04 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року,
В червні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в квітні 2007 року вона та відповідач, який є її сином, між собою домовились про обмін домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 яке належало їй на праві власності на квартиру АДРЕСА_2, яке належить відповідачу на праві власності, шляхом укладення договорів дарування вказаного майна. 19 квітня 2007 року між нею і відповідачем був укладений договір дарування її домоволодіння та право власності на нього зареєстровано за відповідачем. Відповідач, в свою чергу, за умовами попереднього договору не виконав свого з обов'язання та не уклав з нею договір дарування своєї квартири, внаслідок чого вона втратила свою власність.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2010 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2010 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним - відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року і залишення в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини з яких суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 не можуть бути підставами для визнання спірного договору дарування недійсним відповідно до вимог ст. 230 ЦК України.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевказане, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Писана Т.О. Леванчук А.О. Макарчук М.А.