Справа № 22-2764/2011 Головуючий у 1 інстанції: Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
17 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», за участю третіх осіб : приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. У позовній заяві зазначав про те, що що йому стало відомо про вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_4 виконавчого напису за договором іпотеки № 014/10614/3/12003 від 21 березня 2008 року про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 139 174 грн. - суми боргу за кредитним договором
№ 014/10614/3/12003 від 21 березня 2008 року, на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»( надалі- ПАТ«Ерсте Банк»).
Також зазначав, що виконавчий напис зареєстровано у реєстрі за № 4626 від 28 вересня 2010 року. Вказаним виконавчим надписом нотаріус запропонував банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна (житлового будинку), що належить йому, ОСОБА_3 на праві власності. Банк пред'явив виконавчий напис до виконання до ВДВС Оріхівського районного управління юстиції, про що стало відомо йому безпосередньо у ВДВС під час вручення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позивач вважав дії ПАТ«Ерсте Банк»та приватного нотаріуса незаконними та необгрунтованими.
Просив визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4625 від 28 вересня 2010 року за договором іпотеки № 014/10614/3/12003 від 21 березня 2008 року про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 139 174 грн. (сума боргу за кредитним договором
№ 014/10614/3/12003 від 21 березня 2008 року) таким, що не підлягає виконанню, заборонити відповідачу та органам ВДВС вчиняти будь-які дії стосовно спірного майна до моменту вирішення спору по суті. Просив також витрати на оплату державного мита та ІТЗ покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить задовольнити їх у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.
Третя особа : приватний нотаріус у судове засідання не з'явилася , надала письмові пояснення і просила у задоволенні позову відмовити.
Третя особа : представник ВДВС Оріхівського РУЮ в судове засідання не заявилася, просила розглянути справу у її відсутність, покладаючись на думку суду.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального права, недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалитьи нове рішення, яким здовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов”язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ«Ерсте Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір
№ 014/10614/3/1203 (надалі-кредитний договір), відповідно до умов п.1.1 якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 15 000 доларів США строком до 20 березня 2018 року з виплатою за користування кредитом 13, 50 % річних (а.с.7-9). Пунктом 5.2 передбачено, що позичальник, ОСОБА_3, зобов'язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, сплату ануїтетних платежів згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору.
Станом на 03 березня 2010 року у ОСОБА_3 перед позичальником виникла заборгованість, яка становила 14 158 .82 долари США по тілу кредиту і 2 497 долари
23 центи США заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
У відповідності з умовами кредитного договору за кожний день простроченого платежу встановлена пеня в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 рзобов'язання за кредитним договором, 21 березня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки № 014/10614/3/12003, (а.с.9-12) (надалі- договір іпотеки) , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, предметом якого був житловий будинок, належний ОСОБА_3 на праві приватної власності, розташований за адресою : АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 5.4. договору іпотеки № 014/10614/3/12003 від 21 березня 2008 року в разі неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору
№ 014/10614/3/12003 від 21 березня 2008 року, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із способів, в тому числі і у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Як передбачено п.5.6 кредитного договору, позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим Договором, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або третіми особами умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, а відповідно до п. 5.1.договору іпотеки, у разі порушення основного зобов'язання умов Кредитного договору або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушенння. В документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередженняпро звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якшо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до п.5.2 договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від строку виконання основного зобов'язання у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному аюо частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строксуми кредиту; або при несплаті абр о частковій неспалаті у встанолвені Кредитним договором строки суми кредиту; або при несплаті або часткорвій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів,кормісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).
При укладенні кредитного договору ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання повертати кредит щомісяця та сплачувати відмостки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що банком не дотримано 30 денного строку про вручення повідомлення за порушення основного зобов'язання .
Це твердження апелнта є безпідставним та таким , що не відповідає дійчсності.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.21-26) ПАТ »Ерсте Банк»неодноразово направляв ОСОБА_3 листи-вимоги про усунення порушень, які він особисто отримував, відповідні поштові повідомлення про їх вручення ОСОБА_3 отримував : 28 квітня 2009 року, 15листопада 2009 року, 18 березня 2010 року, 05 червня 2010 року, а виконавчий напис нотаріусом вчинений 28 вересня 2010 року , тобто після споиву 30-денного строку (а.с.5)..
Звернення стягнення на заставлене майно - житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 за виконавчим написом нотаріуса передбачено п.5.4 договору іпотеки.
Відповідно до ст.ст. 34,36,87,88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно п.п.282, 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом № 20/5 від 03.03.2004 року Міністерства юстиції України, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено строк, за який має проводиться стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов”язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотеко держателя за основним зобов”язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов”язання.
При цьому ні Закон України «Про нотаріат», ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не покладають на нотаріуса обов'язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених Переліком.
Відповідно ж до зазначеного Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають оплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують заборгованість боржника та встановлюють прострочення виконання зобов”язання.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позову, враховуючи, що наявність безспірної заборгованості боржника перед стягувачем була підтверджена належним чином, виконавчий напис був вчинений у відповідності до вимог закону і підстав для відмови у його вчиненні не було.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, однак позивач ніяких доказів, які б спростовували факт порушення ним умов кредитного договору та наявності у нього заборгованості по кредиту, не надавав.
Оскільки відсутністю заборгованості чи запереченням її розміру, зазначеному у виконавчому напису, заявлений позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач не обґрунтовував, доводи апеляційної скарги про його незаконність не можуть бути прийняті до уваги.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи правильність судового висновку не спростовують і фактично зводяться до вимог про переоцінку встановлених по справі обставин.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: