками сторін та припиняються належним виконанням договору.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як підтверджується матеріалами справи, та не заперечується самим відповідачем, на виконання умов договору поставки № 03-02/10 ЛВ від 24.02.2010р. ПП "Агропром", згідно видаткових накладних:
№РН-0000140 від 12.04.2010р. на суму 272296,27грн.
№РН-0000229 від 16.04.2010р. на суму 34855,92грн.
№РН-0000328 від 27.04.2010р. на суму 138198,74грн.,
№РН-0000451 від 06.05.2010р. на суму 77241,12грн.,
№РН-0000566 від 15.05.2010р. на суму 74672,64грн.,
№РН-0000692 від 26.05.2010р. на суму 4078,08грн.,
№РН-0000711 від 28.05.2010р. на суму 9028,22грн.,
№РН-0000780 від 04.06.2010р. на суму 3058,56грн.,
№РН-0230 від 19.06.2010р. на суму 8 630,40грн.,
№РН-0000917 від 19.06.2010 року на суму 9695,04грн.,
передало, а АПП "Золота нива", через свого представника -ОСОБА_3., який діяв на підставі довіреностей №33 від 12.04.2010р., №5 від 16.04.2010р., №39 від 27.04.2010р., №36 від 15.05.2010р., №38 від 28.05.2010р., №10 від 03.06.2010р., №41 від 19.06.2010р. прийняло товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 631 754, 99 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ знаходять в матеріалах справи).
П 2.1 р. 2 Договору сторони передбачили, що Покупець поводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами у кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках.
Так, 24.02.2010 року сторони підписали Додаток №1 до Договору №03-02/10ЛВ від 24.02.2010р.; 10.05.2010р. -Додаток №2; 04.06.2010р. -Додаток №3 та 19.06.2010р. -Додаток №3, якими, відповідно, визначили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.
Зокрема, як вбачається із змісту вказаних вище Додатків сторонами встановлено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю (сумарно по всіх додатках) вартість товару в сумі 212648,18грн. до 15 серпня 2010 року; 90 736,68грн. -до 01.09.2010р., 212 648,18грн. до 15.09.2010р. та 116 019,12грн. до 01.10.2010р. (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав неналежним чином.
Окрім того, в силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.12.2010 року між сторонами у справі підписано Протокол про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги, з якого вбачається, що станом на 30.12.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 631745,98грн. (за договором поставки №03-02/10 від 24.02.2010р.), а заборгованість ПП "Агропром" перед АПП "Золота нива"- 211 468,39 грн. (за поставлений на підставі усної домовленості та накладних (копії накладних на загальну суму 211 468,39 грн. в матеріалах справи) товар). Сторонами проведено залік зустрічної однорідної вимоги, згідно якого після проведення заліку борг АПП "Золота нива" перед ПП "Агропром" становить 420 286,59грн.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді заборгованість відповідача за отриманий згідно Договору поставки №03-02/10 від 24.02.2010р. товар становить 420 286,59грн., які і просить позивач стягнути в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов б/н від 04.04.2011 року, підтриманому його повноважними представниками в судовому засіданні 16.05.2011 року заборгованість перед позивачем за поставлений згідно Договору поставки №03-02/10 від 24.02.2010р. товар в сумі 420 286,59грн. визнав в повному обсязі
Про факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 420 286,59 грн. свідчить і долучений до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі, станом на 30.12.2010р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.
Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.
Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на наведене, позовні вимоги ПП "Агропром" щодо стягнення з АПП «Золота нива»420 286,59грн. боргу за поставлений товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та визнані відповідачем.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 24 095,04 грн. за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року та 3% річних в сумі 6 102,67 грн., за період з 16.08.2010р. по 15.02.2010р., з врахуванням сум поставок, встановлених у специфікаціях, термінів здійснення платежів, а також проведеним сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Розглянувши представлений розрахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 24 095 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань та 6 102 грн. 67 коп. 3% річних, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).
Окрім того, суд відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.
(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
П.п. 7.2.1 п.7.2 р. 7 Договору сторони передбачили, що за затримку з оплатою Продавцю за поставлений Товар, Покупець сплачує штраф в розмірі 25% від суми боргу (його простроченої частини), а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день протермінування оплати.
З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 105071,65грн. (25% від суми боргу) та 31 530,45грн. пені, нарахованої за період з 16.08.2010 року по 15.02.2011р., з врахуванням сум поставок, встановлених у специфікаціях, термінів здійснення платежів, а також проведеним сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Оцінивши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак заявлена позивачем сума пені в розмірі 31 530,45грн. та штрафу в розмірі 105 071,65 грн. підлягають до задоволення (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
З огляду на наведене, враховуючи, що застосування санкцій у розмірах нарахованих позивачем у позовній заяві не є надмірно великим порівняно із сумою боргу, що термін прострочення виконання грошового зобов'язання є значним, що відповідачем з моменту отримання товару і до розгляду справи в суді не сплачено жодної гривні в погашення боргу, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами доводів про те, що підприємство зазнало значних збитків у 2010 році, не надав доказів збиткової діяльності підприємства, клопотання останнього про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій судом відхиляється.
Окрім того, важкий фінансовий стан відповідача є результатом його власної господарської діяльності, і не може бути прийнятий судом як об'єктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань та є підставою для зменшення штрафних санкцій. Порушуючи строки оплати за договором, відповідач знав про можливість застосування до нього штрафних санкцій, але припустився порушень умов договору.
Щодо заявленого відповідачем та підтриманого в судовому засіданні його повноважними представниками клопотання про відстрочку виконання рішення у даній справі до 30 вересня 2011р., суд відзначає наступне:
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Під відстрочкою виконання рішення слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
З відзиву на позов та усних пояснень повноважних представників в судових засіданнях вбачається, що підставою для відстрочки виконання судового рішення відповідач вважає тяжке фінансове становище підприємства, яке виникло внаслідок світової фінансової кризи та несприятливі погодні умови у 2010 р., які на нього, як сільськогосподарського виробника, негативно вплинули.
Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов'язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.
Фактично ж обставини, на які відповідач посилається, а саме: скрутне фінансове становище фермерського господарства та наявність в Україні фінансової кризи не є виключними, а лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Окрім того, зазначані обставини мають вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість та невиконання ним своїх договірних зобов'язань має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.
Окрім того, слід відмітити, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
З аналізу наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку про відсутність в даному випадку підстав, встановлених ст. 83 ГПК України для відстрочки виконання рішення суду у даній справі до 30.08.2011р.
Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що сторони в процесі виконання рішення господарського суду не позбавлені права звернутись до суду в порядку ст. 121 ГПК України із відповідною заявою, підтвердженою відповідними доказами.
Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, суд витрати по сплаті державного мита в сумі 5 870,86 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 5875 грн., а належало до сплати 5870,86 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44,47, 49, 69, 77,78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Аграрного приватного підприємства "Золота нива", с. Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 30812203) на користь Приватного підприємства "Агропром", вул Котовського 7, м. Волочиськ, Хмельницька область (ідентифікаційний код 32810350):
- 420 286 грн. 59 коп. основного боргу,
- 24 095 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань;
- 6 102 грн. 67 коп. 3% річних,
- 105 071 грн. 65 коп. штрафу;
- 5 870 грн. 86 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;
- 236 грн. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Приватному підприємству "Агропром", вул Котовського, 7, м. Волочиськ, Хмельницька область (ідентифікаційний код 32810350) державне мито в сумі 04 грн. 14 коп., як зайво сплачене згідно платіжного доручення №95 від 16.02.2011р. Платіжне доручення № 95 від 16.02.2011 року про сплату державного мита в сумі 5 875 грн., залишається в матеріалах справи.
Видати довідку.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -20.05.2011р.), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила