Справа № 22-2877/2011 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
17 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за неповернутий залишок коштів понад суму, витрачену на відрядження,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»( надалі - ТОВ «Орлан-Транс-Груп») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за неповернутий залишок коштів понад суму, витрачену на відрядження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначало, що наказом № 32-к від 21 лютого 2006 року відповідач ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в автомобільну колону
№ 7 - підприємство позивача водієм автотранспортних засобів. За період роботи він неодноразово перебував у відрядженнях в межах України та за кордоном. У період з 23 липня 2009 року по 01 липня 2010 року відповідача було забезпечено грошовими коштами (авансом) на службові відрядження в межах України та за кордоном у розмірі: 52 396 грн. 51 коп. - шляхом перерахування грошової суми на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток, користувачем яких був відповідач; 1112 грн. 48 коп. - шляхом видачі готівки відповідачу через касу позивача.
Про використання відповідачем грошових коштів (авансу) на службові відрядження складено відповідні авансові звіти. Крім того, відповідачем через касу підприємства повернуто кошти на відрядження в сумі 422 грн. 05 коп. Відповідно до авансових звітів та прибуткових касових ордерів за вказаний період відповідачем було використано на відрядження суму в розмірі 43 937 грн. 47 коп., а залишок неповернутої суми становить 9 022 грн. 33 коп. Відповідно до наказу № 121-к від 18 червня 2010 року відповідача було звільнено з підприємства позивача за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Проте, відповідачем ні в день звільнення, ні пізніше не було повернуто залишок коштів понад суму, витрачену на відрядження в розмірі 9 022 грн. 33 коп., яку ТОВ «Орлан-Транс-Груп»просив стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати в розмірі 240 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві. Додатково суду пояснив, що в суму повернутих відповідачем коштів на відрядження також включається відсоток банку за овердрафт, тобто за зняття комісії банком під час операції зі зняття грошових коштів особою з банкомату, яке в даному випадку відбувалося при знятті коштів відповідачем (за виключенням АТ «Банк «фінанси та кредит», з яким підприємством позивачем було укладено договори на відповідне обслуговування платіжних карток).
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позову оскільки вважає, що позивачем порушено порядок складання авансових звітів про використання коштів на відрядження за кордоном та в територією України відповідачем в справі ОСОБА_3. Надала суду власний розрахунок відшкодування добових витрат за дні знаходження відповідача за кордоном за яким різниця у витратах, понесених відповідачем на відрядження та витратами, які мали бути фактично відображеними становить З0 242 грн. 42 коп.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ«Орлан-Транс-Груп»7 908 грн. 13 коп. в якості неповернутого залишку коштів понад суму, витрачену на відрядження, 105 грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 105 грн. 24 коп. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього, 8 118 грн. 61 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій пославшись на незаконність та необгрунтіованісь рішення суду першої інстанції, просить оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку.
Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, Цивільним кодексом України, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінасів України 13.03.1998 за № 59 ( надалі
-Інструкція).
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог абозаперечень.
Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч 1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 232 КЗпІІ України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
Відповідно до ч. З ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Статтею 121 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Відповідно до п. 1.11 Розділу І Інструкції, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Відповідно до п. 1.15 Розділу II Інструкції, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом про використання коштів, наданих на відрядження, подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).
В судовому засіданні судом встановлено, що наказом № 32-к від 21 лютого 2006 року відповідач ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в автомобільну колону № 7 підприємства позивача водієм автотранспортних засобів, що підтверджено копією вищевказаного наказу, який міститься в матеріалах справи та не оспорюється відповідачем. За період роботи відповідач ОСОБА_3 неодноразово перебував у службових відрядженнях в межах України та за кордоном, що підтверджено копіями посвідчень про відрядження, авансових звітів, прибутковими касовими ордерами, що містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем. Позивачем у період з 23 липня 2009 року по 01 липня 2010 року відповідача було забезпечено грошовими коштами (авансом) на службові відрядження в межах України та за кордоном у розмірі 53 508 грн. 99 коп., який складається з 52 396 ірн. 51 коп. виданих відповідачу шляхом перерахування грошової суми на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток, користувачем яких був відповідач ОСОБА_3 та 1 112 грн. 48 коп. виданих відповідачу готівкою через касу позивача, що підтверджено копією виписки від 01.07.2010 по рахунку відповідача за період з 23.07.2009 до 01.07.2010 включно, виданою АТ «Банк «Фінанси та Кредит»»та не оспорюється відповідачем.
Про використання відповідачем грошових коштів (авансу) на службові відрядження складено відповідні авансові звіти. Крім того, відповідачем через касу підприємства повернуто кошти на відрядження в сумі 422 грн. 05 коп., що підтверджено копіями авансових звітів за
№ 3104-218 від 23 липня 2009 року, № 3283-218 від 19 вересня 2009 року, № 4370-218 від 10 жовтня 2009 року, № 5020-218 від 13 листопада 2009 року, № 5905-134 від 19 січня 2010 року, № 735-218 від 15 березня 2010 року, № 1198-218 від 05 квітня 2010 року, № 1398-218 від 27 квітня 2010 року , № 1803-218 від 09 травня 2010 року та копією прибуткових касових ордерів № 1292 від 30 листопада 2009 року та № 1463 від 25 грудня 2009 року , які знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, позивачем також було затверджено звіти про використання коштів, наданих на відрядження відповідачу за відсотками банку за овердрафт. тобто за зняття комісії банком під час операції зі зняття грошових коштів особою з банкомату, яке в даному випадку відбувалося при знятті коштів відповідачем, що підтверджено копіями авансових звітів
№ АО-0001089 від 31 липня 2009 року, №АО-0001243 від 31 серпня 2009 року, № АО-0001387 від 30 веренчсня 2009 року, № АО-0001559 від 31 жотвня 2009 року, № АО-0001731 від 30 листопада 2009 року, № АО-0001885 від 31 грудня 2009 олку, № АО-0000037 від 29 січня 2010 року, № АО-0000184 від 26 лютого 2010 року, № АО-0000416 від 31 березня 2010 року,
№АО-0000495 від 30 квітня 2010 року, № АО-0000680 від 31трвня 2010року,
№ АО-0000875 від 30 червня 2010 року, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до наказу позивача № 121-к від 18 червня 2010 року відповідача було звільнено з пілприємства за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, що підтверджено копією вищевказаного наказу, яка знаходиться в матеріалах справи та не оспорюється відповідачем. Проте, відповідачем ні в день звільнення, ні пізніше не було повернуто позивачу залишок коштів понад суму, витрачену на відрядження, що підтверджено відповідними авансовими звітами.
Суд критично оцінив пояснення представника відповідача в частині неналежного складення позивачем авансових звітів про використання коштів на відрядження за кордоном та в територією України відповідачем в справі Дерев''янка І.М., оскільки як видно з копії авансових звітів за № 3104-218 від 23 липня 2009 року, № 3283-218 від 19 вересня 2009 року,
№ 4370-218 від 10 жовтня 2009 року, № 5020-218 від 13 листопада 2009 року, № 5905-134 від 19 січня 2010 року, № 735-218 від 15 березня 2010 року, № 1198-218 від 05 квітня 2010 року,
№ 1398-218 від 27 квітня 2010 року, № 1803-218 від 09 травня 2010 року та копією прибуткових касових ордерів № 1292 від 30 листопада 2009 року та № 1463 від 25 грудня 2009 року, які знаходяться в матеріалах справи, останні затверджені уповноваженою особою підприємства позивача - бухгалтером та самим відповідачем у справі ОСОБА_3. що підтверджено його підписами, що свідчить про те, що на момент укладення вищевказаних авансових звітів відповідач ОСОБА_3 був обізнаний з їх змістом та із затвердженим розміром використаних коштів на відрядження та жодних заперечень стосовно правильності їх заповнення не виловлював.
Наданий представником позивача розрахунок відшкодування добових витрат за дні знаходження відповідача за кордоном за яким різниця у витратах, понесених відповідачем на відрядження та витратами, та витратами, які мали бути фактично відображеними становить
З0 242 гри. 42 коп., на думку суду, не могло бути доказом неналежного складення позивачем авансових звітів, оскільки вказаний розрахунок зроблено представником відповідача особисто, без належного правового обгрунтування та спростовуються дослідженими в судовому засіданні обставинами.
Враховуючи викладене суд прийшов обгрунтованого висновку, що неповерненням відповідачем позивачу залишку коштів понад суму, витрачену на відрядження, права позивача були порушені а тому підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 відповідної суми коштів.
Одночасно суд правильно не погодився з доводами позивача про стягнення з відповідача неповернутого залишку коштів понад суму, витрачену на відрядження в розмірі 9 022 грн. 33 коп., оскільки як вбачається з копії авансових звітів за № 3104-218 від 23 липня 2009 року,
№ 3283-218 від 19 вересня 2009 року, № 4370-218 від 10 жовтня 2009 року, № 5020-218 від 13 листопада.2009 року, № 5905-134 від 19 січня 2010 року, № 735-218 від 15 березня 2010 року, № 1198-218 від 05 квітня 2010 року, № 1398-218 від 27 квітня 2010 року, № 1803-218 від 09 травня 2010 року, копій прибуткових касових ордерів №1292 від 30 листопада 2009 року та №1463 від 25 грудня 2009 року, копій звітів про використання коштів, наданих на відрядження відповідачу за відсотками банку за овердрафт, тобто за зняття комісії банком з банкомату якого здійснювалося зняття коштів відповідачем, за № АО-0001089 від 31 липня 2009 року,
№ АО-0001243 від 31 серпня 2009 року, № АО-0001387 від 30 вересня 2009 року,
№ АО-0001559 від 31 жотвня 2009 року, № АО-0001731 від 30 листопада 2009 року,
№ АО-0001885 від 31 грудня 2009 року, № АО-0000037 від 29 січня 2010 року, № АО-0000184 від 26 лютого 2010 року, № АО-0000416 від 31 ьерезня 2010 року, № АО-0000495 від 30 квітня 2010.року, № АО-0000680 від 31 травня. 2010 року, № АО-0000875 від 30 червня 2010 року, які знаходяться в матеріалах справи, сума використаних відповідачем коштів на відрядження становить 44 488 грн. 38 коп. Приймаючи до уваги, що позивачем відповідачу були видані кошти на відрядження в сумі 52 396 грн. 51 коп., суд прийшов правильного висновку, що сума, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 7 908 грн. 13 коп., а тому в іншій частині позову вважає необхідним відмовити.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обгрунтоване рішення, в якому відображені обставини, що мають значення для справи,
Висновку суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають
Дійсності і підтверджуються достовіри6ними доказами, досдіженими в судовому засіданні.
Рішення суду є законним і обгрунтвоаним, тому відповідно до вимог ст.308 ЦПК
України підлягає залишенню без змін.
Доваоди в апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307,308,314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: