05.05.11 Справа № 5/242-09нр.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи № 5/242-09
за позовом: Сумської міської ради, м. Суми
до відповідача: акціонерного товариства відкритого типу «Аграрник», м. Суми
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1)комунальне оптово-роздрібне підприємство «Дрібнооптовий», м. Суми;
2)приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Суми
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з моменту його вчинення, визнання недійсним договору та визнання права власності,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2559/05.01-09);
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: 1) Летуча Л.М.;
2) не з'явився;
Суть спору: позивач просить визнати право власності за територіальною громадою міста Суми на нежитлове приміщення, магазин № 222, який розташований по вул. Кірова, 140 у м. Суми, стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Також на виконання вимог судової ухвали від 15.03.2011р. ним подано письмові пояснення, в яких він просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням від 30.09.2010р. по справі № 5/242-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. касаційну скаргу Сумської міської ради задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. та рішення господарського суду Сумської області від 30.09.2010р. по справі № 5/242-09 скасовані в частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою м. Суми права власності на нежиле приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140 в м. Суми та передано справу на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Сумської області. В іншій частині позовних вимог вищезазначені постанову та рішення залишено без змін.
05.05.2011 року під час нового розгляду даної справи в частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою м. Суми права власності на нежиле приміщення магазину № 222 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 356/07-02/11 від 04.05.2011 року, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, однак 26.05.2010 року Сумською міською радою було прийняте рішення № 3793-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 16.04.2008 року № 1385-МР «Про перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми» згідно з п. 1.4 якого внесено зміни в частині площі нежитлового приміщення по вул. Кірова, 140, що становить 654,8 кв.м., тому просить визнати право власності за територіальною громадою міста Суми в особі Сумської міської ради на нежитлове приміщення магазину № 222, загальною площею 654,8 кв.м., що знаходиться за адресою6 м. Суми, вул. Кірова, 140.
Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги судової ухвали від 15.03.2011 р. про надання суду письмових пояснень своєї позиції по справі, з огляду на постанову Вищого господарського суду від 01.03.2011р. не виконав.
Третя особа - КОРП “Дрібнооптовий” просить задовольнити позовні вимоги Сумської міської ради, витребувати з чужого незаконного володіння ВАТ “Аграрник” нерухоме майно будівлю овочесховища “Магазин № 222” та визнати право власності на вказане нерухоме майно за територіальною громадою м.Суми.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та першої третьої особи, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
21 травня 1996 року між АК АПБ “Україна” і АТ “Вітамін” в забезпечення кредитних зобов'язань був укладений договір застави за № 5161, предметом якого був цілісний майновий комплекс АТ “Вітамін”. В подальшому, 27 грудня 1996 року між відповідачем по даній справі -АТВТ “Аграрник” та АК АПБ “Україна” був укладений договір № 206 про уступку вимоги, відповідно до умов якого АТВТ “Аграрник” передано право вимоги дебіторської заборгованості АТ “Вітамін”, після чого до відповідача перейшли права заставодержателя по договору застави від 21.05.1996 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 1998 року між ВАТ “Вітамін” та позивачем був укладений договір купівлі - продажу майна в комунальну власність, відповідно до якого ВАТ “Вітамін” передає у власність позивача будівлю плодоовочевого сховища “Магазин № 222” загальною площею 526 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140 на земельній ділянці площею 1,363га. Договір купівлі - продажу майна в комунальну власність був узгоджений з АТВТ “Аграрник” як заставодержателем майна ВАТ “Вітамін”.
Відповідно до п. 11.2 зазначеного договору АТВТ “Аграрник” не заперечувало проти відчуження будівлі без переходу до Сумської міської ради обов'язків по заставленому майну.
Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 1.2 договору було визначено, що право власності на будівлю переходить до покупця (позивача) з моменту повної сплати ціни будівлі. Передача будівлі оформлюється актом прийому-передачі.
Відповідно до п. 1.4. договору купівлі-продажу майна в комунальну власність вартість магазину становить 88 000 грн. Відповідно до п. 3.1. договору передача магазину № 222 здійснюється в триденний термін після отримання коштів продавцем і оформлюється актом прийому -передачі.
В матеріалах справи містяться подані позивачем докази оплати майна на виконання умов договору № 1 купівлі - продажу майна в комунальну власність від 03.03.1998року, укладеного між позивачем та ВАТ “Вітамін”, а саме копія листа фінансового управління Сумської міської ради № 8-33/260 від 09.10.09р., копія розпорядження про перерахування коштів від 11.03.09р. № 161, копія виписки Сумської ОД Укрсоцбанк від 12.03.1998року, копія оборотної відомості за березень 1998 року. Факт передачі будівлі підтверджується актом прийому-передачі від 20.03.1998 року будівлі магазину № 222 по вул. Кірова 140 в м. Суми.
Крім того, оскільки Цивільним кодексом УРСР, чинним на момент укладення договорів від 03.03.1998р. №1 та від 24.07.1998р. №2/4, не було передбачено обов'язковість державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежилого приміщення), укладеного між юридичними особами, тому достатнім є його укладення у встановленій законом простій письмовій формі. Адже, ст.227 ЦК УРСР вимагала обов'язкової реєстрації лише щодо договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Обов'язковість державної реєстрації договорів купівлі-продажу будь-якого нерухомого майна була запроваджена Цивільним кодексом України (ч.3 ст.640 та ст.657), який набрав чинності з 01.01.2004 року, а тому не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням договорів від 03.03.1998р. №1 та від 24.07.1998р. №2/4.
Отже, право власності на будівлю плодоовочесховища «Магазин № 222» загальною площею 526 кв.м (згідно уточнень 654,8 кв.м.) до Сумської ради як покупця по договору від 03.03.1998 року перейшло з моменту сплати коштів, тобто з 13.03.1998 року.
Пізніше, 24 липня 1998 року між ВАТ “Вітамін” (заставодавцем) та відповідачем (заставодержателем) був укладений договір № 2/4 про передачу у власність цілісного майнового комплексу, відповідно до якого ВАТ “Вітамін” передав у власність відповідача цілісний майновий комплекс на виконання договору уступки вимоги від 27.12.96 року № 206 та виконавчого напису нотаріуса від 10.07.1998 р.
Як вбачається з зазначеного договору, відповідачеві було передано, в тому числі будівлю плодоовочесховища (магазин-склад № 222), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140.
Пунктом 3 вказаного договору відповідач набув право власності на цілісний майновий комплекс з моменту укладення договору.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання права власності позивач зазначає, що рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23.04.1997 року було створено комунальне оптово - роздрібне підприємство “Дрібнооптовий” та згідно з актом від 23.03.1998 року прийому - передачі магазин №222 по вул. Кірова, 140 у місті Суми був переданий в повне господарське відання третій особі. Майже одинадцять років спірне нежитлове приміщення використовувалось третьою особою і відповідач не заявляв ніяких вимог на “Магазин №222”, а позивач весь цей час вважав, що саме він є власником нежитлового приміщення по вул. Кірова, 140 в м. Суми. Лише в липні 2009 року виявилося, що право власності на спірне приміщення належить ВАТ “Аграрник”, коли директор КОРП “Дрібнооптовий”з заявою від 01.07.2009 року звернувся до КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”для виготовлення технічного паспорту на магазин №222 та йому було повідомлено, у зв'язку з тим, що право власності на зазначене приміщення належить АТВТ “Аграрник”. 29 липня 2009 року третя особа листом №74 звернулася до Сумської міської ради як власника нежитлового приміщення згідно з договором купівлі - продажу, з проханням допомоги у вирішенні питання. Таким чином, позивач вважає, що строк позовної давності для звернення з зазначеним позовом ним не пропущено.
Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 року, встановлено що рішення суду першої інстанції від 30.09.2010 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності з цього приводу є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не доведено факту спливу позовної давності саме у вересні 2001 року.
Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, ст. 271 ЦКУРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Статтею 76 ЦК УРСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Третя особа - КОРП «Дрібнооптовий», у якого пірне приміщення по вул.. Кірова, 140 у м. Суми знаходиться у повному господарському віданні згідно акту прийому-передачі будівлі плодоовочесховища «Магазин № 222» від 23.03.1998 року звернулася з заявою від 01.07.2009 року до КП»Сумське міське бюро технічної інвентаризації» для виготовлення технічного паспорту на нежитлове приміщення. Але у виготовленні паспорту третій особі було відмовлено з мотивів, що право власності на нежитлове приміщення належить ВАТ «Аграрник».
29.07.2009 року директор КОРП «Дрібнооптовий» звернулася до міського голови з листом № 74 про допомогу, так як майже 11 років третя особа займала приміщення, яке їй було надано Сумською міською радою, і придбано згідно договору купівлі-продажу від 03.03.1998 року.
Отже, наявними у справі доказами повністю підтверджується позиція позивача, про те що про існування договору Сумська міська рада дізналася лише з довідки БТІ та листа в.о. директора КОРП «Дрібнооптовий» від 29.07.2009 року №74, отже з цього часу і слід відраховувати право на звернення до суду за захистом порушеного права, зокрема права власності.
У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що Сумською міською радою був пропущений строк звернення до суду, оскільки на думку позивача Сумській міській раді було відомо про договір № 2/4 від 24.07.1998 року укладений між ВАТ «Вітамін» та АТВТ «Аграрник», так як даний договір нібито надавався Сумській міській раді при прийнятті рішення від 23 вересня 1998 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і громадянам».
Однак, це не відповідає фактичним обставинам справи, так як рішення Сумської міської ради від 23 вересня 1998 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і громадянам» не стосувалось спірного об'єкту магазину № 222 по вул. Кірова 140, а приймалось відносно інших земельних ділянок по вул. Скрябіна 7, Харківська 18 та інших.
Слід зазначити, що в матеріалах справи мається відповідь начальника відділу з організації діяльності ради, згідно якої вбачається, що договір № 2/4 від 24.07.1998 року не є додатком до рішення Сумської міської ради від 23 вересня 1998 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і громадянам» і в книзі рішень не зберігається.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги, стосовно визнання права власності за територіальною громадою міста Суми на нежитлове приміщення, магазин № 222, який розташований по вул. Кірова, 140 у м. Суми, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності за територіальною громадою міста Суми на нежитлове приміщення, магазин № 222, загальною площею 654,8 кв.м., який розташований по вул. Кірова, 140 у м. Суми
3. Стягнути з акціонерного товариства відкритого типу «Аграрник» (40000, м. Суми, вул. Троїцька, 26 і.к. 21126515) на користь Сумської міської ради (40000, м.Суми, пл. Незалежності, 2, код 23823253) 85 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст рішення підписано 10.05.2011 року.