"20" травня 2011 р.Справа № 34/17-1234-2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велью"
про стягнення 18700грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
В судовому засіданні приймали участь представники
від позивача: ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності реєстр.№636 від 05.05.11р.;
від відповідача: не з'явилися.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 31.03.11р. (вх.№1672/2011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велью", в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 18700,00грн., з яких 17000грн. за основним боргом та 1700грн. штрафних санкцій по договору №8 від 04.10.10р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-1234-2011.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
04.10.10р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Велью" (замовник) укладено договір №8 на надання послуг з питань комерційної діяльності та управління, за умовами якого постачальник зобов'язується надати послуги з питань комерційної діяльності та управління, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги та сплатити обумовлену сторонами суму грошових коштів.
Відповідно до п.2 вказаного договору кількість наданих послуг визначається відповідно до актів виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору. Кількість наданих послуг може бути змінена по взаємної домовленості сторін. Умови надання додаткових послуг, оговорюються додатково. Постачальник гарантує належну якість наданих послуг.
Згідно п.3 зазначеного договору ціна на послуги встановлюється в національній валюті України. Розрахунок за послуги, призводиться по ціні, встановленою договором на момент їх надання. Зміна цін на послуги може бути здійснено тільки по взаємній згоді сторін і оговорюється в додаткових згодах к договору. Сума договору не обмежена.
Пунктом 4 договору поставка послуг здійснюється шляхом передачі-приймання послуг, що підтверджується актами звірок.
За п.5 вказаного договору розрахунки замовника з постачальником призводяться по передоплаті, або по факту отримання послуг, але не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання послуг, шляхом перерахування грошових коштів постачальнику, або іншим засобом, який не суперечить чинному законодавству України. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів постачальнику, або іншим засобом, який не суперечить чинному законодавству України. При проведенні розрахунків за послуги, наданих за договором, можуть використовуватися векселя. Додаткової згоди на їх використання не потрібно.
23.12.10р. сторонами було складено акт прийому-передачі послуг №22, яким засвідчується надання послуг з питань комерційної діяльності та управління на загальну суму 17000грн. Граничним строком для погашення грошового зобов'язання за договором був 30-й банківський день з моменту складання акту прийому-передачі послуг, тобто 07.02.11р., але грошові зобов'язання за договором у 30-денний термін виконані не були, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 17000грн.
Позивачем направлено ТОВ „Велью” претензію №02/2011/10-2 від 10.02.11р. щодо перерахування суми заборгованості у строк до 10.03.11р. готівковими коштами, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 6 договору №8 від 04.10.10р. сторонами узгоджено, що у разі недотримання строків оплати, замовник послуг сплачує постачальнику послуг суму штрафних санкцій у розмірі 10% від вартості неоплачених послуг.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо плати за отримані послуги, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по договору №8 від 04.10.10р. у сумі 17000грн. та 1700грн. штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовником) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Сторони в договорі від 04.10.10р. №8 про надання послуг з питань комерційної діяльності та управління узгодили строк внесення оплати, зокрема, відповідно до п.5 названого договору розрахунки замовника з постачальником призводяться по передоплаті, або по факту отримання послуг, але не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання послуг, шляхом перерахування грошових коштів постачальнику, або іншим засобом, який не суперечить чинному законодавству України
Проте, відповідач допустив порушення строків виконання зобов'язання з оплати за отримані послуги, отже, порушив взяті на себе зобов'язання всупереч приписів ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявний підписаний сторонами та засвідчений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків сторін, відповідно до якого станом на 22.04.2011р. за приватним ТОВ „Велью” рахується заборгованість на загальну суму 18700грн.
При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з питань комерційної діяльності та управління від 04.10.10р. №8 у сумі 17000грн. та 1700грн. штрафних санкцій, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 187грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велью" (код 30559560; адреса: 65026, м.Одеса, вул.Гаванна, 9) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1; адреса: 65049, АДРЕСА_1) заборгованість за договором від 04.10.10р. №8 про надання послуг з питань комерційної діяльності та управління у сумі 17000(сімнадцять тисяч)грн., штраф у сумі 1700(одна тисяча сімсот)грн., витрати по сплаті держмита на суму 187(сто вісімдесят сім)грн. та витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Ю.Г. Фаєр
Повний текст рішення складено 23.05.2011р.