Справа № 22-2380/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
11 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма прогрес»в особі представника Бугрим Михайла Павловича на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 діючого в інтересах ОСОБА_5 до ПП «Агрофірма прогрес»про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
У липні 2010 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофірма прогрес»про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
В позові зазначив, що 13.09.2001 року між ОСОБА_5 та ПП «Агрофірма прогрес»укладено договір оренди земельної частки (паю), який 18.09.2001 року зареєстровано в Новотаврійській сільській раді. Термін дії зазначеного договору складає 10 років. Предметом договору виступає земельна частка (пай) розміром 6,44 умовних кадастрових гектарів. 05 грудня 2007 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЗП № 136406.
Посилаючись на ст.ст. 31, 34 ЗУ «Про оренду землі», позивач просив суд припинити дію договору оренди земельної частки (паю) від 13.09.2001 рок, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Агрофірма прогрес», у зв'язку з отриманням ним державного акту на право приватної власності на землю і бажанням самостійно обробляти земельну ділянку площею 4,8023 га, а також зобов»язати ПП «Агрофірма прогрес»повернути йому земельну ділянку після збору вражаю 2010 року в належному стані.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року позов задоволено частково.
Припинено дію договору оренди земельної частки (паю) без номеру, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Агрофірма прогрес»в особі голови господарства Прилуцького С.О. в зв'язку з отриманням ОСОБА_5 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП № 136406 від 05 грудня 2007 року.
Зобов»язано ПП «Агрофірма прогрес»повернути ОСОБА_5 земельну ділянку після збору врожаю 2010р. в належному стані.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПП «Агрофірма прогрес»в особі представника Бугрим М.П. звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі п.1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим у відповідності до норм процесуального і матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2001р. сторонами укладено договір оренди земельної частки (паю) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗП номер 0195477, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу 6,44 умовних кадастрових гектарів землі строком на 10 років (а. с. 3-4).
05 грудня 2007 року на підставі розпорядження Оріхівської районної держадміністрації від 21 грудня 2005 року № 465 позивач отримав державний акт серії ЗП № 136406 на право власності на земельну ділянку площею 4,8020 га, яку виділено в натурі з встановленням меж земельної ділянки на місцевості ( а. с. 7).
Судом вірно застосовано розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю), після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений, договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.
Цей висновок узгоджується з п. 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
Суд правильно визначив, що з часу отримання позивачем державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився як предмет оренди, так і статус орендодавця, а сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір, утратив чинність, у зв'язку з чим договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.
Положення п. 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. 6, ч. 3 ст. 203, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеним.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма прогрес»в особі представника Бугрим Михайла Павловича -відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: