Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2606/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
11 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Спас О.В.
суддів: Кримської О.М.,
Бабак А.М.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус», ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -
У червні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сайрус», ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики.
В позві зазначав, що 08.12.2007 р. між ним та відповідачкою ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ТОВ «Сайрус»в якості його директора, було укладено договір позики, за яким, ОСОБА_4 отримала грошові кошти в сумі 30000 доларів США, в еквіваленті до гривні - 237900грн., про що склала розписку.
Далі позивач вказав, що 26.04.2008 року менеджер ТОВ «Сайрус»відповідач ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Сайрус»уклав з позивачем договір позики, за яким отримав від останнього грошові кошти в сумі 10000 євро, в еквіваленті це складає суму 99 000 гр., про що склав розписку.
Строк повернення коштів в розписках не зазначався.
25.05.2010 р. позивач направив відповідачам письмову вимогу про виконання боргових зобов'язань, яка була залишена без відповіді. Посилаючись на те, що укладання з відповідачами договору позики та отримання ними грошей у вказаному вище розмірі підтверджується розписками, в добровільному порядку відповідачі суму боргу не повернули, просив суд стягнути солідарно з ТОВ «Сайрус», ОСОБА_4, ОСОБА_3 на його користь загальну суму боргу 336900 гр., витрати по оплаті судового збору 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики в розмірі 238 431 гривень, витрати на оплату судового збору 1140 гривень, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 гривень, а всього стягнути 239 631 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики в розмірі 112 945 гривень, витрати на оплату судового збору 560 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60 гривень, а всього стягнуто 113 656 гривень.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус»про стягнення суми боргу відмовлено.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
До засідання апеляційного суду апелянти не з'явилися. Про час ті місце судового засідання повідомлені належним чином та в передбачений процесуальним законом строк, що підтверджується копією судових повісток та поштовим повідомленням про вручення повістки про виклик на 12-20 11.05.2011р. 07.05.2011р. особисто ОСОБА_3
ОСОБА_4 надала до апеляційного суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.
ОСОБА_3, не з'явившись в засідання апеляційного суду, не повідомивши про причини неявки, які суд міг би визнати поважними, подав заяву про відкладення судового засідання з тих підстав, що його представник адвокат ОСОБА_6 в цей же час має брати участь в розгляді іншої справи у Михайлівському районному суді Запорізької області.
Безпосередньо представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6, який належним чином та у встановлений строк повідомлений 05.05.2011р. про час та місце розгляду справи судовою повісткою про виклик, про що вбачається з копії судової повістки та поштового повідомлення, до апеляційного суду не з'явився, про відкладення розгляду справи апеляційний суд не просив, про наявність поважних причин неявки не заявив.
За наведених обставин, та у відповідності до ст. ст. 169, 305 ЦПК України, судова колегія не вбачила передбачених процесуальним законом підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасника апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 -215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції правомірно вирішив спірні правовідносини шляхом застосування ст. ст. 525, 526, 533, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України з системного аналізу яких вбачається, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, яке є обов'язковим для сторін, має виконуватися належним чином, при цьому за договором позики, на підтвердження якого може бути надано розписку, позичальник повинен повернути позикодавцю позичені грошові кошти у такій саме сумі, що була позичена, визначеній у гривнях.
Доводи апеляційної скарги полягають в посиланнях на ту обставину, що відповідачі не брали коштів в борг у позивача і не складали розписок.
Ці доводи не спростовують висновків рішення суду, оскільки саме з цих підстав відповідачі заперечували проти позову в суді першої інстанції, проте, належних та припустимих доказів на підтвердження своїх заперечень не надали ані до суду першої, ані апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції дано належну оцінку такому письмовому доказу як боргові розписки відповідачів (а.с.44), яким позивач переконливо та у відповідності до вищенаведених норм матеріального права довів свої позовні вимоги.
Відповідачі, всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують їх на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надали, наданий позивачем письмовий доказ не спростували.
Заперечуючи проти факту вчинення правочину відповідачі не надали письмових та інших належних доказів на його спростування, як того вимагає ст. 218 ЦК України.
Заявивши клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом ухвалою від 22.11.2010р., вимогу експертної установи про оплату, про надання додаткових зразків почерку, яка була надіслана судом на їх адресу, не виконали (а.с 62-65, 67-70). В зв'язку з викладеним експертна установа повернула справу без виконання ухвали, а суд ухвалою від 02.03.2011р. поновив провадження в справі (а.с. 71,72). З матеріалів справи вбачається, що інших клопотань щодо експертизи розписок відповідачі не заявляли до часу ухвалення рішення 23.03.2011р. Не було заявлено подібне клопотання і в апеляційній скарзі.
Виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції правильно діяв, врахувавши роз'яснення п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997р. «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах», де сказано, що оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання; у разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що апелянти не заявляли про свою незгоду з оплатою експертизи, є неприйнятним, оскільки суд, вирішуючи справу виходить з фактичних обставин, реальних дій сторін. Суд першої інстанції, діяв у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст. 11 ЦПК України, яка вказує, що суд розглядає справи на підставі наданих йому доказів, а особа, яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Відповідачі оплату експертизи не здійснили, що ними не заперечується. Міркування, з яких вони при цьому виходили, не впливають на процесуальні дії суду, визначені ст. ст. 143, 144 ЦПК України.
Оцінивши сукупність обставин, що склалися в даній справі, суд правомірно визначив, що відповідачі ухиляються від участі в експертизі, зокрема від її оплати, надання зразків почерку, без чого провести експертизу неможливо. Суд обґрунтовано визнав боргові розписки належними доказами. Такий висновок суду відповідає ч. 1 ст. 146 ЦПК України.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2011 року по цій справі залишити без змін.
хвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: