Іменем України
16 травня 2011 року справа № 5020-393/2011
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1),
до відповідача -Публічного акціонерного товариства «Побутрадіотехніка»
(вул. Вакуленчука, б. 33-А/3-1, м. Севастополь, 99053)
про визнання недійсним договору.
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - ОСОБА_2 -представник по довіреності від 28.04.2010 (копія довіреності у справі)
Від відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники по довіреності від 10.01.2011
(довіреність у справі)
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства «Побутрадіотехніка»про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 17/08-09 від 17.08.2009, укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди нежитлового приміщення № 17/08-09 від 17.08.2009 укладений під впливом помилки, тобто невірного представлення щодо якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з урахуванням додаткових пояснень від 05.05.2011, наданих суду у ході розгляду справи.
Також, представник позивача 16.05.2011, до розгляду справи у засіданні суду, надав суду заяву від 16.05.2011, в якій просив суд витребувати у Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради інвентарну справу на приміщення колишнього магазину (гастроному) № 45 -за період з 1975 року по 1995 рік, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Представники відповідача у судовому засіданні з позовом не погодились з підстав, вказаних у відзиві від 08.04.2011 № 105 на позовну заяву, та просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Також, представники відповідача заперечували проти задоволення судом вищезазначеної заяви представника позивача від 16.05.2011 про витребування доказів, та представник відповідача у засіданні суду надав заяву від 16.05.2011, в якій заперечував проти витребування інвентарної справи, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу приміщення, розташованого по пр. Нахімова, 5 у м. Севастополі, а також копія інвентарної справи, яка підтверджує можливість використання приміщення під об'єкт громадського харчування.
Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні вищевказаної заяви представника позивача від 16.05.2011 про витребування доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
17.08.2009 між сторонами був укладений договір № 17/08-09 оренди нежитлового приміщення.
Згідно з п. 1.1. договору в порядку та на умовах даного договору орендодавець (відповідач) зобов'язувався передати, а орендар (позивач) прийняти у тимчасове платне користування 11/25 частин вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 386,7 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, які належать орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 05 квітня 2005 року за № 11045 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 05 квітня 2005 року за № 529404 та зареєстрованого у ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя 06.04.2005 за реєстраційним номером 1736.
Строк оренди приміщення починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень та спливає 30 липня 2012 року (п. 5.2. договору).
На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 386,7 кв. м., які є власністю товариства та знаходяться у придатному для експлуатації стані, про що складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 17 серпня 2009 року (додаток № 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору № 17/08-09 оренди нежитлового приміщення.
Відповідач всебічно та повно проінформував позивача про стан орендованих приміщень, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі.
Відповідно до п. 2.6. договору, підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень свідчить про те, що орендодавець передав орендарю орендовані приміщення у повній відповідності до умов даного договору, додатку № 1, а також повністю проінформував його про технічні та інші властивості, якості та характеристики приміщень, які надаються в оренду, та вони повністю відповідають цілі отримання приміщення в оренду.
На виконання вимог ст. 767 Цивільного кодексу України, орендоване приміщення було досконально досліджено, про що складений акт приймання-передачі, в якому докладно викладений стан орендованого приміщення, у тому числі стан інженерних мереж та технологічного обладнання.
04.06.2010 міською Санітарно-епідеміологічною Станцією проведено обстеження об'єкта - закладу ресторанного господарства кафе «Два Гуся», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у ході якої було виявлено, що підприємство громадського харчування не обладнано двома системами каналізаційних труб: для виробничих стічних вод та для фекальних вод; збір виробничих та побутових стічних вод не здійснюється роздільними системами каналізації з самостійним випуском у централізовану мережу; не передбачені гідравлічні затвори для всій внутрішньої каналізації (п. 3.6 СанПиН № 42-123-577-91); мережі побутової каналізації підприємства об'єднані з загальними будинковими каналізаційними мережами (п. 3.10 СанПиН № 42-123-577-91); система вентиляції гарячого цеху підприємства не відповідає вимогам СНиП 2.04.05-91, про що складено акт від 04 червня 2010 року.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 у справі № 5020-10/294 з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Побутрадіотехніка»стягнуто, зокрема, 104 782,80 грн. заборгованості за орендну плату за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року за договором оренди нежитлового приміщення № 17/08-09 від 17.08.2009. При цьому в мотивувальній частині цього рішення встановлено, що договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна, тобто у цьому рішенні надана правова оцінка договору, встановлено, що дії сторін спрямовані на набуття прав та обов'язків, реальне настання правових наслідків за договором.
Вказане рішення суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржено та набрало законної сили.
Факт виконання правочину з боку позивача підтверджується набравшим законної сили рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.03.2011 у справі № 5020-10/294.
Також судом встановлено, що у зв'язку з неодноразовим порушенням умов договору по сплаті орендної плати з боку позивача, відповідачем на його адресу було направлено повідомлення № 9 від 17.01.2011 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 17/08-09 від 17.08.2009 з 08.02.2011.
Позивач листом від 03.02.2011 надав згоду на розірвання договору з 08.02.2011.
Актом приймання-передачі від 15.02.2011, підписаним сторонами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала, а Публічне акціонерне товариство «Побутрадіотехніка»прийняло приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, орендовані позивачем у відповідача на підставі договору оренді № 17/08-09 від 17.08.2009.
Таким чином, договір оренди між сторонами у справі припинив свою дію 08.02.2011, тобто на день подання позову договір оренди припинений і майно повернуте орендодавцю. При поверненні майна орендар не мав ніяких претензій до майна відповідача.
За даними відповідача, за період дії договору оренди позивач жодного разу не повідомляв відповідача про недоліки орендованого приміщення.
Доводи представника позивача про вчинення правочину під впливом помилки також спростовуються листами позивача, наявними у матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач справно користувався орендованим приміщенням та за час роботи спостерігалось зростання товарообігу.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Позивач не надав суду доказів наявності помилки, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів, що договір оренди нежитлового приміщення № 17/08-09 від 17.08.2009 укладений внаслідок помилки.
За таких обставин у позові повинно бути відмовлено повністю.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 23.05.2011.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя С.М. Альошина
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 23.05.2011.