"23" травня 2011 р. Справа № 5016/887/2011(17/45)
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Мотуз В.С.,
з участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №64 від 13.04.2011року.
від відповідача -представник не з'явився.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/887/2011 (17/45)
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БаДм” (49005,
м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2),
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1),
про: стягнення коштів у сумі 47984 грн. 17 коп..,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “БаДм” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 47984 грн. 17 коп.
Позивач клопотанням вих. № 82 від 19.05.2011р. уточнив позовні вимоги, яким зменшив розмір стягуємої суми та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 46 384,17 грн., з яких сума основного боргу - 32186,61 грн., 30 % штрафу -10139,14 грн., пеня- 2465, 79 грн., 10 % річних- 1592, 63 грн.
Представник відповідача суму боргу згідно договору поставки № 1411 від 01.01.2009р. визнав та в судовому засіданні 21.04.2011р. надав докази часткового погашення заборгованості у розмірі 1600,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій від 05.04.2011р. та від 13.04.2011р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва на 23.05.2011р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:
01 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ»(надалі - Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки № 1411, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача лікарські препарати, засоби гігієни та догляду за хворими (товар), а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
На виконання зазначеного договору позивач постачав на адресу відповідача товар, прийняття якого підтверджується підписом відповідальної особи та печаткою відповідача на видаткових накладних.
Відповідно до п. 6.1. договору поставки, строк розрахунку за договором встановлювався в накладній на передачу товару.
Матеріали справи свідчать, що остання поставка товару відповідачу була здійснена 01.11.2010 р. за видатковими накладними № NYZ2768788-1 та №NYZ2768792-1 на суму 223,32 грн. та 785,84 грн. відповідно строком оплати -01.11.2010 р.
На дату останньої поставки за відповідачем вже була прострочена заборгованість в сумі 39317,45 грн.
Остання сплата за товар в сумі 1000,00 грн. була здійснена відповідачем 04.02.1011р.
Таким чином, відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар здійснив частково, отже станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 33786,61 грн.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.599 Цивільного кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 7.2. договору поставки сторони передбачили, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.
Відповідно до пункту 7.3 договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Внаслідок невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1411 від 01.01.2009р, позивачем було нараховано відповідачу 10% річних за весь час просрочки платежів у розмірі 1592,63грн., пеню в сумі 2465,79 грн., 30 % штрафу у розмірі 10139,14 грн.
Позивачем в ході розгляду справи було уточнено позовні вимоги, оскільки відповідачем в ході розгляду справи було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 1600 грн.
Таким чином, в частині стягнення 1600 грн. 00 коп. суми основної заборгованості провадження у справі слід припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 1411 від 01.01.2009р. з відповідача заборгованість в розмірі 46 384,17 грн., з яких сума основного боргу -32186,61 грн., 30 % штрафу -10139,14 грн., пеня- 2465, 79 грн., 10 % річних- 1592, 63 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 30% штрафу у розмірі 10 139,14 грн. за договором поставки № 1411 від 01.01.2009р. слід відмовити.
Крім того, позивач в позовній заяві просив вжити заходи про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно, що належать відповідачу в межах ціни позову з урахуванням судових витрат у сумі 48 700,17 грн.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Враховуючи те, що позивачем було заявлено клопотання щодо забезпечення позову в процесуальному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, при розгляді такого клопотання суд застосовує норми зазначеного кодексу, в тому числі норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.
Таким чином, заявник має обгрунтувати належними доказами наявність підстав для забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776).
Позивачем не надано доказів наявності даних обставин.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1411 від 01.01.2009р .
З огляду на викладене, суд вважає, що уточненні позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорах сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені, тому підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. В частині стягнення 1600 грн. 00 коп. суми основного боргу провадження у справі припинити.
2. Уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БаДм” задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1;код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БаДм” (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2; код 31816235) 32 186,61 грн. ( тридцять дві тисячі сто вісімдесят шість грн. 61 коп.) -суму основного боргу, 1592,63 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві грн. 63 коп.). -10 % річних, 2465, 79 грн. (дві тисячі чоти ста шістдесят п'ять грн. 79 коп.)- пеню, 375,08 грн. (триста сімдесят п'ять грн. 08 коп.) держмита та 184,46 грн. (сто вісімдесят чотири грн. 46 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині уточнених позовних вимог відмовити в повному обсязі.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 24.05.2010 року.
Суддя С.М.Коваль