"17" травня 2011 р. Справа № 5016/956/2011(8/40)
За позовом Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”,
54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А,
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Будівельна фірма “Миколаївбуд”,
54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2А,
про стягнення коштів у сумі 41747 грн. 53 коп., -
Суддя Гриньова -Новицька Т.В.
Представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Будівельна фірма “Миколаївбуд” коштів у сумі 41747 грн. 53 коп., з яких: 40790 грн. 15 коп. -основний борг; 643 грн.76 коп. -пеня; 189 грн. 02 коп. -інфляційні втрати; 124 грн. 60 коп. -три проценти річних, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3322.20 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам, укладеного сторонами 01.09.2010р., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з державного мита у сумі 417 грн. 48 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 07.04.2011р. про порушення провадження у справі. Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать що зазначену ухвалу позивач і відповідач отримали 13.04.2011р. та 14.04.2011р. відповідно.
Відповідач правом участі у судовому засіданні та надання відзиву на позовну заяву не скористався.
За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами, вивчивши які господарський суд, -
встановив:
01.09.2010р. між сторонами укладено договір № 3322.20 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався відпускати, а відповідач використовувати теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку № 1 цього Договору (гуртожиток у місті Миколаєві по вул. Миколаївській, 15).
Сторони встановили, що усі розрахунки по Договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку № 1 до Договору до 5 числа поточного місяця (п. 1.8 Договору).
Згідно з п. 1.9 Договору остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 25 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 20 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.
На виконання умов Договору позивач в період з 01.11.2010р. по 28.02.2011р. відпустив відповідачу теплової енергії на загальну суму 46814 грн. 22 коп., що підтверджується нарядом на підключення опалення, відомостями споживання теплової енергії та розрахунком позивача (а.с. 17-28, 11).
Згідно з п. 1.9 Договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії.
Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію належним чином не виконав, лише 29.11.2010р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача 6024 грн. 07 коп.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману на підставі Договору теплову енергію складає 40790 грн. 15 коп.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що несвоєчасна оплата послуг у строки, визначені п. 1.9 Договору, тягне за собою нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
На підставі наведених норм Законів України, стягненню з відповідача на користь позивача за період з 21.12.2010р. по 31.03.2011р. підлягають пеня у сумі 643 грн. 76 коп., інфляційні втрати у сумі 189 грн. 02 коп., а також три проценти річних у сумі 124 грн. 60 коп. (розрахунки наведені позивачем на аркушах справи 12-14).
Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані отже, підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Будівельна фірма “Миколаївбуд” (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2А; ідентифікаційний код 01273036) на користь Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А; ідентифікаційний код 31319242) 40790 (сорок тисяч сімсот дев'яносто) грн. 15 коп. основного боргу; 643 (шістсот сорок три) грн. 76 коп. пені; 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат; 124 (сто двадцять чотири) грн. 60 коп. три проценти річних; 417 (чотириста сімнадцять) грн. 48 коп. витрат на оплату позовної заяви державним митом; 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено “23” травня 2011 року
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька