Справа № 22-а-649/11
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а-649/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойчева Н.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
18 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Якимівському районі Запорізької області на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
В позові просив визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком 2006-2009 роки та стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2010 року позов задоволено частково.
Відмовлено в поновленні пропущеного строку для звернення до суду за період з 01 січня 2006 року по 10 січня 2009 року.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, викладену в листі № 2212-П/05 від 25.11.2009 року, у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 11 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком -неправомірною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 11 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с.5).
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії "дітям війни", були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
На час розгляду справи Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"та не призупинено дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст..6 названого Закону.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 11 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини - є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій УПФУ протиправними та зобов'язання перерахувати та виплати надбавку до пенсії за 2006-2008 роки суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом право відповідно до вимог ст.100 КАС України.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області відхилити.
Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2010 року у цій справі залишити змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: