28 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Тересвянської селищної ради, ОСОБА_6, третя особа -Тячівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року,
У березні 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 вересня 2008 року у приміщенні міської лікарні секретарем Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_7 було посвідчено заповіт ОСОБА_8, згідно якого остання все своє майно заповіла онучці ОСОБА_6 Вважають, що даний заповіт є незаконним, оскільки на час укладення заповіту їхня мати знаходилася у лікарні у важкому стані, не усвідомлювала своїх дій та не могла ними керувати, тому просили визнати заповіт недійсним.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що 17 вересня 2008 року секретарем Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_7, маючи повноваження відповідно до рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 27 червня 2006 року №3, було посвідчено заповіт ОСОБА_8, згідно якого остання все своє майно заповіла онучці ОСОБА_6 Заповіт посвідчено у приміщенні міської лікарні у присутності двох свідків з додержанням вимог чинного законодавства, тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним у зв'язку з відсутністю відповідних підстав.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.