79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.05.11 Справа№ 5015/2196/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: ТзОВ “Дивосвіт”, м.Львів;
До Відповідача: ТзОВ “ЛІМ-Ігор”, м.Львів;
Про: стягнення 2945,56грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 04.04.2011р.);
Відповідача: не з'явився;
Представнику позивача, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Дивосвіт”, м.Львів до відповідача: ТзОВ “ЛІМ-Ігор”, м.Львів про стягнення 2945,56грн.
Обставини справи:
Розглянувши матеріали справи, судд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 22.04.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 12.05.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Розгляд справи відкладався з причин неявки відповідача у судове засідання та не подання ним документів, витребовуваних ухвалами суду від 22.04.2011р. та 12.05.2011р.
Суд вважає відповідача таким, що належно повідомлений оскільки ухвали надсилались судом на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №П-1 від 05.03.2008р., відповідно до умов яких позивач зобов'язався поставляти відповідачу продовольчі та непродовольчі товари, а відповідач в свою чергу брав на себе зобов'язання на умовах та у порядку, визначених цим договором приймати названий товар та оплачувати його.
За період з 05.03.2008р. по 10.09.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2614,32грн.
Відповідно до п-4.2. Договору, відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 14 календарних днів з дати отримання товару, однак відповідач не виконав свого зобов'язання. Загальна сума заборгованості відповідача станом на день подання даної заяви становить 2614,32грн.
Незважаючи на численні вимоги позивача, відповідач уникає здійснення розрахунку, чим порушує наші охоронювані законом права та інтереси.
Згідно п.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням Д'ї. що свідчить про визнання боржником свого основного боргу або іншого обов'язку. В Акті звірки між позивачем та відповідачем від «26»січня 2010 року відповідач підтверджує про наявність у нього боргу перед позивачем .
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його. виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь ТзОВ "Дивосвіт” 2614,32грн. - основного боргу.
Крім того, відповідно до умов Договору за порушення умов розрахунків відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування, що станом на 18.04.2011р. становить 294,43грн.
Згідно із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти.
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу 5 урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, тому вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити ТзОВ "Дивосвіт”:
3% річних від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 36,80грн.
При вирішенні справи суд виходив з наступного:
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України і частини 6 ст.265 Господарського кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом чи не впливає з характеру відносин.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття чи товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції відповідач сплачує позивачу суму боргу з обліком встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов Договору за порушення умов розрахунків відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування, що станом на 18.04.2011р. становить 294,43грн.
Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оглянувши та дослідивши подані докази щодо розрахунку розміру пені, судом встановлено, що позивачем нарахована пеня з порушенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
Перерахунок розміру пені проведено відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог ч.6 ст.232 ГК України, в межах строків спеціальної позовної давності, яка передбачена п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України.
Так, ст.З Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. №2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, розмір пені нараховано з порушенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, яким для стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлено спеціальну позовну давність в один рік.
Після з'ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 2614,32грн.- боргу, 3 % річних в сумі 36,80грн.
Позовні вимоги в частині стягнення суми 294,43грн.- пені задоволенню не підлягають, як такі, що не базуються на вимогах діючого законодавства України, оскільки позивачем пропущено термін позовної давності для стягнення пені.
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст.49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.265 ГК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 821, 84, 85 ГПК України,
суд,-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Лім-Ігор” (79052, м.Львів, вул. Низинна, 2, р/р №260003001162 у ПАТ “ВіЕйБі Банк”, м.Львів, МФО 325763, код ЄДР 20818085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дивосвіт” (79058, м.Львів, вул. Вербова, 39, р/р №26002000004788 у ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023, код ЄДР 22331743) 2614,32грн.- боргу, 3 % річних в сумі 36,80грн., 26,51грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя