"16" травня 2011 р.Справа № 35/17-754-2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат"
про стягнення 16422,18грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь
від позивача: ОСОБА_3, довіреність №42 від 18.03.11р.;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 16422,18грн., а саме: основного боргу у розмірі 10906,38грн., індексу інфляції у розмірі 567,13грн., пені у розмірі 1591,89грн., штрафу від суми заборгованості у випадку прострочення оплати більше 10 банківських днів у розмірі 1090,64грн., 24%річних у розмірі 2266,14грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.11р. порушено провадження у справі №35/17-754-2011.
За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.11р. строк розгляду спору по справі №35/17-754-2011 було продовжено до 16.05.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
15.03.10р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" (Покупець) укладено договір №85/1 ОД, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити на протязі строку дії даного договору покупцю продукцію, яка є об'єктом торгівлі постачальника(товар), а саме: пакувальне обладнання, витратні матеріали, а покупець зобов'язався прийняти у постачальника товар та сплатити його на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п.2.5 договору датою поставки партії товару вважається дата, яка вказана у видатковій накладній постачальника.
Розділом 3 даного договору передбачені умови платежів.
Згідно п.3.1 договору оплата за поставлену партію товару покупець проводить на протязі 14 банківських днів з моменту її поставки.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на протязі періоду, за який сплачується пеня, від суми неоплаченого, але поставленого товару за кожен календарний день прострочки платежу, а у випадку перевищення затримки більше 10 банківських днів - додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Згідно п.5.4 договору у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24% річних від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.п.9.1.,9.2. договору строк дії договору встановлюється з 15.03.10р. по 31.12.10р., але незалежно від положень даного розділу, договір вважається діючим до моменту завершення сторонами усіх взаєморозрахунків передбачених розділом 3 даного договору.
Згідно рахунків-фактур: №1337 від 24.03.10р. та №1338 від 24.03.10р. була поставлена продукція на загальну вартість 10906,38грн.
В підтвердження виконання зобов'язань за договором №85/1ОД від 15.03.2010р. позивач надав суду накладну №1182 від 24.03.10р., довіреність №53 від 24.03.10р., накладну №1183 від 24.03.10р.
В порушення умов зазначеного договору відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, у зв'язку з чим останнім на адресу відповідача направлено вимогу на суму 10906,38грн. вих№90 від 30.11.2010р., згідно якої нагадав про необхідність оплатити заборгованість у розмірі 10906,38грн.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16422,18грн., а саме: основний борг у розмірі 10906,38грн., індекс інфляції у розмірі 567,13грн., пеню у розмірі 1591,89грн., штраф від суми заборгованості у випадку прострочення оплати більше 10 банківських днів у розмірі 1090,64грн., 24%річних у розмірі 2266,14грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 10906,38грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 567,13грн. за період з квітня 2010р. по січень 2011р. та 24%річних у розмірі 2266,14грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 567,13грн. та 24%річних у розмірі 2266,14грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" пені в розмірі 1591,89грн. та штрафу від суми заборгованості у випадку прострочення оплати більше 10 банківських днів у розмірі 1090,64грн.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно п.5.3. договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на протязі періоду, за який сплачується пеня, від суми неоплаченого, але поставленого товару за кожен календарний день прострочки платежу, а у випадку перевищення затримки більше 10 банківських днів - додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 974,40грн.
Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем строків оплати, а п. 5.3. договору передбачено, що у випадку перевищення затримки оплати більше 10 банківських днів -додатково нараховується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1090,64грн.
Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10906,38грн., індексу інфляції у розмірі 567,13грн., пені у розмірі 974,40грн., штрафу від суми заборгованості у випадку прострочення оплати більше 10 банківських днів у розмірі 1090,64грн., 24%річних у розмірі 2266,14грн.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 158,04грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" (68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам'янка вул. Суворова, 29; код ЄДРПОУ 34697926; р/р26007964868160 в ОФ ПУМБ м. Одеса, МФО 328191) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1; р/р №НОМЕР_2 в АТ „УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) основний борг у сумі 10906(десять тисяч дев'ятсот шість)грн.38коп., індекс інфляції у розмірі 567(п'ятсот шістдесят сім)грн.13коп., пеню у розмірі 974(дев'ятсот сімдесят чотири)грн.40коп., штраф у розмірі 1090(одну тисячу дев'яносто)грн.64коп., 24%річних у розмірі 2266(дві тисячі двісті шістдесят шість)грн.14коп., витрати по сплаті держмита на суму 158(сто п'ятдесят вісім)грн.04коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 20.05.2011р.