Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц - 2607 /2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Гончар М. С. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
«12 »травня 2011 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у вихованні дитини.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_4, від якого мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначав, що він любить сина, хоче із ним спілкуватись, приймати участь у його вихованні і має на це право, як батько, але ОСОБА_4 перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною.
Посилаючись на вказані обставини просив суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод у спілкуванні з його сином ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.; встановити способи його участі у вихованні сина та спілкуванні з ним, а саме: систематичний спільний відпочинок його сина разом із ним три рази на тиждень протягом доби, з правом відвідування його місця мешкання; спільний відпочинок його сина із ним влітку під час його відпустки протягом двох тижнів.
У листопаді 2010.року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав.
В позові зазначала, що від шлюбу з відповідачем має дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. Після розірвання шлюбу у червні 2009 року ОСОБА_3 почав ухилятись від своїх зобов'язань, як батька дитини, зокрема: щодо надання матеріальної допомоги на утримання дитини, в зв'язку із чим, вона була вимушена звертатись до суду з позовом про стягнення аліментів. Після того, як суд примусив надавати матеріальну допомогу на дитину, відповідач почав шукати побачень із дитиною, навіть звернувся до органу опіки та піклування для вирішення цього питання.
Зазначає, що вона виконувала рішення органу опіки та піклування, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_3, але в кінці вересня 2010 року, після побачення дитини із батьком, вона довго не могла заспокоїти дитину, вимушена була звертатись до лікарів, оскільки дитина не бажала зустрічатись із батьком, стала нервовою.
Вона вирішила більше не давати ОСОБА_3 бачитись із сином, звернулась до органу опіки та піклування про скасування раніше прийнятого рішення, але їй було повідомлено, що це питання вирішується у судовому порядку.
Вважає, що відповідач використовує дитину для зведення своїх низинних інтересів, що погано впливає на стан здоров'я дитини, зловживає спиртними напоями та курить маріхуану, тому просила суд позбавити відповідача батьківських прав.
Ухвалою суду від 26.11.2010 року зустрічний позов прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження із первісним позовом по цій справі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не чинити перешкод ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та в участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у порядку та спосіб, які визначені рішенням органу опіки та піклування за місцем проживання дитини, зокрема розпорядженням голови Шевченківсьскої районної адміністрації Запорізької міської ради № 1119 р. від 10.08.2009 року, згідно із яким ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_3, надано право зустрічатись з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, один раз на тиждень протягом доби, згідно графіку роботи батьків за попередньою домовленістю сторін, з правом відвідування місця мешкання батька.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що не згоден з рішенням в частині часткового задоволення його позовних вимог оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, стосовно зустрічних позовних вимог рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і задовольнити в повному обсязі її позовні вимоги про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню частково з наступних підстав..
Відповідно до положень ст.ст. 153,157,158 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов"язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальому розвитку дитини.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Як передбачено ст. 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, (а.с.9).
Після розірвання шлюбу 15.06.2009 року ОСОБА_5 залишився проживати з матір"ю (а.с.38), позивач -батько дитини проживає окремо(а.с10).
Згідно розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1119р від 10.08.2009 року,( а.с.6) ОСОБА_3 було визначено порядок та спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні із дитиною та участі у її вихованні, а саме:надано право зустрічатись з малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, один раз на тиждень протягом доби, згідно графіку роботи батьків за попередньою домовленістю сторін, з правом відвідування місця мешкання батька.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_4 чинила позивачу перешкоди у спілкуванні з сином, що підтверджувалось поясненнями свідків, не заперечувалось ОСОБА_4, вирішуючи спір щодо участі позивача за даних обставин у вихованні сина ОСОБА_5, суд врахував не тільки те, що між батьком та сином склалися доброзичливі відносини, але й інші обставини, зокрема, поведінку позивача у побуті, його ставлення до виховання дитини.
Отже висновки суду є достатньо обгнутованими, оскільки підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
За вимогами абз.3 ч.2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов"язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров"я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров"я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Посилання в апеляційній скарзі на незгоду з висновками суду щодо оцінки наданих по справі доказів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в силу ч.2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції повноважень переоцінювати докази, встановлені судом першої інстанції, не має.
Разом з тим, визначаючи спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд не навів в рішенні жодного мотиву з якого виходив, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у наданні права спільного відпочинку його сина із ним влітку під час його відпустки протягом двох тижнів.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла будь-яких обставин, що мають істотне значення та свідчать про можливість негативного впливу на дитину з боку позивача під час їх спільного відпочинку протягом двох тижнів. Будь-яких доказів, що унеможливлюють спільний відпочинок батька з сином також не було надано ні суду першої інстанції ні апеляційної інстанції ОСОБА_4
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про надання права ОСОБА_3 спільного відпочинку з сином ОСОБА_5 протягом двох тижнів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині. Стосовно надання права позивачу зустрічатись з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, один раз на тиждень протягом доби, згідно графіку роботи батьків за попередньою домовленістю сторін, з правом відвідування місця мешкання батька колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що даний висновок суду узгоджується з вимогами ч.2 ст. 159 СК України і відповідає в першу чергу інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
За приписами пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема становлення батьків до дітей.
Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. На підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, позивач ОСОБА_4 будь-яких належних та допустимих доказів ні суду першої ні суду апеляційної інстанції не надала.
Відповідно до вимог ст. 164 Сімейного Кодексу України , Конвенції про права дитини - позбавлення батьківських прав, це спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, матеріали справи та виходячи з обставин справи, колегія суддів вважає, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 не сприяє позитивному результату у долі дитини, який мав би настати після цього, тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і спростовуються зібраними по справі доказами.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заявленого позову про позбавлення батьківських прав.
Керуючись ст.ст. 307,308,309,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2011 року по цій справі в частині відмови у спільному відпочинку ОСОБА_3 з сином влітку під час його відпустки, протягом двох тижнів - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту:
Надати ОСОБА_3 право спільного відпочинку з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 влітку під час відпустки ОСОБА_3 протягом двох тижнів.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: