"18" травня 2011 р.Справа № 10/17-1179-2011
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
про стягнення 5 912,74 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю від 24.03.2011р. №1218
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ФОП ОСОБА_2 звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 5912,72 грн., з яких, 5665,82 грн. -основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 17.03.2010р. №8564; 161,84 грн. -пеня, 31,32 грн. -3% річних та 53,74 грн. -інфляційні, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.
Під час розгляду справи позивач на вимогу суду надав уточнений розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції (супровідний лист від 12.05.2011р. за вх. №14757/2011), згідно з яким нарахування пені та 3% річних здійснено позивачем з дати прострочення оплати товару відповідачем по кожній поставці по 09.03.2011р., а нарахування інфляційних здійснено позивачем, із застосуванням індексу інфляції за січень 2011р.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2011р. та про відкладення розгляду справи від 20.04.2011р., які відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та являється адресою, за якою відповідач зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в якості фізичної особи -підприємця, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.04.2011р., повернуті до суду органами зв'язку з повідомленням про те, що відповідач за вказаною адресою не проживає, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
17.03.2010р. між ФОП ОСОБА_2 (постачальник, позивач) і ФОП ОСОБА_3 (покупець, відповідач) укладений договір поставки №8564, згідно з яким позивач зобов'язується поставити, а відповідач зобов'язується прийняти товар, кількість і асортимент якого вказується в товарній накладній, яка являється невід'ємною частиною даного договору та своєчасно оплатити вказану у товарній накладній суму.
Згідно з умовами п.2.2. договору ціни на товари, що передані відповідачу, вказуються в товарних накладних, які являється невід'ємними додатками до даного договору, а відповідно до умов п.2.5. договору платежі за поставлені по даному договору товари будуть здійснюватися відповідачем по передоплаті або в порядку відстрочки платежу на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту поставки.
Умовами п.6.2. договору передбачено, що при порушенні строків оплати відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з умовами п.3.1. договору поставка по даному договору здійснюється на умовах DDР відповідно до правил «Інкотермс» редакції 2000р. Позивач здійснює поставку товару на склад/магазин відповідача, розташований за адресою АДРЕСА_2 або за адресами, вказаним в узгоджених з позивачем заявках (замовленнях) відповідача. Умовами п.3.4. договору передбачено, що кожне конкретне замовлення (заявка) повинні бути узгоджені з позивачем, виходячи з наявності на його складі необхідного асортименту і кількості замовленого товару на день складення замовлення. У випадку відсутності такої узгодженої сторонами заявки (замовлення) асортимент, кількість, дата і час поставки партії товару вважаються узгодженими, якщо відповідач прийняв від позивача товар по накладним.
Відповідно до умов п.3.7. договору приймання-передача товару відповідачу здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін.
Згідно з умовами п.8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жадна із сторін не заявить про намір припинити договірні відносини, договір вважається пролонгованим на невизначений строк.
Також 17.03.2010р. відповідачем підписано кільцеву довіреність до договору поставки, із строком дії до 31.12.2010р., в якій визначені прізвища та примірники підпису осіб, які уповноважені відповідачем на приймання товарно-матеріальних цінностей.
Поряд з цим судом встановлено, що з 09.12.2010р. по 30.12.2010р. включно позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5665,82 грн., а саме: 09.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 575,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №78104 на суму 491,56 грн. та видатковою накладною №78105 на суму 84,40 грн.; 15.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 526,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №79940 на суму 92,88 грн., видатковою накладною №79941 на суму 141,67 грн. та видатковою накладною №79942 на суму 291,85 грн.; 22.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 3368,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №81494 на суму 479,87 грн., видатковою накладною №81495 на суму 1333,73 грн., видатковою накладною №81496 на суму 218,57 грн., видатковою накладною №81612 на суму 286,33 грн. та видатковою накладною №81613 на суму 1049,86 грн.; 23.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 645,25 грн., що підтверджується видатковою накладною №81858; 29.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 291,75 грн., що підтверджується видатковою накладною №83667 на суму 68,60 грн., видатковою накладною №83668 на суму 85,48 грн., та видатковою накладною №83669 на суму 137,67 грн.; 30.12.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 258,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №83936.
В свою чергу відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, а 09.02.2011р. позивач звернувся до Болградського РО ГУМВС України в Одеській області з заявою щодо фактів присвоєння відповідачем ввіреного майна шляхом омани. За результатами перевірки на підставі п.2 ст.6 КПК України винесено постанову про відмову у порушені кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України та позивача повідомлено про те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які відносяться до компетенції судів.
Після одержання вищевказаної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5665,82 грн., просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 161,84 грн., 3% річних в сумі 31,32 грн. та інфляційні в сумі 53,74 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України також встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і оплатити товар, кількість та асортимент якого зазначається в товарних накладних шляхом відстрочення платежу на протязі 7 календарних днів з моменту поставки.
Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач з 09.12.2010р. по 30.12.2010р. включно поставив відповідачу товару на суму 5665,82 грн., що підтверджується товарними накладними, які в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Між тим, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, так і в подальшому. При цьому жодних заперечень щодо наявності боргу за поставлений позивачем товар, а тим більш доказів, що спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Як вище встановлено господарським судом, в укладеному між сторонами договорі поставки передбачено, що при порушенні строків оплати відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем на виконання вимог суду, та згідно з яким пеня в сумі 161,84 грн. нарахована відповідачу з дати прострочення оплати товару відповідачем по кожній поставці по 09.03.2011р. суд встановив, що з дати прострочення оплати товару відповідачем по кожній поставці по 09.03.2011р. сума пені становить 171,40 грн., а не 161,84 грн. (Розрахунок: з 16.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 575,96 грн.; з 22.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 526,40 грн.; з 29.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 3368,36 грн.; з 30.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 645,25 грн.; з 05.01.2011р. по 09.03.2011р. на суму боргу 291,75 грн.; з 06.01.2011р. по 09.03.2011р. на суму боргу 258,10 грн.).
Поряд з цим в силу вимог п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки позивач не надав до суду відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом в сумі 161,84 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3%, який здійснений позивачем на виконання вимог суду, та згідно з яким 3% річних в сумі 31,32 грн. нараховані відповідачу з дати прострочення оплати товару відповідачем по кожній поставці по 09.03.2011р. суд встановив, що з дати прострочення оплати товару відповідачем по кожній поставці по 09.03.2011р. сума 3% річних становить 33,13 грн., а не 31,32 грн. (Розрахунок: з 16.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 575,96 грн.; з 22.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 526,40 грн.; з 29.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 3368,36 грн.; з 30.12.2010р. по 09.03.2011р. на суму боргу 645,25 грн.; з 05.01.2011р. по 09.03.2011р. на суму боргу 291,75 грн.; з 06.01.2011р. по 09.03.2011р. на суму боргу 258,10 грн.).
Перевіривши розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем на виконання вимог суду, та згідно з яким інфляційні в сумі 53,74 грн. нараховані відповідачу, із застосуванням індексу інфляції за січень 2011р. суд встановив, що розмір інфляційних за цей період становить 56,65 грн., а не 53,74 грн.
Поряд з цим в силу вимог п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки позивач не надав до суду відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції задовольняються господарським судом в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (68702, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) основний борг в сумі 5665 (п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 82 коп., пеню в сумі 161 (сто шістдесят одна) грн. 84 коп., 3% річних в сумі 31 (тридцять одна) грн. 32 коп., інфляційні в сумі 53 (п'ятдесят три) грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 23 травня 2011 року.