83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.05.11 р. Справа № 39/37
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Староконь Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м. Харків
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь
про стягнення 180 735,71грн.
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 180 735,71грн., яка складається з основного боргу в сумі 153318,01грн., пені в сумі 21 617,84грн., 3% річних в сумі 1776,81грн., інфляційних нарахувань в сумі 4023,05грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 011209/1 від 01.12.2009р., видаткові накладні № 0630012 від 30.06.2010р., № 0709003 від 09.07.2010р., № 0723005 від 23.07.2010р., № 0730002 від 30.07.2010р., № 0901001 від 01.09.2010р., довіреності № 263 від 29.06.2010р., № 328 від 23.07.2010р., № 413 від 31.08.2010р., банківську виписку, претензію б/н від 21.01.2011р., поштове повідомлення, поштову квитанцію.
Представник позивача до судового засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, у судовому засіданні від 20.04.2011р. зазначив, що ціна позову у розмірі 180 725,71грн. визначена помилково, дійсна ціна позову складає 180 735,71грн., через канцелярію суду надав докази сплати державного мита у належному розмірі, банківську виписку, довіреність на отримання товару, копію листа № 09/280 від 22.10.2010р. Додатково 12.05.2011р. через канцелярію суду надав письмові пояснення, згідно яких зазначив, що поставка товару покупцю здійснювалася на підставі договору та замовлення, яке було передано покупцем за допомогою факсимільного зв'язку, на день розгляду справи факсові копії замовлень на підприємстві не збереглись. Також надав оригінали рахунків фактури № 0531007 від 31.05.2010р. та пояснення на відзив відповідача, згідно яких заперечив проти клопотання відповідача про розстрочення виплати заборгованості строком на 6 місяців.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак, просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців, у зв'язку з важким фінансовим становищем та наявністю заборгованості із заробітної плати, на підтвердження чого представив суду вимоги та приписи прокуратури м. Маріуполя Донецької області, лист Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
01.12.2009 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м. Харків (Постачальник), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь (Покупець), укладено договір поставки № 01120, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору постачальник зобов'язався передати у визначений строк товар у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених в діючому договорі.
Згідно п. 1.2. Договору найменування товару: металопродукція.
Пунктом 8.1. Договору встановлений строк його дії - 31.12.2010р.
У відповідності до п. 2.1. Договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, яка складається на підставі письмового замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною діючого Договору.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок покупця. Місце поставки: склад постачальника (п. 2.3. Договору).
Згідно п. 2.4. Договору поставка товару здійснюється в строк 45 календарних днів, з моменту прийняття замовлення покупця.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору, згідно видаткових накладних № 0630012 від 30.06.2010р., № 0709003 від 09.07.2010р., № 0723005 від 23.07.2010р., № 0730002 від 30.07.2010р., № 0901001 від 01.09.2010р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 249254,21грн.
Поставлений згідно означених видаткових накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 263 від 29.06.2010р., № 328 від 23.07.2010р., № 413 від 31.08.2010р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.
Досліджуючи представлені позивачем в підтвердження викладених обставин щодо поставки на адресу відповідача товару доказів, господарським судом встановлено, що документально підтверджується факт передачі відповідачу товару на загальну суму 249254,20грн.
Згідно наданих представником позивача письмових пояснень, поставка товару покупцю здійснювалася на підставі договору та замовлень, які у відповідності до вимог п. 2.1.1 Договору направлялись з допомогою факсимільного зв'язку, проте факсові копії відповідних замовлень на Підприємстві не збереглись.
Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару, у тому числі щодо строків поставки, кількості та асортименту поставленого товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 011209/1 від 01.12.2009р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 249 254,20грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 3.1. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту передачі товару.
На сплату вартості поставленого товару позивачем були виставлені рахунки-фактури № 0531007 від 31.05.2010р., № 0831006 від 31.08.2010р. на загальну суму 249 254,21грн.
Прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого згідно представлених накладних товару, як зазначає позивач, сплатив частково в сумі 95 936,20грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією банківської виписки.
Таким чином, як зазначає позивач, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову склав 153 318,01грн.
Однак, виходячи з документально підтвердженого обсягу поставки товару, господарський суд дійшов висновку, що на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивач становить 153 318,00грн.
25.01.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 21.05.2011р. з вимогою про сплату заборгованості, факт направлення та отримання якої підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою квитанцією та поштовим повідомленням.
Однак, як зазначає позивач, на момент подання позову відповідач суму боргу не сплатив.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 153 318,00грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині визнав.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 153 318,00грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 153 318,00грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в сумі 153 318,00грн.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст. 3 зазначеного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Прострочення Покупцем термінів оплати Товару за умовами п. 7.1 Договору, тягне за собою відповідальність у вигляді сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу.
У відповідності з п. 7.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.
За прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару позивачем на підставі п. 7.1. Договору заявлено вимогу щодо стягнення з останнього пені в розмірі 21 617,84грн., нараховану за період з 01.10.2010р. по 18.02.2011р.
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 21 617,84грн., з огляду на порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого товару, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги цій підлягають задоволенню частково в розмірі 8398,89грн. за арифметичним розрахунком суду (153 318,00грн. * 7,75%*2 / 365днів / 100 * 129 днів).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 1776,81грн., нарахованих за період з 01.10.2010р. по 18.02.2011р. та інфляційних в сумі 4023,05грн. - за період з 01.10.2010р. по 18.02.2011р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1776,81грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково у розмірі 1625,59грн. за арифметичним розрахунком суду (153 318,00грн. * 3% * 129днів / 365 / 100%).
Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4023,05грн., зважаючи, що заявлений до стягнення розмір не перевищує розміру інфляційних втрат розрахованого судом у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, який за період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. складає 5439,12грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених у розмірі 4023,05грн.
Представлений позивачем розрахунок 3% річних та пені судом до уваги не приймається, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем в якості періоду нарахування 3% річних та пені застосовані календарні дні замість банківських, як передбачено п. 7.1. Договору, а тому право вимоги у позивача виникає не 01.10.2010р., а 13.10.2010р. Крім того, при здійсненні розрахунку пені позивачем не було враховано вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Стосовно викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяці господарський суд зазначає наступне.
Згідно, п. 6 ст. 83, ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
В обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства та наявність заборгованості з заробітної плати та перед державними цільовими фондами, в підтвердження викладених обставин відповідач представив суду приписи прокурора м. Маріуполя „Про усунення порушень Закону України „”Про оплату праці” та звіт з праці за січень-березень 2011 р.
Оцінивши в сукупності представлені заявником в обґрунтування заявленого клопотання докази, господарський суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Представлені заявником приписи прокурора м. Маріуполя „Про усунення порушень Закону України „Про оплату праці” та звіт з праці за січень-березень 2011 р. не можуть бути прийняті судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження необхідності розстрочення виконання рішення, оскільки, останні не свідчать про відсутність у Підприємства грошових коштів, або іншого майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача у справі, а лише про наявність порушення Підприємством вимог трудового законодавства в частині оплати праці та виконання зобов'язань перед державними цільовими фондами.
Одночасно, господарський суд приймає до уваги, що відповідачем не представлено суду доказів того, що при наданні господарським судом розстрочки виконання рішення суду, останнє буде виконане боржником у відповідності до затвердженого графіку або в нього будуть наявні вільні грошові кошти, за рахунок яких будуть задоволені вимоги позивача у даній справі.
Інших доказів заявником у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не представлено.
З огляду на вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається достатніх підстав для розстрочення виконання рішення у справі № 39/37.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м. Харків - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дом “Євромет” м. Харків основний борг в сумі 153 318,00грн., пеню в сумі 8398,89грн., 3% річних в сумі 1625,59грн., інфляційні нарахування в сумі 4023,05грн., витрати за державним митом в сумі 1673,66грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,54грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.
Суддя Морщагіна Н.С.