24 травня 2011 року справа № 5020-695/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АВС Логістік Парк”,
ідентифікаційний код 37308739
(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс Здоров'я”,
ідентифікаційний код 35418307
(99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кв. 19)
про стягнення 588 443,10 грн
Суддя Головко В.О.,
Представники учасників судового процесу:
позивач (ТОВ „АВС Логістік Парк”) -ОСОБА_1. -представник, довіреність № 53 від 20.05.2011;
відповідач (ТОВ „Тонус Плюс Здоров'я”) -явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.
04.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „АВС Логістік Парк”, звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс Здоров'я” про стягнення 588 443,10 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-695/2011, розгляд справи призначений на 24.05.2011.
У судовому засіданні 24.05.2011 представник позивача підтримав заявлену в позовній заяві вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс Здоров'я” (п. 7 просительної частини позовної заяви) /т. с. 1, арк. с. 3/.
Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зауважено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.
Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Тобто позивачем не наведено обставини для вжиття заходів до забезпечення позову.
Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „АВС Логістік Парк” про забезпечення позову відмовити.
Суддя підпис В.О. Головко