04.05.11 Справа № 5021/506/2011.
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Суми-Авто», м. Суми
до відповідача: Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 28.12.2010 р. № 66 у справі № 02-06/48-2009/70-2010 та скасування штрафу
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 10.01.2011 р.,
ОСОБА_2, довіреність № 20 від 04.05.2011 р.,
від відповідача: ОСОБА_3., довіреність № 6 від 04.05.2011 р.,
ОСОБА_4, довіреність № 1 від 10.01.2011 р.
У судовому засіданні 21.03.2011 р. було оголошено перерву до 14.04.2011 р.
У судовому засіданні 14.04.2011 р. було оголошено перерву до 04.05.2011 р.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2010 р. № 66 у справі № 02-06/48-2009/70-2010 та скасувати штраф.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2010 р. за результатами розгляду справи № 02-06/48-2009/70-2010 щодо порушення ПАТ «Суми-Авто» законодавства про захист економічної конкуренції визнано, що ПАТ «Суми-Авто» за результатами діяльності у 2009 році та січні-листопаді 2010 року у розумінні ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY (виробництва ЗАТ «ЗАЗ», Україна та CHERY AUTOMOBILE COMPANY LTD., Китай), Chevrolet, Opel (виробництва ЗАТ «ЗАЗ»); Lanos, Sens (виробництва ЗАТ «ЗАЗ») в період їх гарантійного строку експлуатації у територіальних (географічних) межах м. Суми та прилеглої території на відстані 35 км, м. Конотоп та прилеглої території на відстані 45 км, м. Шостка та прилеглої території на відстані 45 км та м. Охтирка та прилеглої території на відстані 30 км.
Визнано, що дії ПАТ «Суми-Авто», що полягають у встановленні вартості однієї нормо-години послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації без дотримання встановленого порядку обрахунку та розподілу витрат пов'язаних з наданням цим послуг, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст.13 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Закрито провадження у справі № 02-06/48-2009/70-2010 в частині порушення ПАТ «Суми-Авто» законодавства про захист економічної конкуренції , що полягає у застосуванні різних цін при проведенні ремонту та гарантійного ремонту транспортних засобів у період їх гарантійного строку експлуатації без прийняття рішення по суті у зв'язку із не доведенням вчинення порушення.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, зазначене у п. 2 цього рішення, накладено на ПАТ «Суми-Авто» штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Зобов'язано ПАТ «Суми-Авто» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п. 2 цього рішення, шляхом розрахунку вартості однієї нормо-години на послуги з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації у відповідності з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Про вжиті заходи повідомити територіальне відділення протягом трьох місяців з дня отримання рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: не направив позивачу наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення Комісії, не затвердив план проведення перевірки, не визначив склад комісії та строки перевірки.
Крім того, вважає направлену йому копію оскаржуваного рішення № 66 від 28.12.2010 р. з печаткою «З оригіналом вірно» порушенням порядку його прийняття, посилаючись на відсутність на ньому підпису керівника органу або іншої уповноваженої на це особи.
Порядок проведення уповноваженими працівниками Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень планових і позапланових виїзних перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання встановлено у Положенні від 25.12.2001 р. № 182-р.
Відповідно до розділу «Організація проведення перевірки» Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 р. № 182-р для проведення перевірки потрібні такі документи: 31.1. Наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення Комісії. 31.2. План проведення перевірки. 31.3. Доручення Голови Комітету, державного уповноваженого Комітету, голови відділення про делегування відповідних повноважень щодо проведення перевірки.
План проведення перевірки складається головою Комісії і затверджується органом, посадовою особою, що видав(ла) наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення Комісії, і має містити в собі: 32.1. Визначення завдань перевірки. 32.2. Визначення кола питань, які потрібно з'ясувати в ході перевірки. 32.3. Строки перевірки.
Відповідно до п. 5. Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції підставою для проведення планових перевірок є план-графік перевірок, затверджений Головою Комітету, головою відділення. Згідно з п. 6 Положення планові виїзні перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції об'єктами перевірки проводяться лише в тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення вказаної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.
У судове засіданні 04.05.2011 р. представником відповідача з метою спростування доводів позивача було надано до суду копії наступних документів, а саме: наказу № 3 від 19.02.2009 р. «Про проведення перевірки», Плану проведення перевірки Відкритого акціонерного товариства «Суми-Авто» на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів в період їх гарантійного строку експлуатації за 2008 рік та поточний період 2009 року, затвердженого головою відділення, копії службових доручень № 12 від 22.04.2009 р. та № 17 від 22.05.2009 р.
Як свідчать матеріали справи, про проведення перевірки керівника Позивача було повідомлено, про що свідчить його розписка на повідомленні про перевірку (а.с.29).
Відповідно до Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції за результатами перевірки складається акт, примірник якого направляється керівникові об'єкта перевірки.
За результатами перевірки було складено акт від 13.07.2009р. № 7, один примірник якого вручено ПАТ «Суми-Авто» (а.с. 143-144), згідно з яким перевірка проводилась у період з 02.03.2009 року по 13.07.2009 р., а не у період з березня 2009 року по листопад 2010 року, як стверджує позивач.
За результатами перевірки розпорядженням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення від 22 вересня 2009 року № 62 розпочато розгляд справи №02-06/48-2009 за ознаками порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, в частині застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Листи-вимоги щодо надання інформації від 12.02.2010 р. № 01-26/345, від 16.06.2010 р. №01-26/1406, від 19.08.2010 р. № 01-26/2030, від 14.09.2010 р. №01-26/2264, які містяться у справі, направлялися позивачеві у зв'язку з розглядом справи № 02-06/48-2009, а не проведенням перевірки, та не свідчать про вихід за межі обумовлених строків проведення перевірки.
Згодом розпорядженням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення від 18 листопада 2010 року № 88 розпочато розгляд справи №02-06/70-2010 за ознаками порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Розпорядженням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18 листопада 2010 року № 89 справи №02-06/48-2009 та №02-06/70-2010 на підставі статті 38 Закону України «Про захист економічної конкуренції» об'єднано в одну справу № 02-06/48-2009/70-2010.
Справу № 02-06/48-2009/70-2010 в частині застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, що була розпочата за результатами проведеної у 2009 році перевірки закрито, про що зазначено у п. 3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії від 28.12.2010 р. № 66.
Рішення адміністративної колегії № 66 від 28.12.2010 р. було доведено до позивача у відповідності з вимогами ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Твердження позивача, що оскаржуване рішення не підписане уповноваженими особами спростовується копією цього рішення, що міститься у справі (а.с.153-159).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що твердження позивача про порушення відповідачем Порядку проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.
Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, визначаючи положення ПАТ «Суми-Авто» як монопольне, відповідач посилався на той факт, що товариство на вимогу відповідача не надало переліку конкурентів на визначеному ринку послуг, хоча згідно з п. 11 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку належить до повноважень відповідача.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач дійшов висновку, що ПАТ «Суми-Авто» за результатами діяльності у 2009 році та січні-листопаді 2010 року відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації в територіальних (географічних) межах м. Суми та прилеглої території на відстані 35 км, м. Конотоп та прилеглої території на відстані 45 км, м. Шостка та прилеглої території на відстані 45 км та м. Охтирка та прилеглої території на відстані 30 км., виходячи з того, що позивач не надав переліку його конкурентів, які здійснюють діяльність у межах Сумської області на зазначеному товарному ринку.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку в нього немає жодного конкурента.
Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлено у Методиці, затвердженій розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р.
Відповідно до п. 2.1. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: 2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання. 2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи. 2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп). 2.1.4. Визначення товарних меж ринку. 2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку. 2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку. 2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку. 2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку. 2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. 2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. 2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи №02-06/48-2009/70-2010 Сумським територіальним відділенням АМК України проведено дослідження товарного ринку, на якому працює позивач.
Згідно з Методикою ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
Оскаржуване рішення № 66 від 28.12.2010 р. адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України містить дані, згідно з якими з метою встановлення монопольного становища суб'єкта господарювання, ПАТ «Суми-Авто», відповідачем відповідно до Методики були встановлені об'єкти аналізу щодо визначення монопольного становища, а саме: безпосередньо ПАТ «Суми-Авто» як офіційний дилер з продажу та технічного обслуговування автомобілів марок CHERY (виробництва ЗАТ «ЗАЗ», Україна та CHERY AUTOMOBILE COMPANY LTD., Китай), Chevrolet, Opel (виробництва ЗАТ «ЗАЗ»); Lanos, Sens (виробництва ЗАТ «ЗАЗ») відповідно до договорів, укладених з офіційними дистриб'юторами виробників автомобілів та послуги з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації.
Також відповідачем згідно з Методикою за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару, були визначені товарні межі ринку, а саме: послуги з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY (виробництва ЗАТ «ЗАЗ», Україна та CHERY AUTOMOBILE COMPANY LTD., Китай), Chevrolet, Opel (виробництва ЗАТ «ЗАЗ»); Lanos, Sens (виробництва ЗАТ «ЗАЗ») в період їх гарантійного строку експлуатації.
Як вбачається зі змісту рішення № 66 від 28.12.2010 р. відповідач при визначенні товарних меж ринку враховував, що діяльність на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів у період їх гарантійного строку експлуатації регулюється, зокрема Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. № 792 та Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004 р. № 721.
Так, згідно з п. 14 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів Споживач зобов'язаний у терміни, зазначені в Сервісній книжці, звернутися до одного з пунктів сервісної мережі, вказаних у Сервісній книжці (Виконавця), для виконання чергового технічного обслуговування. У разі порушення термінів виконання технічного обслуговування Споживачем без поважних причин, він втрачає право на виконання Виробником (Продавцем) гарантійних зобов'язань щодо його ДТЗ, про що робиться мотивований запис в Сервісній книжці, який завіряється печаткою Виконавця (Продавця).
Таким чином, покупець, який придбав автомобіль в офіційній дилерській мережі, для збереження гарантії на нього повинен проходити технічне обслуговування (отриманим послуги з технічного обслуговування) у період гарантійного строку експлуатації автомобіля тільки на станції технічного обслуговування мережі спеціалізованих СТО офіційної дилерської мережі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд не може прийняти доводи позивача, викладені у позовній заяві, згідно з якими споживач вільний у виборі станції проходження технічного обслуговування.
Позивач посилається на абзац 2 п. 8 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, відповідно до якого у разі відсутності сервісних пунктів, які провадять технічне обслуговування і гарантійний ремонт реалізованих Продавцем ДТЗ, Продавець зобов'язаний самостійно забезпечити технічне обслуговування і гарантійний ремонт ДТЗ, однак не зазначає, що згідно з цим же пунктом відповідне технічне обслуговування і гарантійний ремонт забезпечується Продавцем відповідно до вимог Виробника ДТЗ, що обумовлюється відповідним договором зі Споживачем.
Також згідно з Методикою відповідач визначив часові, територіальні межі ринку, бар'єри вступу (виходу) на ринок, та, окрім цього зазначив, що тервідділенням не встановлено інших суб'єктів господарювання, крім ПАТ «Суми-Авто», які здійснюють діяльність у межах Сумської області на зазначеному товарному ринку, та дійшов висновку, що ПАТ «Суми-Авто» є єдиним суб'єктом господарювання у територіальних межах Сумської області, що має статус підприємства, уповноваженого відповідними офіційними дистриб'юторами на надання послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel; Lanos, Sens в період їх гарантійного строку експлуатації.
Відповідно до п. 15.4 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 29.10.2008 N 04-5/247 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування порушення відповідачем порядку визначення монопольного становища, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, господарський суд, враховуючи положення Методики не вбачає у діях відповідача під час визначення монопольного становища ПАТ «Суми-Авто» порушень Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики.
Пунктом 2 оскаржуваного рішення відповідачем визнано, що дії ПАТ «Суми-Авто», що полягають у встановленні вартості однієї нормо-години послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації без дотримання встановленого порядку обрахунку та розподілу витрат пов'язаних з наданням цим послуг, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст.13 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Згідно з ч. 2 цієї статті Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у своєму рішенні не встановив, яким саме чином дії товариства призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають негативні наслідки.
Відповідно до п. 14 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008, № 04-5/247 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Як зазначає позивач у позовній заяві, АТ «Українська автомобільна корпорація» (дистриб'ютор) розробила та впровадила програмний продукт «Каталог 4*4», в якому систематизувала норми трудовитрат (трудомісткість) Виробників марок автомобілів, що допомагає визначити кількість нормо-годин на виконання окремих робіт при наданні послуг по технічному обслуговуванню по кожній з марок автомобілів. Вартість була визначена згідно із вимогами Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року №102.
Позивач зазначає, що ціни є такими, які склались внаслідок нормальних ринкових процесів, та згідно п. 2.3. Положення про порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари і послуги N 15 від 27.12.91, затвердженої постановою Головного управління цінової політики Міністерства економіки України від 27 грудня 1991 р. N 15 враховують собівартість та рентабельність без обмеження її рівня і не спрямовані на обмеження чи спотворення конкуренції та прав споживачів. Окрім цього згідно зі ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», товариство має право встановлювати вільні ціни і тарифи, оскільки приписи ст. 8, 9 цього Закону щодо державного регулювання цін не поширюються на товариство.
Як встановлено відповідачем, вартість послуг технічного обслуговування автомобілів в період їх гарантійного строку експлуатації ПАТ «Суми-Авто» визначає виходячи із норм витрат часу на виконання робіт та вартості однієї нормо-години.
Кількість нормо-годин (нормативи трудомісткості) на виконання окремих робіт при наданні послуг по технічному обслуговуванню по кожній з марок автомобілів визначається з використанням програмного продукту «Каталог 4x4», який розроблено Українською автомобільною корпорацією «УкрАвто» (лист ПАТ «Суми-Авто» від 9 вересня 2010 року № 445) (а.с. 112).
При цьому методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності встановлює Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстроване у Мінюсті України 19.01.2000 року за №27/4248, згідно з яким перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.
На виконання норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» ПАТ «Суми-Авто» затверджено наказ від 26.01.2009 року № 3 «Про облікову політику ВАТ «Суми-Авто» на 2009 рік» (а.с. 122-136) та наказ № 1 від 04.01.2010 р. «Про облікову політику ВАТ «Суми-Авто» на 2010 рік», згідно з якими позивач в бухгалтерському обліку та фінансових звітах витрати визначає відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Відповідно до пункту 17.2 Наказу про облікову політику на 2009 рік видами діяльності позивача визначені господарські сегменти: продаж послуг по технічному обслуговуванню та ремонту; продаж товарних автомобілів; продаж з/частин та ГСП.
Окрім цього положення пункту 17.4 витратами зазначених сегментів визначають:
- частину витрат, які пов'язані зі звичайною діяльністю господарського сегменту та безпосередньо можуть бути віднесені до відповідного сегменту;
- адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, які відносяться до звітних сегментів, включаються в склад витрат відповідних звітних сегментів.
Частину витрат підприємства, які пов'язані з загальною діяльністю підприємства в цілому та не можуть бути віднесені до окремого звітного сегменту позивач відносить до нерозподілених витрат.
Разом з тим положення пункту 12.2.1 Наказу про облікову політику на 2009 рік визначають прямі виробничі витрати, а пунктом 12.3 цього ж наказу визначено перелік адміністративних витрат ПАТ «Суми-Авто» при визначенні ним виробничої собівартості робіт послуг).
Відповідачем встановлено, що у 2009 році ПАТ «Суми-Авто» складало «Калькуляції вартості комплексних робіт по технічному обслуговуванню автомобілів» на технічне обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos, Sens, відповідно до яких визначалась вартість однієї нормо-години технічного обслуговування автомобілів.
За аналізом Калькуляцій та пояснень, що надавались ПАТ «Суми-Авто» в ході розгляду справи Сумським тервідділенням Антимонопольного комітету України щодо розрахунків їх основних статей витрат ( листи Позивача від 5 червня 2009 року № 393 та від 22 липня 2010 № 391) Тервідділенням з'ясовано, що згідно з пунктом 12.2 Наказу про облікову політику на 2009 рік до прямих виробничих витрат, які враховуються при калькулюванні 1 нормо-години вартості послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos, Sens в період їх гарантійного строку експлуатації, віднесено витрати на оплату праці.
Відповідно до листів ПАТ «Суми-Авто» статтю витрат «оплата праці», останнє розраховує як 25-30 відсотків від вартості відпрацьованої нормо-години (лист від 5 червня 2009 року № 393), а іншим листом повідомило, що зазначена стаття витрат розраховується виходячи з мінімальної тарифної ставки, міжкваліфікаційної та міжрозрядної сітки без надання будь-яких розрахунків у грошовому вимірі (лист від 22 липня 2010 року № 391), тобто розрахунок витрат статті «оплата праці» у відсотковому відношенні до вартості 1 нормо-години послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos, Sens в період їх гарантійного строку експлуатації можливий лише виходячи з уже відомої такої вартості, що не дає підстав вважати економічно обґрунтованим розрахунок цієї статті витрат.
У розрахунку Калькуляцій рівень запланованої рентабельності становить 60 відсотків до собівартості нормо-години (лист від 5 червня 2009 року № 393). За поясненням ПАТ «Суми-Авто» (додаток до листа від 5 червня 2009 року № 393), встановлення рентабельності на рівні 60 відсотків обумовлено тим, що за її рахунок ПАТ «Суми-Авто» відшкодовує витрати на зв'язок, рекламу, ремонт оргтехніки, оплату праці допоміжних працівників, податок на землю тощо.
При цьому позивачем взагалі на зазначено конкретного розміру, в грошовому виразі, понесених підприємством витрат на зв'язок, рекламу, ремонт оргтехніки, оплату праці допоміжних працівників, податок на землю тощо на одиницю послуги (1 нормо-годину).
Такий порядок розрахунку Калькуляцій також не узгоджуються із Положенням стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та з власними наказами Позивача від 26 січня 2009 року № 3 «Про облікову політику ВАТ «Суми-Авто» на 2009 рік», відповідно до яких витрати, зокрема, податок на землю, витрати на зв'язок, рекламу, ремонт оргтехніки, оплату праці допоміжних працівників тощо Товариством повинні бути віднесені до прямих виробничих та адміністративних витрат та мають відшкодовуватись за рахунок собівартості робіт (послуг).
Окрім цього встановлено, що ПАТ «Суми-Авто» як підприємство уповноважене відповідними офіційними дистриб'юторами на надання послуг з технічного обслуговування автомобілів, зокрема, здійснює комплекс робіт (послуг), пов'язаних з проведенням гарантійного ремонту транспортних засобів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos, Sens в період їх гарантійного строку експлуатації, витрати на який відшкодовується безпосередньо як виробниками (або дистриб'юторами) так і власниками транспортних засобів.
На вимогу Тервідділення від 16.06.2010 року №01-26/1406 щодо обліку кількості проведених ремонтів дорожньо-транспортних засобів з розмежуванням по окремим видам ремонтів, а саме: по гарантійним ремонтам, витрати по яким відшкодовуються дистриб'юторами протягом гарантійного періоду; власниками дорожньо-транспортних засобів; по ремонтам, що проводяться для інших осіб, з проведенням такого обліку окремо по кожній з марок автомобілів, ПАТ «Суми-Авто» надало інформацію (лист від 29.06.2010 року № 349) (а.с. 41), яка не містить даних щодо ведення такого окремого обліку, що дає підстави вважати, що у Позивача такий облік відсутній.
Витрати, які несе Позивач по сегменту «продаж послуг по технічному обслуговуванню та ремонту» не можуть у повній мірі враховуватись при розрахунках вартості 1 нормо-години, що сплачується власниками авто, оскільки частина витрат може покриватись за рахунок відшкодувань здійснюваних дистриб'юторами відповідно до укладених договорів.
Відсутність зазначеного обліку не дозволяє визначити у грошовому виразі фактично понесені Позивачем витрати при проведенні кожного окремого виду ремонту, що мають враховуватись ним при розрахунку Калькуляцій, у зв'язку з чим розмір витрат у зазначених розрахунках не може вважатись економічно обґрунтованим, що може призводити до встановлення позивачем вартості 1 нормо-години на свої послуги на необґрунтованому рівні.
Як встановлено відповідачем, діюча у 2010 році вартість однієї нормо-години на комплексні роботи по технічному обслуговуванню автомобілів в залежності від бренду автомобіля, введена у дію наказом ПАТ «Суми-Авто» від 11 березня 2010 року № 24-г «Про встановлення вартості нормо-години на підприємстві ВАТ «Суми-Авто» з 12 березня 2010 року.
На вимогу голови відділення (від 19 серпня 2010 року № 01-26/2030) щодо надання копій документів (інструктивних матеріалів, наказів Української автомобільної корпорації «Укр-Авто» тощо), якими визначається методика розрахунку вартості однієї нормо-години робіт з розподілом по маркам автомобілів Позивач такої методики не надав, а надав наказ Корпорації «Укр-Авто» від 23 лютого 2010 року «Про встановлення вартості однієї нормо-години на підприємстві ВАТ «Филиал-АВТО» (лист від 9 вересня 2010 року № 445).
При цьому вартісні показники нормо-годин, встановлені ПАТ «Суми-Авто» вказаним наказом відповідають аналогічним показникам, що встановлені наказом Корпорації «УкрАвто» від 23 лютого 2010 року «Про встановлення вартості однієї нормо-години на підприємстві ВАТ «Филиал-АВТО».
Тобто вартість однієї нормо-години на технічне обслуговування автомобілів у період їх гарантійного строку експлуатації ПАТ «Суми-Авто», при наявності первинних даних, самостійно не розраховує, а встановлювало її виходячи з уже відомої вартості однієї нормо-години на комплексні роботи по технічному обслуговуванню автомобілів, що доведена позивачу Корпорацією «УкрАвто».
Слід зазначити, що метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.
Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, а також для формування цін.
Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що розрахунок ПАТ «Суми-Авто» вартості 1 нормо-години при наданні послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos, Sens у період їх гарантійного строку експлуатації, що не ґрунтується на нормах Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та всупереч власних наказів від 26.01.2009 року № 3 «Про облікову політику ВАТ «Суми-Авто» на 2009 рік» та від 04.01.2010 року № 1 «Про облікову політику ВАТ «Суми-Авто» на 2010 рік», тобто без дотримання встановленого порядку обрахунку та розподілу витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, може призвести до встановлення економічно необґрунтованої вартості однієї нормо-години при наданні послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos, Sens у період їх гарантійного строку експлуатації.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача господарський суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним у справі доказам, нормам матеріального права та вимогам Методики, тому є законними та обґрунтованими.
Щодо твердження позивача стосовно відсутності державного регулювання цін на послуги з технічного обслуговування автомобілів та свободу укладення договору, в тому числі при визначенні ціни договору, то зважаючи на те, що позивач за результатами діяльності у 2009 році та січні-листопаді 2010 року є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів марок CHERY, Chevrolet, Opel, Lanos та Sens у період їх гарантійного строку експлуатації, а згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, то, хоча Закон і не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів, водночас, зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів. Така позиція викладена у пункті 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007, № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».
Таким чином, Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України діяло в межах повноважень, визначених законодавством про захист економічної конкуренції та не порушуючи норми Закону України «Про ціни та ціноутворення».
Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог, тому відмовляє у їх задоволенні.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити.
СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 10.05.2011 р.