ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/6116.05.11
За позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько -російське підприємство «Стан -Комплект»
Провизнання договору купівлі -продажу автомобільного крану № 2207/08 від 22.07.2008 року недійсним
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -дов. № б/н від 25.10.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_3. -дов. № 3юр від 09.01.2011 року;
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько -російське підприємство «Стан -Комплект»про визнання договору купівлі -продажу автомобільного крану № 2207/08 від 22.07.2008 року недійсним.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір № 2207/08 купівлі -продажу автомобільного крана від 22.07.2008 року є недійним, так як спірний договір був укладений під впливом обману, оскільки відповідач при його укладенні приховав від позивача важливі обставини.
Ухвалою від 04.03.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.03.2011 року.
Представник позивача в судове засідання 16.03.2011 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 16.03.2011 року представник відповідача підтримав викладену у відзиві на позовну заяву правову позицію, щодо якої проти задоволення позовних вимог заперечував та крім того, відповідач подав через канцелярію суду клопотання про витребування документів, яке судом розглянуто та відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 16.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2011 року.
Представники позивача в судовому засіданні 11.04.2011 року подали додаткові документи по справі та надали усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримали повністю.
В судовому засіданні 11.04.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору.
Представники сторін в судовому засіданні 11.04.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/61, яке судом розглянуто та задоволено.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 11.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2011 року позовні вимоги підтримав повністю та подав клопотання про призначення судової інженерно - технічної експертизи автокрана.
Суд розглянув та відхилив вищезазначене клопотання, так як сертифікат відповідності UA1.042.0082521-07 на кран стріловий самохідний гідравлічний, який є предметом спірного Договору купівлі -продажу ніким не спростований.
В судовому засіданні 16.05.2011 року надав усні пояснення по справі, згідно з якими проти задоволення позову заперечував.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-
22 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько -російське підприємство «Стан -Комплект» (далі -відповідач, продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі -позивач, покупець) було укладено Договір № 2207/08 купівлі -продажу автомобільного крана (далі - Договір), пунктом 1.1. якого сторони погодили, що продавець передає у власність покупцеві (продає), а покупець приймає у власність (купує) 1 (один) новий автомобільний кран 2008 року випуску, марки XCMGQY25K5, якісні та технічні характеристики якого вказані у відповідному паспорті на автомобільний кран, далі по тексту - автомобільний кран.
Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна автомобільного крану на дату укладення цього Договору складає:
- ціна автомобільного крана без урахування ПДВ становить 983 333,33 грн.;
- ПДВ становить 196 666,67 грн.;
- ціна автомобільного крана, з урахуванням ПДВ, становить 1 180 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.2 Договору покупець зобов'язаний сплатити ціну автомобільного крану шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця банківським переказом у наступному порядку:
- аванс -236 000,00 грн. -покупець сплачує протягом 2 (двох) банківських днів з дати укладення цього Договору;
- доплату (ціна за вирахуванням авансу) у розмірі 944 000,00 грн. покупець сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту реєстрації автомобільного крана в органах Державної автоінспекції, але не пізніше 98 банківських днів з моменту підписання Договору.
На виконання умов Договору сплатив 1 180 000,00 грн., що засвідчується платіжними дорученнями № 34 від 29 липня 2008 року на суму 236 000,00 грн. та № 2 від 12 серпня 2008 року на суму 944 000,00 грн.
12.08.2008 року відповідач передав, а позивач прийняв кран стріловий самохідний гідравлічний на спеціальному шасі модель QY25K5 (виробник продукції -XUZHOU CONSTRUCTION MACHINERY GROUP Co. Ltd, No. 165 TongShan road, Xuzhou Jiangsu, 221004, Китай).
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі -продажу автомобільного крану № 2207/08 від 22.07.2008 року недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що договір купівлі -продажу автомобільного крану № 2207/08 від 22.07.2008 року вчинений під впливом обману, так як автокран, який є предметом спірного Договору був переданий позивачу з певними недоліками, у зв'язку з чим позивач не зміг його зареєструвати в Держгірпромнагляді.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
Слід зазначити, що обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Таким чином, визнання спірного договору недійсним внаслідок обману може мати місце у тому випадку, коли одна з його сторін намагається навмисно ввести в оману іншу сторону з метою вчинення правочину.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
В матеріалах справи наявний сертифікат відповідності UA1.042.0082521-07 на кран стріловий самохідний гідравлічний на спеціальному шасі QY25K5, в якому зазначено, що кран відповідає усім обов'язковим ГОСТам 22827-85 та НПАОП 0.00-1.01-07.
Також, в матеріалах справи наявний лист Державного підприємства «Орган з сертифікації ОС «Крантест»№ 042/271 від 05.05.2011 року, з якого вбачається, що на момент видачі сертифікату відповідності № UA1.042.0082521-07 кран QY25K5, зав. № НОМЕР_1 відповідав усім обов'язковим вимогам ГОСТу 22827-85 «Крани стрілові самохідні загального призначення. Технічні умови»та НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів».
Окрім іншого, як вбачається з тексту мирової угоди від 06.07.2009 року по справі № 6/37 автомобільний кран повністю укомплектований документацією та запасними частинами, інструментами і приладдям та крім того, позивач підтвердив, що автомобільний кран було отримано у справному та придатному для експлуатації стані.
Таким чином враховуючи те, що позивачу були відомі всі властивості й наслідки правочину і він був обізнаний щодо обставин правочину та його істотних умов, а також, враховуючи те, що наявність всіх необхідних ознак для визнання вищезазначеного Договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний Договір суперечить чинному законодавству суду також не надано, господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
25.05.2011 року