Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц -2678/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю. Р.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
18 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року по справі за позовом прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 до ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку розрахунку при звільненні, -
У жовтні 2010 року прокурор Комунарського району м. Запоріжжя звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_3 до ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку розрахунку при звільненні.
В заяві зазначалося , що ОСОБА_3 працював у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»на різних посадах, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. Загальний стаж роботи позивача на комбінаті становить понад 26 років .
10.03.2010 року позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Розрахунок підприємством у день звільнення здійснено не було, трудова книжка не була видана, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звертався до голови правління ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»ОСОБА_4 з проханням видати належним чином оформлену трудову книжку та здійснити всі належні йому виплати.
Після цього ОСОБА_3 була видана трудова книжка і 3816 грн. 32 коп., у відомості зафіксована його незгода з отриманою сумою.
ОСОБА_3 не виплачена вихідна допомога відповідно до умов контракту № 47 від 01.07.2009 року в розмірі 2 посадових окладів. За контрактом його посадовий оклад складає 3 435 грн., отже сума вихідної допомоги має становити 6870 грн.
ОСОБА_3 має право на компенсацію за невикористані відпустки , що в загальній кількості становить 122 календарних дні. Згідно з умовами контракту № 47 від 01.07.2009 року премія в розмірі одного посадового окладу, яка виплачується один раз на рік в місяці, коли працівник йде у відпустку або його компенсації. Положення контракту щодо виплати премії до відпустки щорічно дублювалися в кожному переукладеному контракті. Сума п'яти премій по контракту до компенсації п'яти щорічних відпусток становить 17 175,00 грн.
Згідно довідки компенсація за невикористані щорічні відпустки нарахована ОСОБА_3 в розмірі 15 080, 42 грн., з якої утримані податки і збори в сумі 2 753, 16 грн. та утримання згідно наказу по підприємству № 38-к, 40 та 44 в розмірі 8510,94 грн.
Вважає утримання незаконним, оскільки такого наказу на час роботи ОСОБА_3 не існувало.
Згідно його розрахунку відповідач повинен сплатити компенсацію за невикористані відпустки в сумі 12 778,76 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач в добровольному порядку не виплатив всі належні ОСОБА_3 суми у день звільнення, останній має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення до дня фактичного розрахунку, з урахуванням того, що розмір середньої заробітної плати становить 196,38 грн. на загальну суму 65 590, 92 грн.
Посилаючись на вказані обставини та уточнивши свої позовні вимоги під час розгляду справи ,прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу за контрактом у сумі 6 870,00 грн., компенсацію за п'ять невикористаних відпусток в сумі 8962,44 грн., премію по контракту до п'яти невикористаних відпусток в сумі 17 175 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 65 590, 92 грн., визнати недійсним та скасувати накази № 38-к від 02.03.2010 року, № 40 від 09.03.2010 року, № 44 від 05.03.2010 року та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 6 870 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він має численні подяки та нагороди, які відповідач вносив до його трудової книжки, тривалий стаж роботи на підприємстві, сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, і в результаті отримав несправедливе ставлення.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ «Запорізького абразивного комбінату»на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу за контрактом у розмірі 6 8700 грн. , за п'ять щорічних відпусток у сумі 17175, грн., компенсацію за п'ять невикористаних відпусток в сумі 8 962,44 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 65590,92 грн., моральну шкоду в розмірі 6 870 грн.
Визнано недійсними та скасовані накази № 38-к від 02.03.2010 року, № 40 від 09.03.2010 року, № 44 від 05.03.2010 року.
Стягнуто з ВАТ «Запорізького абразивного комбінату»на користь держави судові витрати.
В апеляційній скарзі ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи , рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»,прокурора,ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач працював у відповідача на різних посадах, звільнений з посади начальника матеріально-технічного забезпечення і транспортного обслуговування за наказом № 43 -К від 10 березня 2010 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.11) .
Позивачу під час роботи на підприємстві не в повному обсязі надавалися щорічні відпустки: за 2004-2005 р.р.-24 календарні дні ,2005-2006 р.р.- 24 дня,2006-2007 р.р.- 24
дня,2007-2008 р.-25 днів,2009-2010 р.р.- 25 днів., що підтверджується довідкою відповідача ( а.с.30).
Згідно зі ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Встановивши, що ОСОБА_5 має невикористані відпустки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільненні з роботи працівник має право на компенсацію за невикористану відпустку і стягнув безпідставно невиплачену компенсацію в сумі 8962,44 коп..
Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення компенсації за невикористані відпустки не можуть бути прийняті до уваги. . У повному обсязі компенсація не була виплачена у зв'язку з утриманням з нарахованої компенсації 3240,22 грн.,3240,22 грн,2030,50 грн. за наказами №38-К від 02.03.2010 р.,№44 від 05.03.2010 р., №40 від 09.03.2010 р. на покриття шкоди.
Проте судом правильно встановлено, що відповідач не довів наявність шкоди, заподіяної винним ,протиправним невиконанням посадових обов'язків ОСОБА_5, сукупність яких є обов'язковими умовами для притягнення працівника до матеріальної відповідальності , та видав накази в порядку ст.132 КЗпП України з порушенням встановлених ч.2 ст.136 цього Кодексу строків.
Апеляційна скарга зазначені висновки не спростовує.
Однак, видання наказів №38-К від 02.03.2010 р.,№44 від 05.03.2010 р., №40 від 09.03.2010 р. з порушенням вимог ст.ст. 132,136 КЗпП України тягне за собою визнання їх незаконними, а суд помилково визнав їх недійсними.
Висновок суду про право ОСОБА_5 на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі двох посадових окладів відповідає встановленим обставинам, умовам контракту і не суперечить вимогам закону.
Частиною 1 статті 9 КЗпП України передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові, порівняно з законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони декілька раз укладали контракти. На час звільнення позивача діяв контракт №47 від 01.07.2009 року (а.с.15-17). У контракті сторони передбачили ,що у випадку дострокового розірвання контракту з поважних причин працівником і при належному виконанню службових обов'язків ,при наявності загального стажу 20 років і більше ,йому виплачується вихідна допомога у розмірі 2 посадових окладів.
Відповідач не заперечував наявність у позивача стажу і поважність причин звільнення. Заперечення ,на які зроблено посилання і в апеляційній скарзі, зводяться до того, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини були предметом перевірки і оцінки суду. Судом встановлено, що у 2010 році ОСОБА_5 не притягувався до дисциплінарної відповідальності, накази про притягнення до матеріальної відповідальності визнанні незаконними. Наказом голови правління №03-П від 05.02.2010 року ОСОБА_5 була оголошена подяка з занесенням до трудової книжки і він був премійований за довгорічну, добросовісну працю (а.с.14). Таким чином, оцінку роботи позивача дано в зазначеному наказі і відповідач не надав жодного доказу , що з часу видання наказу №03-П від 05.02.2010 до 10.03.2010 р. ,часу видання наказу про звільнення, відбулися такі зміни у ставленні ОСОБА_5 до роботи, які б давали підстави для її переоцінки.
Разом з тим, на підставі умов контракту суд визнав і право ОСОБА_5 на отримання 17175 грн. , що складає п'ять премій до 5 невикористаних відпусток.
Однак з таким висновком не можна погодитися ,виходячи з наступного.
Відповідно до Закону „Про відпустки” та глави У КЗпП України відпустка надається працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
У відповідності до ч.4 ст.83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.
Позивач просив стягнути премії до 5 невикористаних відпусток .
У контракті №47 від.01.07.2009 року ,як і в попередніх контрактах , дія, яких закінчилася, зазначено, що працівнику встановлена премія в розмірі посадового окладу, який виплачується один раз на рік в місяці виходу працівника у відпустку чи його компенсації.
Таким чином, у контракті передбачено право працівника на отримання цієї виплати при наданні відпустки чи виплаті компенсації, але один раз на рік.
Узгоджені умови контракту свідчать про те, що невикористання позивачем щорічної відпустки і не отримання ним компенсації, унеможливлює в подальшому отримання в одному календарному році декількох премій за різні періоди роботи з отриманням компенсації за невикористані відпустки при звільненні.
В контрактах також не передбачено, що не виплачені премії за попередні роки підлягають компенсації.
А відтак, позивач має право на отримання однієї премії до відпустки і позовні вимоги можуть бути задоволенні в сумі 3435 грн. в межах посадового окладу
Отже, в апеляційній скарзі вірно піддано сумніву правильність стягнення на користь позивача 17175 грн.
Суд дійшов правильного висновку, що оскільки на порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні позивачу своєчасно не були виплачені належні йому суми при розрахунку, до відповідача повинна бути застосована санкція, передбачена ст. 117 цього Кодексу і позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України.
Згідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Однак, при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку і моральної шкоди, суд не враховував співмірність сум порівняно з боргом, характер порушень і наслідки, наявність спору між сторонами щодо права позивача на отримання окремих виплат та їх розміру.
Безспірна сума 3816 грн. 2010 року була нарахована на день звільнення і 10.03.2010 відправлена на депонент у зв'язку з відмовою позивача отримати цю суму , стосовно інших сум існував спір щодо права позивача на їх отримання ( а.с. 138-140).З пред'явленої позивачем до стягнення суми 36372,26 грн. задоволенню підлягає 19267,44.
Санкція у вигляді стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди спрямована на забезпечення виконання роботодавцем своїх зобов'язань, визначених ст. 116 КЗпП України, Розмір санкції і розмір відшкодування моральної шкоди в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Слід також зважати на те , що самим ухваленням рішення на користь позивача і поновленням його прав компенсуються будь-які негативні наслідки.
Позивач за два місяця перед звільненням мав середньомісячну заробітну плату у розмірі 3240 грн.(а.с.34).
Керуючись засадам розумності ,виваженості і справедливості , збалансованості інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру санкції за час затримки остаточного розрахунку при звільненні до меж двомісячної середньої заробітної плати 6480 грн. , що складає більше ніж третину стягнутої суми заборгованості.(а.с.34), а моральної шкоди - до мінімальної заробітної плати встановленої законодавством. -960 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості має бути визначена з врахуванням обов'язкових зборів і податків є неприйнятними. Ці питання не належать до компетенції суду , обов'язкові збори і податки нараховуються при виконанні рішення і виплаті сум.
Окрім того, суд допустив у рішенні описку , зазначивши у резолютивній частині рішення про стягнення вихідної допомоги в сумі 68700 грн., замість 6870 грн.
Позивачем рішення не оскаржується.
З врахуванням викладеного на підставі ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:.
Апеляційну скаргу ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року змінити.
Позов прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 до ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Запорізького абразивного комбінату»на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу за контрактом у розмірі 6 870 грн. , премію до щорічної відпустки у сумі 3435 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 8 962,44 грн..
Стягнути з ВАТ «Запорізького абразивного комбінату»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 6480 грн., моральну шкоду в розмірі 960 грн.
Визнати незаконними накази № 38-к від 02.03.2010 року, № 40 від 09.03.2010 року, № 44 від 05.03.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ВАТ «Запорізького абразивного комбінату»на користь держави судовий збір у сумі 265 грн.97 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: