Справа №
Справа № 22-2322 Головуючий у 1 інстанції: Швайковський А.А.
2011 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
„12” травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Стрелець Л.Г., Кочеткової І.В.
при секретарі: Мосіній О.В.
за участю прокурора: Романова Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Орсільмаш”, третя особа: Оріхівська міська рада Запорізької області, про визнання дійсним договору та визнання права власності на земельну ділянку, -
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Орсільмаш”, третя особа: Орхівська міська рада Запорізької області, про визнання права власності на земельну ділянку.
У позові зазначав, що 24.04.2008 року він за письмовим договором купівлі-продажу, укладеним між ним та відповідачем в особі арбітражного керуючого ліквідатора Мосьпан О.А, придбав у приватну власність нерухоме майно - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить залізнична насип протяжністю 1908 м, площею 4,16 га.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 липня 2008 року зазначений договір купівлі-продажу від 24.04.2008 року був визнаний дійсним і за ним визнано право власності на нерухоме майно майнового комплексу, до складу якого входить: залізнична насип протяжністю 1908м, площею 4,16 га, залізничний міст площею 0,0234 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 -ділянка залізничної насипі ВАТ „Орсільмаш”, з правом реєстрації в підприємствах БТІ.
Посилаючись на те, що при зверненні до землевпорядної організації з питання виготовлення державного акту на земельну ділянку, на якій знаходиться залізнична насип, йому було відмовлено у зв”язку з відсутністю правовстановчих документів на земельну ділянку, просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,5 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться нерухоме майно майнового комплексу, за цільовим призначенням „для розміщення під”їзної залізничної колії”, з подальшою реєстрацією в Запорізькій регіональній філії державного підприємства центру ДЗК та виготовлення Державного акту встановленого зразку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 5,5 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться нерухоме майно майнового комплексу, за цільовим призначенням” для розміщення під”їзної залізничної колії”, з подальшою реєстрацією в Запорізькій регіональній філії державного підприємства центру ДЗК та виготовлення Державного акту встановленого зразку.
В апеляційній скарзі прокурор Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов”язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин(фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження: наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених установленими фактами. У рішенні суду обов”язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивач на підставі судового рішення від 25.07.2008 року набув право власності на майновий комплекс, до складу якого входить залізнична насип протяжністю 1908 м, площею 4,16 га, а тому, посилаючись на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, прийшов до висновку, що до позивача перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій вказана насип розміщена.
З висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 120 ЗК України у редакції, що діяла на час придбання ОСОБА_2 у ВАТ „Орсільмаш” майнового комплексу, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За визначенням ст. 191 ЦК України єдиним майновим комплексом є підприємство, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.
Підприємство або його частина можуть бути об”єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Відповідно до ст. 82 ЗК України набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності можуть юридичні особи.
Розглядаючи спір, до якої категорії земель відносилася земельна ділянка, на якій розташована залізнична насип, її правовий статус та підстави, з яких вона використовувалась підприємством ВАТ „Орсільмаш”, суд взагалі не з”ясовував. Будь-яких даних про належність земельної ділянки на праві власності відповідачу в матеріалах справи немає.
Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України у редакції, що діяла до 08.05.2009 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації і таким документом, згідно зі ст. 126 ЗК України у редакції, що діяла до 08.05.2009 року, є державний акт.
Зі змісту даних статей вбачається, що цивільно-правова угода є лише передумовою виникнення права власності на землю, але не позбавляє особу обов”язку дотриматися повної процедури оформлення права власності на земельну ділянку, передбаченої ст. 56 Закону України „Про землеустрій” та п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.1999 року № 43.
Отже питання надання земельної ділянки у власність або в користування відноситься до відання місцевої ради, а питання видачі державних актів на право власності на земельну ділянку -до структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Вирішивши питання щодо визнання права власності на земельну ділянку за позивачем та зобов”язавши виготовити йому державний акт про право власності на земельну ділянку, суд вийшов за межі своєї компетенції.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ніяких доказів про звернення до компетентних органів із зазначеними питаннями та на підтвердження порушення його права ОСОБА_2 суду не надавав, хоча наявність права звернення до суду має доводитися позивачем.
За вказаних обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_2 суд не мав, а тому ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області -задовольнити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2008 року по даній справі -скасвати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Орсільмаш”, третя особа: Оріхівська міська рада Запорізької області, про визнання визнання права власності на земельну ділянку -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: